Імпорт українських харчових продуктів до Японії: процедури та установи

Молочні продукти підпадають під повідомлення про імпорт за Законом про харчову гігієну і водночас можуть бути визначеними карантинними об’єктами за Законом про запобігання інфекційним хворобам свійських тварин. Зерно й насіння підпадають і під Закон про харчову гігієну, і під Закон про захист рослин. Варто змінити один товар — і змінюються установи, через які треба пройти, потрібні документи й навіть те, чи можна його взагалі ввезти. Реальну можливість імпорту й процедуру можна з’ясувати лише у відповідальних установах для кожного товару окремо: на карантинній станції Міністерства охорони здоров’я, праці та соціального забезпечення Японії (厚生労働省検疫所), у службі захисту рослин (植物防疫所), у службі карантину тварин (動物検疫所) і на митниці (税関).

Від того, що везете, залежить, через які двері заходити

Закон	Що охоплює	Установа
Закон про харчову гігієну (食品衛生法, Закон № 233 22-го року Сьова)	Харчові продукти, добавки, приладдя, тара й пакування, призначені для продажу або використання в підприємницькій діяльності	Карантинна станція Міністерства охорони здоров’я, праці та соціального забезпечення Японії (検疫所)
Закон про захист рослин (植物防疫法, Закон № 151 25-го року Сьова)	Рослини, визначені карантинні вироби	Служба захисту рослин (植物防疫所; Міністерство сільського, лісового та рибного господарства Японії)
Закон про запобігання інфекційним хворобам свійських тварин (家畜伝染病予防法, Закон № 166 26-го року Сьова)	Визначені карантинні об’єкти (тварини, їхні туші, кістки, м’ясо, яйця, шкури, шерсть тощо)	Служба карантину тварин (動物検疫所; Міністерство сільського, лісового та рибного господарства Японії)

Обирати один із них не доводиться. Один вантаж може підпадати під кілька законів. А наприкінці є етап, на якому треба показати митниці, що ці процедури пройдено. Пункт 2 статті 70 Митного закону (関税法, Закон № 61 29-го року Сьова) передбачає, що для вантажів, імпорт яких за іншими законодавчими актами вимагає перевірки або виконання умов, треба довести митниці завершення перевірки або виконання умов і отримати підтвердження, а пункт 3 — що імпорт вантажу, який не отримав підтвердження, не дозволяється.

Повідомлення про імпорт за Законом про харчову гігієну (стаття 27)

Стаття 27. Особа, яка має намір імпортувати харчові продукти, добавки, приладдя або тару й пакування, призначені для продажу або використання в підприємницькій діяльності, повинна щоразу повідомляти про це міністра охорони здоров’я, праці та соціального забезпечення в порядку, визначеному наказом Міністерства охорони здоров’я, праці та соціального забезпечення. (неофіційний переклад)

Закон про харчову гігієну (食品衛生法; база законодавства e-Gov, перевірено 23 вересня 2026 року)

Зверніть увагу: стаття обмежує коло об’єктів тим, що «призначене для продажу або використання в підприємницькій діяльності». Чи потрібне повідомлення, залежить не від кількості чи способу перевезення, а від призначення. Сторінка Міністерства охорони здоров’я, праці та соціального забезпечення «Процедура імпорту» (輸入手続) щодо поштових відправлень, які надходять з-за кордону, також зазначає: «порядок поводження не змінюється залежно від кількості імпорту чи способу перевезення».

Порядок визначає пункт 1 статті 32 Правил виконання Закону про харчову гігієну (食品衛生法施行規則, наказ Міністерства охорони здоров’я № 23 23-го року Сьова). У повідомленні про імпорт (輸入届出書) зазначають назву товару, кількість при завантаженні, призначення, для перероблених продуктів — сировину та спосіб виготовлення або переробки, назву й адресу підприємства-виробника чи переробника (для харчових продуктів, що не є переробленими, — місце виробництва) тощо, і подають його не раніше ніж за 7 днів до очікуваної дати прибуття вантажу керівникові карантинної станції, зазначеної в додатку 11 до тих самих правил.

