Розміри козацької «чайки» походять з однієї книжки

Запорозькі козаки спускалися Дніпром і виходили на ньому в Чорне море. Українською цей човен називають «чайка» (чайка). Завдовжки 18–20 метрів, на борту 50–60 осіб, по стерну на обох кінцях — так пишуть енциклопедії.

Проте якщо простежити, звідки ці розміри, більшість із них веде до однієї книжки французького інженера XVII століття. До того ж у цій книжці човен «чайкою» не названо. Розглянемо, як був збудований човен, звідки взялися цифри, як змінювалася назва і чим вважають човни, підняті з дна Дніпра.

«Опис України» Боплана

Автор цієї книжки — Гійом Левассер де Боплан. За «Енциклопедією історії України» Інституту історії України НАН України (далі — енциклопедія Інституту історії), Боплан — військовий інженер і картограф, що народився близько 1600 року в Дьєппі у Франції і помер 6 грудня 1673 року. З кінця 1630 до 1648 року він служив польським королям і будував фортеці й замки переважно на українських землях — у Кременчуці, Кодаку та інших місцях. У 1639 році він склав першу карту України на основі власних вимірів.

За Internet Encyclopedia of Ukraine (далі — IEU) Канадського інституту українських студій Альбертського університету (CIUS), книжка, написана як пояснення до карти, уперше вийшла в 1651 році, а в 1660 році в Руані з’явилося доповнене видання «Description d’Ukranie» («Опис України»). Далі були англійський переклад (1704), німецький (1780), польський (1822) і російський (1832), у 1990 році в Києві вийшло українське видання з коментарями, а в 1993 році — англійське видання Українського наукового інституту Гарвардського університету.

У 1637–1638 роках Боплан перебував у війську, що придушувало козацькі повстання (IEU, енциклопедія Інституту історії). Читаючи його, варто пам’ятати: це опис людини, що дивилася на козаків ззовні, до того ж як на супротивників, з якими воювала.

Як збудований човен за Бопланом

У французькому тексті видання 1660 року (український переклад Я. Кравця і З. Борисюк 1990 року) сказано, що перед виходом у море козаки будують на місці збору такий човен.

• Завдовжки близько 60 п’є, завширшки 10–12 п’є, завглибшки 12 п’є. П’є (pied) — тогочасна французька одиниця довжини
• Кіля (хребтового бруса днища) немає. Основою служить довбаний човен з верби або липи завдовжки близько 45 п’є, до якого, як у річкових суден, ряд за рядом унапуск набивають дошки завдовжки 10–12 п’є і завширшки близько 1 п’є, розширюючи корпус догори
• Уздовж бортів від краю до краю прив’язують в’язанки очерету, товсті, як бочки. Навіть якщо човен набере води, завдяки очерету він не тоне
• Стерна — по одному на кожному кінці. Човни довгі, і під час втечі шкода часу на розворот
• Весел — від 10 до 15 з кожного боку, і човен швидший за турецькі веслові галери. Є одна щогла, вітрило ставлять лише в тиху погоду. Палуби немає

Далі Боплан пише, що один човен будують 60 осіб і закінчують за 2 тижні, що за 2–3 тижні набирається 80–100 човнів, що в човні пливуть 50–70 осіб, кожен має 2 рушниці й шаблю, а на човні стоять 4–6 невеликих гармат (фальконетів).

Порівняння розмірів

Звідки взялися цифри

Стаття IEU коротка: навівши розміри, вона завершується тим, що «Боплан залишив точний опис чайки». Звідки розміри, IEU не вказує, але Боплан — єдиний автор опису, якого названо в статті, а такі риси, як стерна на обох кінцях, в’язанки очерету вздовж бортів і щогла, збігаються з описом Боплана. Видно, що більшість цифр в енциклопедіях спирається саме на книжку Боплана.

