Від «Щедрика» до «Carol of the Bells»: як одна мелодія стала двома піснями

Короткий мотив із чотирьох звуків, що йдуть угору й униз, повторюється знову й знову. У грудні цю мелодію чути й у Японії — у музиці в магазинах і у фільмах. В англомовному світі її називають «Carol of the Bells» і вважають різдвяною піснею.

Ця мелодія має ще одну назву. Українською — «Щедрик». І в Україні це спочатку зовсім не різдвяна пісня.

Щедрівка — окремий жанр, який співають на Новий рік

Українські зимові пісні мають дві гілки. Стаття «Carols» в «Internet Encyclopedia of Ukraine», яку укладає Канадський інститут українських студій Альбертського університету, розрізняє їх так: колядки — святкові обрядові пісні, які співають на Різдво, а щедрівки співають напередодні Нового року.

За тією самою статтею, в обох гілках зберігся давній шар — культ сонця, шанування предків, поклоніння природі й віра в магічну силу слова, — а тексти змальовують сцени хліборобського життя й висловлюють побажання врожаю, достатку, щастя й здоров’я. Для господаря, господині, парубка, дівчини — для кожного, до кого звертаються, — хвала своя. Пояснення таке: сам цей опис діє як замовляння, що має накликати те, що описано.

Текст «Щедрика» теж відповідає цьому типу. Починається він так.

Щедрик, щедрик, щедрівочка, / Прилетіла ластівочка

Початок українського тексту «Щедрика» (за англомовною Вікіпедією, стаття «Shchedryk (song)»)

Ластівка прилітає до хати, кличе господаря й провіщає багатство, яке принесе новий рік. Далі йдуть побажання: народяться ягнята, примножиться худоба. Ні Різдва Христового, ні Різдва як свята там немає.

То чому ж у зимовій пісні є ластівка? Часто наводять пояснення, що прообраз пісні сягає дохристиянських часів, коли в Україні Новий рік святкували навесні (у березні). Англомовна Вікіпедія як джерело цього твердження називає текст історика Тімоті Снайдера, а офіційний сайт України ukraine.ua також пояснює, що це дохристиянська обрядова пісня на честь Нового року, коли повертаються ластівки. Проте це фольклористичне тлумачення, і в цій статті ми не перевіряли його за першоджерелами.

Обробка Миколи Леонтовича

Мелодію цієї народної пісні обробив для хору композитор Микола Леонтович. «Internet Encyclopedia of Ukraine» подає дати його життя так: народився 13 грудня 1877 року в Монастирку Брацлавського повіту Подільської губернії, помер 23 січня 1921 року в Марківці.

Коли він почав і коли завершив обробку, джерела подають по-різному. «З 1901 по 1916 рік», «з 1901 по 1919 рік», «почав 1910 року» — не збігаються ні рік початку, ні рік завершення. Збігаються два пункти. У серпні 1916 року ноти надіслали диригентові Олександрові Кошицю. І 29 грудня того ж року відбулася прем’єра в залі Купецького зібрання в Києві.

Леонтовича застрелили 23 січня 1921 року в батьківському домі в Марківці. «Internet Encyclopedia of Ukraine» пише, що його застрелив у батьківському домі агент ЧК (радянської таємної поліції). Кілька пояснювальних статей називають конкретне ім’я виконавця й обставини, але за архівними документами це не підтверджено, тож тут ми цього не пишемо (див. розділ «Що не вдалося перевірити» наприкінці статті).

5 жовтня 1922 року, Карнеґі-гол

Шлях, яким мелодія перетнула океан, — це історія радше про дипломатію, ніж про музику.

За англомовною Вікіпедією, Українську республіканську капелу (Ukrainian Republic Capella) організував у січні 1919 року Симон Петлюра з Української Народної Республіки після зустрічі з диригентом Кошицем та іншими. Державна культурна інституція України Український інститут пояснює, що цей проєкт було створено з ініціативи українського уряду й відправлено за кордон, щоб повідомити Європі та Америці про незалежність України й протидіяти російській пропаганді. Це слід читати як пояснення державної установи української сторони.

Після гастролей Європою хор на певний час розпався. Згодом Кошиць та інші реорганізували його як «Український національний хор» (Ukrainian National Chorus), і з 1922 по 1926 рік він гастролював Північною Америкою. За ukraine.ua, колектив прибув до Нью-Йорка 26 вересня 1922 року, а 5 жовтня виступив у Карнеґі-гол. Сайт посилається на тодішню нью-йоркську газету Sun, яка писала, що «Щедрика» довелося повторити, — тобто публіка вимагала біс.

Цей концерт 5 жовтня 1922 року і є прем’єрою в Північній Америці. Через 100 років, 4 грудня 2022 року, у тому самому Карнеґі-гол відбувся ювілейний концерт «Notes from Ukraine», у якому, зокрема, виступив київський дитячий хор «Щедрик».

Англійський текст — не переклад оригіналу

Різдвяною піснею ця композиція стала пізніше.

Пітер Дж. Вільговський (Peter J. Wilhousky, 13 липня 1902 — 4 січня 1978) — американський диригент і музичний педагог русинського походження. Він був музичним керівником державних шкіл міста Нью-Йорка й робив аранжування для радіо NBC. 1936 року він додав до обробки Леонтовича власний англійський текст і видав її під назвою «Carol of the Bells» у нью-йоркському видавництві Carl Fischer. Видавництво й досі називає її одним зі своїх найбільш продаваних творів за всю історію.

У цьому суть. Англійський текст — не переклад оригіналу. Як пояснення самого Вільговського ukraine.ua наводить його слова про те, що він відкинув український текст «Щедрика» й натомість зосередився на веселому дзвоні дзвонів, який почув у цій музиці.

У результаті текст замінили повністю. Зникли ластівка, худоба, врожай нового року — вийшла інша пісня про те, що дзвонять дзвони й настає Різдво. Мелодія та сама, слова інші. Точніше вважати, що ці дві пісні пов’язані не перекладом, а є різними творами, створеними з того самого матеріалу.

Та сама мелодія звучить у двох контекстах

Один зі шляхів, яким ця мелодія стала широко відомою в Японії, — кіно. На альбомі саундтреку до фільму «Сам удома» 1990 року (4 грудня 1990 року, CBS Masterworks) є «Carol of the Bells», і композитором зазначено «Mykola Leontovych». Мабуть, багато хто слухав обробку Леонтовича, навіть не звертаючи уваги на ім’я.

І сьогодні той самий повтор чотирьох звуків звучить у двох контекстах. З одного боку — як щедрівка з побажаннями достатку на Новий рік. З іншого — як пісня про різдвяні дзвони. Ідеться не про те, що одна правильна, а інша хибна. Якщо з’єднати три точки — обробку 1916 року, Карнеґі-гол 1922 року та англійський текст 1936 року, — стане видно, де одна мелодія розділилася на дві пісні.

Коли в грудні зазвучить ця мелодія, за дзвоном дзвонів є ластівка. Знаєш ти це чи ні — від цього та сама мелодія звучить трохи по-іншому.