Три компанії, що працюють з українськими партнерами: інтерв’ю з засновником Ukrainavi Рьо Хорікі

Розробка систем, кібербезпека, торгівля. Ми розпитали Рьо Хорікі, який керує трьома компаніями, що працюють разом з українськими партнерами, про те, з чого все почалося, як тривала співпраця після початку війни і які напрями він хоче розвивати далі.

Як почалася співпраця з Україною і стратегія компаній

— Яким було ваше уявлення про Україну до початку співпраці?

Співпраця почалася ще до вторгнення російських військ в Україну 2022 року, тож тоді в Японії Україну знали не так добре, як зараз. Я й сам знав назву країни та де вона розташована, але подробиць майже не знав; моє враження обмежувалося тим, що це країна з розвиненим сільським господарством і з багатьма красунями.

Тому спочатку я й уявити не міг, що тут такий високий рівень освіти та ІТ-технологій, що люди так віддано працюють і мають таку сильну вдачу.

— Розкажіть, з чого почалася співпраця з Україною.

Усе почалося з того, що до мене звернулися щодо створення вебсайту та вебмаркетингу для одного японського політика. Я керую компанією Kinobo, Inc. (株式会社Kinobo), яка займається вебмаркетингом і розробкою систем, тож це була сфера, де я міг допомогти.

Завдяки знайомству, що зав’язалося під час цієї роботи, мене познайомили з українцем Сергієм, який в Україні працює гідом на Чорнобильській АЕС і перекладачем на урядових зустрічах.

Сергій закінчив технічний університет і мав досвід роботи в Японії — дуже здібна людина. Він звернувся до мене щодо імпорту й продажу відомої української ікри, і з цього почалася співпраця з багатьма українськими компаніями.

— Чому ви вирішили співпрацювати з Україною?

Найголовнішим аргументом були особисті якості й погляди Сергія, але так само важливо було й те, що чим більше я дізнавався про Україну, тим привабливішою вона мені здавалася. Багатство величезної території, освіта, яка чи не найкраща в Європі й постійно виховує висококваліфікованих фахівців, високий рівень ІТ-технологій, привабливість компаній і товарів, з якими мене познайомили, — усього цього бракує Японії, і все це мене приваблювало.

Я ще з початкової школи мріяв стати підприємцем і думав про те, що потрібно для розвитку Японії та людства. Поступово я переконався, що бізнес на основі відносин між Україною та Японією може зробити великий внесок у зростання обох країн у найрізноманітніших сферах — від торгівлі до ІТ. Ось чому я вирішив співпрацювати.

Коли я ухвалював це рішення, мені й на думку не спадало, що почнеться війна, але можу впевнено сказати: навіть якби я знав, то все одно ухвалив би те саме рішення.

Подробиці співпраці з Україною

— З якими саме українськими компаніями чи організаціями ви співпрацюєте?

Я керую трьома компаніями, які співпрацюють з Україною.

Розповім, як співпрацює кожна з них.

По-перше, Kinobo, Inc. у розробці систем співпрацює з різними українськими компаніями-розробниками. Це дуже різні напрями: звичайні вебсервіси, базові системи для цифрової трансформації (DX), розподілені обчислення, метавсесвіт, застосунки для смартфонів, IoT тощо. За кількістю інженерів виходить, що опосередковано ми маємо договори з понад 2,500 людьми.

По-друге, Vyshytech LLC (合同会社Vyshytech) співпрацює у сфері кібербезпеки: тестування на проникнення (аудит вразливостей), заходи безпеки, власне безпекове програмне забезпечення тощо. «Білі хакери» — надзвичайно здібні люди, які захищають не лише державні установи України, а й банки інших країн. До речі, назву цієї компанії я склав, коли її засновував, з української вишиванки — народного вбрання з вишивкою — і «тек» від слова «технологія». Вишиванка кольорами й візерунками передає своєрідність кожного регіону, а ще, кажуть, з давніх-давен вишивку робили на манжетах і на грудях як оберіг, щоб зло не проникло всередину. Мені здалося, що це схоже на кібербезпеку, яку підбирають індивідуально під кожного клієнта і ситуацію, — і це слово стало моїм улюбленим.

Нарешті, illnoa LLC (合同会社illnoa) як торговельна компанія широкого профілю співпрацює в торгівлі харчовими продуктами, одягом, обладнанням тощо. Партнери дуже різні: від харчових продуктів — ікри з господарства, що має другу за тривалістю історію у світі, пшениці тощо — до розваг — українських косплей-студій і косплеєрів — і компаній, що виробляють обладнання, зокрема дрони та засоби протидії дронам.

— Що саме в українському ринку було привабливим для ваших компаній?

Розповім, що приваблює кожну з компаній.