Енциклопедія Інституту історії пише, що «згідно з писемними джерелами» човен мав від 15 до 22 метрів завдовжки й від 4 до 6 метрів завширшки, тобто подає ширший діапазон, ніж Боплан. І застерігає, що «упродовж століть конструкція, пропорції і озброєння» чайки могли змінюватися. Щодо призначення в’язанок очерету вона, посилаючись на те, що «за різними даними», наводить три пояснення: збільшувати остійність хитких човнів (це пояснення Боплана), поліпшувати їхню плавучість і служити маскуванням під час воєнних дій.

Чия це назва — «чайка»?

Давня назва і сучасна назва

У французькому тексті Боплана цей човен названо «basteau» (човен). Український переклад теж передає його словом «човен» (човен, судно), і слова «чайка» там немає.

За енциклопедією Інституту історії, слово, що відповідає «чайці», у пізньому середньовіччі та ранньомодерний час було поширене в Середземномор’ї й означало невелике судно, кероване озброєною командою: турецьке sayka, румунське saica, італійське saicca, німецьке tschaike тощо. Енциклопедія пояснює, що українська історіографія XIX–XX століть, спираючись на згадки в хроніці польських авторів Бєльських (батька й сина) і у творах д’Асколі, стала називати бойові човни козаків XVI–XVIII століть «чайками».

Сьогодні «чайка» — назва, під якою човен з’являється навіть як гасло в енциклопедіях, але у французькому описі доби Боплана це був просто «човен».

Походи на Чорне море

На цих човнах козаки спускалися Дніпром і нападали на міста за Чорним морем. Стаття IEU «Black Sea» пише, що особливо з 1589 до 1621 року козаки перейшли в наступ і на легких човнах (чайках) нападали на татарські й турецькі прибережні міста — Євпаторію, Синоп, Трабзон, фортеці в гирлі Дунаю Аккерман (нині Білгород-Дністровський), Кілію та Ізмаїл, — і плюндрували навіть околиці Константинополя.

Боплан описав і порядок походу. Козаки вирушали після свята святого Івана і поверталися не пізніше початку серпня; оскільки в гирлі Дніпра на них чатували турецькі галери, вони виходили темної ночі незадовго до молодика і ховалися в очеретах, куди галери не могли зайти; звідти за 36–40 годин діставалися узбережжя Анатолії (азійської частини сучасної Туреччини). На зворотному шляху, за його словами, вони або витягали човни на суходіл на схід від Очакова й волоком тягли їх до Дніпра, або з Керченської протоки заходили в Азовське море і річками Міус і Самара поверталися до Дніпра. У тій самій книжці йдеться й про те, що в боях вони втрачали багато людей і човнів.

Про дніпровські пороги і Січ, збудовану нижче за течією, ідеться в статті про шість дніпровських гребель і статті про 220 років Січі від заснування до зруйнування.

Чи є чайками човни, підняті з дна Дніпра?

Навколо острова Хортиця в Запоріжжі з дна річки піднімають старі човни. За поясненням Національного заповідника «Хортиця», під час російсько-турецької війни 1736–1739 років кораблі російської ескадри не змогли пройти через дніпровські пороги до Чорного моря і були затоплені біля берегів Хортиці. Починаючи з 1999 року ці кораблі стали піднімати з дна, і заповідник називає «Козацький човен 1736–1739 рр.», «Дніпровську дюбель-шлюпку 1737 р.» (дубель-шлюпка), «Бригантину 1736–1739 рр.» та інші як військові судна XVIII століття. За словами заповідника, приміщення, де зберігаються човни, є водночас реставраційним ангаром, а офіційного статусу музею цей об’єкт поки що не має.

Натомість стаття «Чайка» енциклопедії Інституту історії (2013) пише: «На сьогодні жодна достовірно атрибутована козацька чайка ще не знайдена». Автор цієї статті Кобалія у 2005 році став співавтором книжки «„Запорізька чайка“: історія однієї знахідки» (за списком літератури до статті).

Човни, про які розповідає заповідник, належать до доби російсько-турецької війни XVIII століття, тобто до іншого часу, ніж чайки першої половини XVII століття, описані Бопланом. Чи можна назвати підняті човни «чайками», за цими двома джерелами стверджувати не можна.