Подальший порядок міністерство на тій самій сторінці пояснює так. Інспектор з харчової гігієни карантинної станції розглядає повідомлення та супровідні документи і вирішує, чи потрібна перевірка, з огляду на країну виробництва, виробника, товар, сировину, використання добавок, спосіб виготовлення тощо. Якщо проблем немає, видається підтвердження про подання повідомлення про імпорт харчових продуктів (食品等輸入届出済証). Якщо виявлено порушення закону, товар не можна продавати в країні, тож імпортер знищує його, повертає відправникові або вживає інших заходів.

Для розуміння масштабу: за підсумками 7-го фінансового року Рейва (квітень 2025 — березень 2026), оприлюдненими міністерством 28 серпня 2026 року, було подано близько 2,53 мільйона повідомлень про імпорт загальною вагою близько 32,28 мільйона тонн; з них 214 030 перевірено, а 791 (з урахуванням повторів — 825) як порушення закону підлягали поверненню, знищенню або іншим заходам. Перевіряють не все.

З квітня 2024 року відомство, що встановлює стандарти, і відомство, що наглядає за імпортом, — різні

Тут часто трапляється застаріла інформація. Закон про харчову гігієну змінено Законом про впорядкування відповідних законів для посилення функцій адміністрування у сфері санітарії побуту тощо (生活衛生等関係行政の機能強化のための関係法律の整備に関する法律, Закон № 36 5-го року Рейва), що набрав чинності 1 квітня 2024 року. Унаслідок цього пункт 1 статті 13, який визначає стандарти й специфікації харчових продуктів, тепер звучить так: «Прем’єр-міністр може з погляду охорони громадського здоров’я, заслухавши думку Ради зі стандартів харчової гігієни», встановлювати стандарти й специфікації. Розроблення стандартів перейшло до Агентства у справах споживачів.

Натомість стаття 27, що встановлює повідомлення про імпорт, і досі каже: «повинна повідомляти міністра охорони здоров’я, праці та соціального забезпечення». Пункт 4 статті 30 також передбачає, що міністр охорони здоров’я, праці та соціального забезпечення доручає інспекторам з харчової гігієни здійснювати нагляд за імпортом відповідно до Плану моніторингу та нагляду за імпортними харчовими продуктами. Стандарти встановлює Агентство у справах споживачів, а повідомлення про імпорт приймає й на місці наглядає Міністерство охорони здоров’я, праці та соціального забезпечення (карантинні станції) — такий поділ. Матеріали, видані до 2024 року, пишуть, що «стандарти встановлює міністр охорони здоров’я, праці та соціального забезпечення», тому звертайте увагу на дату видання.

Крім того, додаткові вимоги встановлює стаття 11 Закону про харчову гігієну. Пункт 1: харчові продукти тощо, визначені наказом міністерства, не можна імпортувати, якщо їх не виготовлено чи не перероблено в країні, регіоні або на підприємстві, які міністр визначив як такі, де надійно контролюються важливі етапи. Пункт 2: харчові продукти тощо, визначені наказом міністерства, не можна імпортувати без сертифіката (або його копії) про стан санітарного контролю в місці виробництва, виданого державним органом країни-експортера. Тобто є документи, які треба отримати в країні-експортері ще до звернення до японської установи. Змісту наказу, що визначає, яких товарів це стосується, ми не перевіряли.

Рослини — служба захисту рослин, продукти тваринного походження — служба карантину тварин

Пункт 1 статті 6 Закону про захист рослин передбачає, що імпортовані рослини або визначені карантинні вироби та їхню тару й пакування «не можна імпортувати, якщо до них не додано фітосанітарний сертифікат або його копію, виданий державним органом країни-експортера, у якому зазначено, що за результатами його перевірки підтверджено або є підстави вважати, що на них немає карантинних шкідливих організмів». За пунктом 3 тієї самої статті, порти й аеропорти, через які можна ввозити, також обмежені. Пункт 1 статті 7 визначає певні рослини, відправлені з регіонів, установлених наказом Міністерства сільського, лісового та рибного господарства, або ті, що пройшли через ці регіони, карантинні шкідливі організми, ґрунт або рослини з ґрунтом тощо як «заборонені до ввезення товари», які ніхто не має права імпортувати. Пункт 1 статті 8 вимагає від імпортера повідомити службу захисту рослин і пройти перевірку фітосанітарного інспектора, а пункт 5 статті 9 визначає підтвердження в разі успішної перевірки.