По-перше, для Kinobo, Inc. привабливі якість і кількість інженерів, що володіють найсучаснішими технологіями. Kinobo надає послуги з розробки систем клієнтам в Японії та за кордоном. Командою розробників усередині компанії — менеджери проєктів, директори, інженери, дизайнери — ми повністю виконували і власні сервіси, і замовлення клієнтів. Але для розподілених обчислень, блокчейну, базових систем DX середнього й більшого масштабу внутрішніх ресурсів і можливостей найму ніяк не вистачало, і дедалі частіше доводилося відмовляти. До того ж, якщо команда складається лише з японських інженерів, витрати значно перевищують бюджет, тож від деяких проєктів доводилося відмовлятися. В Україні, коли просиш зібрати стільки-то інженерів, одразу збираються технічно сильні люди, а ціни нижчі, ніж у Японії, — це перевага, якої в Японії немає.

По-друге, для Vyshytech LLC привабливі якість і практичний досвід фахівців з кібербезпеки. Україна ще до війни щодня зазнавала кібератак з боку Росії, тож захист від них дуже розвинений. А Японія, як видно з новин, де про це говорять як про велику проблему, у сфері кібербезпеки відстає. Я вважаю, що в майбутньому ІТ-суспільстві кібербезпека стане самою основою і попит на неї зростатиме.

Нарешті, для illnoa LLC привабливі сільськогосподарська продукція й морепродукти, народжені на величезних родючих землях України, і новизна іншого, ніж японський, культурного простору. Пшениця, ячмінь і кормова кукурудза — це обсяги виробництва, що вирізняються навіть у світовому масштабі; для Японії з її низьким рівнем продовольчої самозабезпеченості ще більше покладатися на імпорт — це радше лікування симптомів, але я вважаю Україну дуже важливою і доброю країною-партнером. А ще дуже цікава різниця культур: у будівлях і природі — краса, привабливість та історія, яких немає в Японії. Завдяки взаємному обміну з’являються й цікаві проєкти, що народжуються з цієї різниці культур. Особливо мене вразила краса українців, які роблять косплей японського аніме. І люди, і будівлі на тлі, і повага до першоджерела, і тонка майстерність оздоблення — усе це справді чудово, і я вирішив займатися ще й косплей-бізнесом.

— Які саме проєкти та ініціативи ви реалізуєте?

Наприклад, у Kinobo, Inc. японська команда займається проєктуванням і дизайном, а проєкт ми ведемо спільно з українськими PM і проєктною командою. Інколи до команди долучаються й інженери із Сінгапуру та Канади, і розробка йде в багатонаціональній команді. З українського боку є менеджер проєктів, який говорить японською на рівні носія, тож розробка йде гнучко й злагоджено. У Slack, Telegram тощо можна спілкуватися англійською навіть фаховими термінами, тож те, що ми не використовуємо ні українську, ні японську, не створює проблем жодній зі сторін.

Крім того, в illnoa LLC японська команда займається маркетингом — дизайном, піаром тощо — і продажами, а також організацією торгівлі: ми купуємо товари в українських виробників та імпортуємо їх. Останніми роками через війну атакують аеропорти й порти, тож доводиться спершу везти вантаж машиною до сусідньої країни й лише потім імпортувати, і вести бізнес стало складніше.

— Як ви вибудовували відносини з українськими компаніями-партнерами?

Через тісне спілкування з місцевими українцями, починаючи із Сергія. Думаю, уся справа лише в тому, щоб неухильно робити очевидні речі: обидві сторони дотримуються навіть дрібних обіцянок і завжди зберігають взаємну повагу.

А ще, оскільки тут такий великий потенціал і така довіра, важлива рішучість активно інвестувати. Навіть у хаосі перших днів війни вони завжди залишалися вірними довірі, тож і з нашого боку відповідати їм тим самим — людський обов’язок.

Виклики та рішення

— З якими основними викликами ви зіткнулися у співпраці з Україною?

Викликом було неухильно триматися того, щоб, навіть якщо спочатку будуть збитки, відкрито ділитися одне з одним усім і діяти не заради власної компанії, а заради клієнтів і замовників.

Я вважаю, що незалежно від того, з якою компанією чи країною ти вперше об’єднуєшся, важливо ставити інтереси кінцевого користувача чи клієнта вище за взаємну вигоду. Важливо, чи зможуть обидві сторони заради такої якості повною мірою проявити свої вміння й технології та вдосконалюватися, змагаючись одна з одною.　

— Яких заходів ви вжили щодо цих викликів?

Я ставив на перше місце не короткострокові чи середньострокові, а довгострокові відносини. Для цього моїм заходом стала рішучість і готовність підтримувати проєкти, навіть покриваючи витрати з власних коштів, замість того щоб гнатися за миттєвим прибутком чи власною зручністю. Був період, коли я справді постійно покривав збитки з особистих грошей, але саме це з часом перетворилося на велике й міцне партнерство.

— Як ви долали різницю в культурі та ділових звичаях?

До початку співпраці я думав, що це будуть радше сухі стосунки строго за договором, а не відданість на кшталт вірного своїй компанії працівника. Але насправді всі виявилися професіоналами, які неухильно тримають слово, не тікають від труднощів і продовжують працювати, — так що я навіть думав, чи не слабша в мене самого ця вірність обов’язку, — і водночас дуже теплими людьми. У цьому сенсі я ніколи не мав проблем через різницю звичаїв.

