Яку інформацію про благодійні організації розкривають: правові форми в Японії та Україні

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року і в Японії частіше трапляються назви організацій, що збирають допомогу. Обираючи, кому довіритися, більшість людей спершу читає сайт організації. Але там — пояснення, які організація написала сама про себе. Окремо від них є інформація, розкриття якої вимагає закон, і її обсяг значно залежить від правової форми організації.

Ця стаття не визначає, яка організація добра. Вона показує, на що звертати увагу під час перевірки і де шукати у відкритій інформації, спираючись на статті законів Японії та України.

1. Спершу дивіться на правову форму: від неї залежить обов’язок розкриття

Найчастіше не помічають правої графи. Пункт 3 статті 28 закону про NPO каже «від її членів та інших заінтересованих осіб» і не передбачає, що вимагати може будь-хто. Після сертифікації пункт 4 статті 54 уже не обмежує кола тих, хто може вимагати, а суспільно корисні організації за пунктом 5 статті 21 відкриті для «будь-кого». У загальних асоціаціях і фондах це знову «члени та кредитори», і людина, яка лише пожертвувала, до них не належить. Навіть серед «неприбуткових організацій» від правової форми залежить, чи маєте ви право ознайомитися з документами.

Варто також зважати, що список жертводавців сертифікованої NPO виведено з-під обов’язку надання для ознайомлення. Хто пожертвував — це те, що зберігають, але не розкривають. Щодо добровільних об’єднань ідеться не про те, що їм не можна довіряти, а про те, що немає частини, яку за вас перевіряє закон.

Входів до відкритої інформації два. NPO можна знайти на «Порталі NPO» Офісу Кабінету міністрів Японії (NPO法人ポータルサイト) і переглянути статут, звіт про діяльність, баланс тощо. Підстава — пункт 1 статті 72, який вимагає від Прем’єр-міністра й наглядових органів створити базу даних. Проте пункт 2 тієї самої статті каже, що наглядові органи й організації «намагаються» вносити до неї дані й активно їх оприлюднювати, тож внесення як таке не є обов’язком. Тобто те, що організацію не знайдено на порталі, ще не означає порушення закону. Для суспільно корисних організацій пошук і відкрита інформація — звіти про діяльність тощо — розміщені на сайті Офісу Кабінету міністрів «Інформація про суспільно корисні організації» (公益法人Information).

2. Що гарантує «право на податкове вирахування за пожертву»

Пункт 2 статті 78 Закону про податок на доходи (所得税法) визначає особливі пожертви (特定寄附金) як пожертви державі чи органам місцевого самоврядування, пожертви, визначені міністром фінансів, пожертви юридичним особам, що значно сприяють суспільному благу, як-от перелічені в додатку 1, і пожертви до майна суспільно корисного трасту. До цього додаються спеціальні вирахування за статтею 41-18-2 (сертифіковані NPO тощо) і статтею 41-18-3 (суспільно корисні асоціації тощо) Закону про спеціальні податкові заходи (租税特別措置法). Інакше кажучи, пожертви загальним асоціаціям і фондам та добровільним об’єднанням, як правило, під вирахування не підпадають. Право на вирахування залежить від правової форми й наявності сертифікації, а не є оцінкою якості діяльності.

Критерії сертифікації (пункт 1 статті 45 Закону про сприяння особливій неприбутковій діяльності) стосуються того, чи має організація широку підтримку громадян (підпункт 1), організаційної структури й бухгалтерії (підпункт 3), готовності надавати документи на вимогу (підпункт 5), подання звітів про діяльність тощо до наглядового органу (підпункт 6) і того, чи минуло понад рік від заснування (підпункт 8). Це критерії, що оцінюють форму організації та ставлення до розкриття інформації, а не те, чи допоміг на місці кожен окремий переказ. Строк дії — п’ять років від дня сертифікації (стаття 51). Сертифікація — це факт того, що на певний момент організація відповідала критеріям, а не гарантія результатів поточної діяльності.

3. У фінансовій звітності дивіться не на співвідношення, а на структуру

Погляд «що вища частка програмних витрат, то краща організація» має межі. Частина 3 статті 16 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» (2012 рік, № 5073-VI) встановлює, що витрати на адміністрування благодійної організації не можуть перевищувати 20 відсотків її доходу за поточний рік. Співвідношення тут — законна межа, якої треба дотримуватися, а не шкала, створена для того, щоб порівнювати організації між собою.

У Японії так само. Стаття 27 Закону про сприяння особливій неприбутковій діяльності (принципи бухгалтерського обліку) вимагає дотримуватися принципів належного бухгалтерського обліку, щоб фінансові звіти (звіт про діяльність і баланс) та опис майна правдиво й чітко відображали результати та фінансовий стан, і щоб обрані стандарти й процедури застосовувалися послідовно з року в рік. Як розмежовувати програмні й адміністративні витрати, там не сказано. До якої категорії віднести ті самі витрати на персонал, залежить від стандартів, які обрала організація, тож співвідношення — не те число, яке можна просто порівнювати між організаціями.