Пункт 1 статті 37 Закону про запобігання інфекційним хворобам свійських тварин вимагає додавати до визначених карантинних об’єктів «ветеринарний сертифікат або його копію, виданий державним органом країни-експортера, у якому зазначено, що за результатами карантину підтверджено або є підстави вважати, що немає ризику поширення збудників контрольованих інфекційних хвороб». Служба карантину тварин пояснює, що цей сертифікат називають Health Certificate або Veterinary Certificate. Пункт 1 статті 36 забороняє імпорт визначених заборонених об’єктів, стаття 38 обмежує порти й аеропорти, через які можна ввозити, а пункт 1 статті 40 вимагає повідомити службу карантину тварин і пройти перевірку ветеринарного карантинного інспектора.

До того ж поза текстами законів є важлива умова. Служба карантину тварин повідомляє, що з країн, де виявлено губчасту енцефалопатію великої рогатої худоби (ГЕВРХ, BSE), «з країн і регіонів, імпорт з яких призупинено або для яких не встановлено ветеринарно-санітарних умов, імпортувати яловичину тощо не можна». Якщо між двома країнами не встановлено ветеринарно-санітарних умов, форми сертифіката просто не існує. Ця стаття не перевіряла, чи встановлено такі умови щодо України, а також чи входить Україна до регіонів, визначених наказом за Законом про захист рослин. Насправді саме ці два питання вирішуються раніше за будь-який із описаних вище етапів.

Що нині з регулюванням радіоактивних речовин

Це ще одне питання, у якому застаріла інформація легко поширюється як чинна. Колись після аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року Японія застосовувала значення 370 бекерелів/кг як тимчасову межу під час моніторингу та нагляду за імпортними харчовими продуктами. Цей порядок змінився.

Питання 17. Як тепер буде з тимчасовою межею 370 бекерелів/кг, що застосовується під час моніторингу та нагляду за імпортними харчовими продуктами?
Відповідь. Нові граничні значення та методи вимірювання цього разу застосовуються й до імпортних харчових продуктів, тому тимчасову межу, встановлену після аварії на Чорнобильській атомній електростанції, скасовано. (неофіційний переклад)

Начальник відділу розгляду стандартів і начальник відділу моніторингу та безпеки Департаменту безпеки харчових продуктів Бюро фармацевтики та харчових продуктів Міністерства охорони здоров’я, праці та соціального забезпечення Японії, «Про запитання й відповіді щодо встановлення граничних значень радіоактивних речовин у харчових продуктах» (食品中の放射性物質に係る基準値の設定に関するQ&Aについて; 食安基発0705第1号・食安監発0705第1号, 5 липня 24-го року Хейсей; перша зміна — 食安基発0320第3号・食安監発0320第3号, 20 березня 27-го року Хейсей), додаток

Написання «チェルノブイリ» у цитаті — таке, як в оригіналі. За поясненням самого міністерства, нові граничні значення, встановлені 2012 року після аварії 2011 року на АЕС «Фукусіма-1» компанії TEPCO, стали застосовуватися однаково — незалежно від того, вітчизняний продукт чи імпортний, — і разом із тим тимчасову межу для імпортних продуктів, запроваджену після Чорнобильської аварії, скасували. За тими самими запитаннями й відповідями, нові граничні значення становлять 10 бекерелів/кг для питної води, 50 бекерелів/кг для молока й дитячого харчування та 100 бекерелів/кг для загальних харчових продуктів. Зауважимо, що номери статей, на які посилається цей документ, відповідають редакції 2012 року; у чинному законі стандарти й специфікації встановлює стаття 13.

Проте скасування загальної тимчасової межі — це одне, а те, чи підпадає конкретний товар чи країна походження під обов’язкову перевірку (検査命令) або моніторингову перевірку, — зовсім інше. Міністерство охорони здоров’я, праці та соціального забезпечення постійно встановлює обов’язкові перевірки на підставі Плану моніторингу та нагляду за імпортними харчовими продуктами, і навіть у 2026 році оприлюднено їх запровадження, зокрема щодо насіння кунжуту з Того, насіння кунжуту з Кот-д’Івуару та сорго з Індії. Під яку перевірку нині підпадає конкретний товар, треба дивитися в розділі міністерства «Моніторинг, нагляд і статистика» (監視指導・統計情報).

Маркування визначається не після прибуття, а до нього

Пункт 1 статті 4 Закону про маркування харчових продуктів (食品表示法, Закон № 70 25-го року Хейсей) зобов’язує Прем’єр-міністра встановити наказом Офісу Кабінету міністрів Стандарти маркування харчових продуктів і називає їхній зміст: «назва, алергени, спосіб зберігання, кінцевий термін споживання, сировина, добавки, кількість поживних речовин і калорійність, походження та інші відомості, які мають зазначати підприємці харчового сектору тощо під час продажу харчових продуктів». Стаття 5 — коротка: «підприємці харчового сектору тощо не мають права продавати харчові продукти без маркування відповідно до Стандартів маркування харчових продуктів». Конкретний спосіб маркування визначає не ця стаття, а Стандарти маркування харчових продуктів (食品表示基準, наказ Офісу Кабінету міністрів № 10 27-го року Хейсей), і самих стандартів ця стаття не перевіряла. Що треба засвоїти як етап: маркування — не робота після імпорту, а попередній етап, що включає отримання від експортера відомостей про сировину. Якщо в країні походження ці відомості отримати не вдається, маркування японською не скласти.

Мито й походження

Між Японією та Україною не діє жодна EPA/FTA, і переговорів про неї не оприлюднено. Ми переглянули від початку до кінця три переліки на сторінці Міністерства закордонних справ Японії «Ініціативи Японії щодо угод про економічне партнерство (EPA/FTA)» — «чинні та підписані», «на стадії переговорів» і «переговори призупинено» — і переконалися, що України немає в жодному з них (23 вересня 2026 року). Варіанта зі ставками EPA немає. Окремою системою є преференційні тарифи: у «Переліку країн і регіонів, до яких застосовуються преференції» митниці (станом на 1 квітня 8-го року Рейва) Україна значиться під номером 14 (без позначки найменш розвиненої країни). Проте те, що країна є в переліку, і те, що до певного вантажу справді застосовується преференційна ставка, — не одне й те саме. Для застосування є умови щодо окремих товарів і щодо походження, і цих умов ця стаття не перевіряла.

На походження зважають не лише в питанні мита. У відповідь на повномасштабне вторгнення Росії в Україну Японія вжила заходів на підставі Закону про валютні операції та зовнішню торгівлю (外国為替及び外国貿易法). За сторінкою Міністерства економіки, торгівлі та промисловості Японії «Санкції щодо Росії тощо», з боку імпорту стосується оголошення про імпорт № 2, і згідно з ним, оприлюдненим 12 квітня 4-го року Рейва, «вантажі, країною походження або районом завантаження яких є Росія, додано до режиму погодження другого типу». Оскільки система проводить межу за походженням і районом завантаження, важить не назва країни в документах, а те, де товар вироблено й де завантажено. Які заходи щодо імпорту застосовує Японія до вантажів, що походять із тимчасово окупованих Росією територій, з’ясувати в цій статті не вдалося.

Логістика у воєнний час і чи можна отримати документи

Майже всі описані етапи передбачають «сертифікат, виданий державним органом країни-експортера». Так і в пункті 1 статті 6 Закону про захист рослин, і в пункті 1 статті 37 Закону про запобігання інфекційним хворобам свійських тварин, і в пункті 2 статті 11 Закону про харчову гігієну. Чи їх справді видають у воєнний час і скільки часу це забирає, з японських законів не дізнатися.