Натомість можна дивитися на структуру. Частина 1 статті 7 того самого українського закону визначає публічний збір як добровільне залучення цільової допомоги серед невизначеного кола осіб. Кошти, зібрані на визначену мету, прив’язані до цієї мети, тож залишок на кінець року сам собою не означає неефективності. Він може відображати багаторічні програми чи пожертви з обмеженим використанням. І навпаки, за числами одного року не виміряти досягнень багаторічної програми. Звіти про діяльність тощо складають за кожен фінансовий рік (пункт 1 статті 28 японського закону), тож їх треба читати, зіставляючи кілька років.

4. У звітах про діяльність дивіться на підмет

Найбільше інформації у звіті про діяльність несе підмет. «Ми надали допомогу» означає, що організація здійснила витрати, а «допомога надійшла» — що щось підтверджено на боці того, хто отримав. Це різні факти з різними доказами. Саме це розрізнення ми розглянули на прикладі сум і етапів будівництва у статті про те, як перевіряти результати проєктів відбудови. Тут зосередимося на погляді того, хто оцінює організацію.

Український закон вимагає від того, хто проводить публічний збір, заздалегідь письмово визначити порядок звітування. Особа, що збирає кошти від імені благодійної організації, діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності її представника, і в цій довіреності мають бути визначені мета, місце, строк, порядок використання та порядок загального доступу до фінансових звітів благодійної організації (частина 2 статті 7). Якщо збір проводять від власного імені — подібні питання визначають у договорі з організацією, а якщо на користь бенефіціара, який не є організацією, — у договорі з бенефіціаром (частини 3 і 4 тієї самої статті). Якщо суб’єкт проводить збір законно, то де можна побачити фінансові звіти, має бути визначено наперед. «Де можна побачити фінансові звіти?» — це запитання, яке передбачає сама система.

Підстава на випадок, коли їх не хочуть показувати, — у тому самому законі. Частина 3 статті 17 прямо зазначає, що відомості про структуру й обсяги доходів і витрат благодійних організацій та умови використання активів не є конфіденційною інформацією чи комерційною таємницею. Проте частина 1 тієї самої статті лише каже, що звітність складають і подають «у порядку, встановленому законом», тож це не система, у якій фінансові звіти всіх організацій автоматично десь публікуються.

5. Якщо перевіряєте українську організацію

В Україні на підставі Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» (№ 755-IV) діє Єдиний державний реєстр (ЄДР). Частина 1 статті 11 встановлює, що відомості реєстру є відкритими й загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків і паспортних даних). Пункт 1 частини 2 статті 11 як відомості, до яких надається безоплатний доступ через портал електронних сервісів, називає місцезнаходження, види діяльності, осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, наявність обмежень щодо представництва, перебування в процесі припинення тощо, і передбачає, що їх можна шукати за найменуванням чи ідентифікаційним кодом, переглядати й роздруковувати. Що вноситься до реєстру, визначає стаття 9: найменування, ідентифікаційний код, організаційно-правова форма, вид і мета діяльності громадського формування, перелік засновників тощо. Це реєстр реєстраційних відомостей, а не місце оприлюднення фінансової звітності.

Проте реального вигляду сторінки цього безоплатного пошуку ми не перевіряли. Які саме поля показує сторінка безоплатного пошуку Міністерства юстиції України (usr.minjust.gov.ua) і чи є обмеження для користування з Японії, з’ясувати не вдалося. Написане вище — лише факт того, що так визначає закон. Чи є обмеження доступу у воєнний час, також з’ясувати не вдалося.

6. Порядок дій, щоб не ухвалювати рішення поспіхом

За будовою системи щойно створена організація ще не подала жодних звітів. NPO подають звітність раз на фінансовий рік (стаття 29), а критерії сертифікації вимагають, щоб від заснування минуло понад рік (підпункт 8 пункту 1 статті 45). До завершення першого фінансового року офіційних записів, які можна побачити ззовні, як правило, немає. Це не недолік, а просто будова системи, і водночас це означає, що, коли даних мало, поспішати з рішенням не треба.

• Яка правова форма. Перевіряйте не за самоназвою, а на сайті оприлюднення корпоративних номерів (法人番号公表サイト) чи за інформацією наглядового органу
• Який обсяг розкриття передбачає закон для цієї правової форми. Чи маєте ви право вимагати ознайомлення
• Справді відкрийте оприлюднені документи. Поки не відкрили й не прочитали, «оприлюднено» не є перевіреним
• Чи кошти збирають на визначену мету. Якщо так, у якому документі видно, що їх використано на цю мету
• Який підмет у звіті про діяльність. Це звіт про власні витрати організації чи про підтвердження на боці отримувача
• Якщо є партнер на місці, чи існує він за реєстром. У ЄДР можна перевірити лише реєстраційні відомості, про фінанси треба питати окремо
• Чи пояснено, чому треба поспішати. Якщо ні, можна дочекатися наступного річного звіту

Ці пункти — не для того, щоб підозрювати організації. Обсяг відкритої інформації залежить від правової форми, і якщо цього не знати, легше помилитися, вирішивши, що «про організацію мало інформації». Перший крок — не плутати відмінності систем із відмінностями в поведінці організацій.

Наостанок — про наше видання. Якщо ми кажемо «перевіряйте фінанси партнера», те саме стосується й нас. Якщо цей сайт прийматиме пожертви від читачів чи буде посередником у зборах, ми зазначимо в статті, хто приймає кошти, на що їх використають, як буде розкрито фінанси і чи є комісія. Збір, де цього не написано, за критеріями цієї статті — збір, який читач не має змоги перевірити.