Щодо морських перевезень за офіційними матеріалами вдалося підтвердити дві речі. Перша — Чорноморська зернова ініціатива. За поясненням ООН, у межах цього механізму, укладеного в липні 2022 року за посередництва ООН і Туреччини, сторонами-підписантами якого були Україна та Росія, 730 суден здійснили 1004 рейси й перевезли 32,9 мільйона тонн продовольства. Росія не погодилася на продовження після 18 липня 2023 року й відкликала гарантії безпеки судноплавства в північно-західній частині Чорного моря. Друга — морський коридор, який після цього запровадила сама Україна. Державна служба морського та внутрішнього водного транспорту та судноплавства України в матеріалі від 18 серпня 2025 року пише, що 16 серпня 2023 року відкрито тимчасовий морський коридор, і зазначає, що за 8 місяців від початку його роботи експорт агропродукції досяг довоєнного рівня.

Проте як цей коридор працює станом на вересень 2026 року і як удари по портах впливають на судноплавство й страхування, ця стаття за першоджерелами з’ясувати не змогла. Те саме стосується реального стану морських маршрутів між Японією та Україною. Це те, що треба щоразу перевіряти за найсвіжішою інформацією, а не за статтею.

Що й у якому порядку перевіряти

Розставимо все сказане в порядку перевірки. Якщо рухатися у зворотному порядку, згодом руйнуються передумови й доводиться повертатися назад.

1. Визначте товар. Не «українські продукти», а конкретна назва з урахуванням сировини, ступеня переробки, тари й пакування. Поки цього не визначено, не визначиться й решта
2. Переконайтеся, що товар не заборонений і не призупинений. Заборонені до ввезення товари за статтею 7 Закону про захист рослин, визначені заборонені об’єкти за статтею 36 Закону про запобігання інфекційним хворобам свійських тварин, тимчасове призупинення імпорту, про яке повідомляє служба карантину тварин. Якщо тут усе зупиняється, далі розглядати не треба
3. З’ясуйте, чи потрібен карантин і чи є двосторонні умови. Для продуктів тваринного походження без установлених ветеринарно-санітарних умов немає форми сертифіката
4. З’ясуйте, чи можна отримати документи в країні-експортері. Сертифікат перевірки державного органу країни-експортера, сертифікат за пунктом 2 статті 11 Закону про харчову гігієну тощо
5. Підготуйте повідомлення про імпорт за Законом про харчову гігієну. Крім самого повідомлення (輸入届出書), залежно від товару потрібні опис сировини й технологічного процесу, санітарний сертифікат, протокол випробувань. Подання — не раніше ніж за 7 днів до очікуваної дати прибуття, керівникові карантинної станції
6. З’ясуйте, чи можна скласти маркування. Чи можна отримати в країні походження відомості, потрібні за Стандартами маркування харчових продуктів. Якщо ні — продавати не можна
7. З’ясуйте ставку мита, походження та заходи за Законом про валютні операції та зовнішню торгівлю. Ставок EPA не існує. Дивіться і на походження, і на район завантаження
8. З’ясуйте маршрут перевезення й строки. Для продуктів із терміном придатності саме це вирішує успіх чи невдачу

Ця стаття не стверджує ні того, що «імпортувати можна», ні того, що «це нескладно». За порушення багатьох із цих процедур передбачено покарання або знищення чи повернення товару, і відповідальність за помилкове рішення лежить на тому, хто має намір імпортувати. Щодо можливості в конкретному випадку, визначивши товар, звертайтеся безпосередньо до карантинної станції, служби захисту рослин, служби карантину тварин і митниці. Міністерство охорони здоров’я, праці та соціального забезпечення також радить: «Якщо ви імпортуєте харчові продукти тощо вперше, зверніться по консультацію до карантинної станції, куди плануєте подати повідомлення, або до найближчої».