Однак у хаосі початку війни я дуже хвилювався за життя колег і щодня гортав новини й Twitter. Коли в Instagram я побачив, як жінка — керівниця компанії-партнера — у тому, в чому була, із заплаканими очима розповідає про тодішню ситуацію в Україні, я не міг не молитися. Та навіть тоді вони на диво справно виходили на зв’язок і звітували про хід роботи з укриття, і для мене, хто вважав, що зараз треба думати про порятунок життя, а не про роботу, це було приголомшливо.

Війна ще не закінчилася, тож розслаблятися не можна, але вони майже щотижня проводять онлайн-зустрічі попри ракети й відключення світла, а хід розробки постійно перевершує очікування, — я вдячний і схиляю перед ними голову.

—　Як ви оцінюєте здатність українських інженерів пристосовуватися до потреб японських клієнтів, коли виникають непередбачені проблеми?

Спочатку я думав, що ми працюватимемо разом сухо, по-діловому, але насправді багато компаній несподівано гнучкі: вони по-справжньому підлаштовуються, супроводжують і підтримують на кожному кроці та йдуть назустріч. Наприклад, у розробці я перетворюю специфікації, які придумав, на вайрфрейми, і вони помічають навіть дрібниці, яких я не помітив. Навіть там, де мав би помітити я як директор, колеги з того боку, що беруть участь як менеджери розробки й PM, точно уявляють сценарії використання й уточнюють ситуацію. Я дуже ціную, що вони не просто виконують роботу, а йдуть поруч, інколи жартуючи. Наприклад, коли випав сніг, надсилають у Telegram селфі: мовляв, у нас пішов сніг. Ми відкрито спілкуємося, зокрема й про культуру одне одного.

Зростання та перспективи

— Розкажіть про конкретні результати й успішні приклади співпраці з Україною.

Прикладів багато, але розповім про ті, що особливо запам’яталися.

По-перше, завдяки співпраці в розробці систем ми успішно створили складну базову систему для компанії, акції якої котируються на біржі. Це був повністю індивідуальний продукт, де з самого етапу визначення вимог не те що японський нагляд, а суцільна власна логіка й дані цієї компанії, але українська та японська команди діяли як одне ціле і успішно завершили тривалу розробку. Під час цього проєкту почалося вторгнення російських військ в Україну, і я вже готувався до того, що розробку доведеться вести лише японській команді й продовжувати строки, але з боку української команди не було жодної затримки через проблеми, — я не міг у це повірити.

А ще завдяки співпраці в розробці метавсесвіту ми успішно створили нову систему. Це бізнес, що поєднував індустрію одягу, яка постраждала через різке скорочення можливостей для звичайних покупок, коли заради запобігання поширенню коронавірусу закликали не виходити з дому, і метавсесвіт, що вже тоді привертав увагу. Спочатку я хотів відмовитися, бо проєктувати ми могли, але досвіду не мали; та, об’єднавшись з японською профільною компанією, переконався, що впораємося, і почав розробку. Проте на півдорозі партнер відставав, не міг подолати технічних проблем, і розробка мало не зупинилася. Тоді ми звернулися до української компанії, що спеціалізується на VR і метавсесвіті, і попри мізерний залишок бюджету вони розв’язали проблему краще, ніж ідеально, і довели початковий план до успіху. Розробка нової системи містить елемент винаходу, тож часто результат розходиться з очікуваннями на старті, але ця компанія надзвичайно ретельно контролювала план і факт, — це був добрий досвід, за який я поважаю їх і як інженерів.

— Розкажіть, що стало для вас найціннішим здобутком у співпраці з Україною!

Цікаве запитання! Мабуть, найголовніше — те, що з українцями, яких я бачив лише онлайн, у нас дуже близькі стосунки. Якщо довести до крайності, то відчуття дистанції з людиною, яка живе в сусідньому будинку, але з якою бачишся лише онлайн, і з людиною, з якою зустрічаєшся онлайн з України, — абсолютно однакове; це досить дивний «баг», правда? До того ж, коли спілкуєшся довше, раптом розкривається людяність: характер, на чому людина наполягає, що для неї важливо. Не те що через відстань онлайн неможливо порозумітися, а навпаки — «та ми ж чудово розуміємо одне одного!». Культура й мова різні, але найціннішим здобутком стало те, що я усвідомив і зрозумів: від людей з усього світу можна дізнатися про силу людини та силу людської співпраці. Завдяки цьому стало більше людей, з якими я можу спілкуватися, і я щодня думаю, що людей, з якими можна співпрацювати, з якими може співпрацювати окрема людина, стає дедалі більше!

— У яких сферах ви плануєте розширювати співпрацю з Україною?

По-перше, це технології: розподілені обчислення — такі, що працюють у нинішніх системах атомних електростанцій, — найсучасніший метавсесвіт, ШІ, NFT.

По-друге, кібербезпека. Це сфера, якою я вже займаюся, але й надалі хочу приділяти їй багато уваги. Хочу разом з українськими «білими хакерами» як слід поширювати безпеку, що захищатиме японські компанії. Я відчуваю, що привезти до Японії «білих хакерів», які працювали на передовій, — це моя роль, тож дуже хочу це зробити.

По-третє, роль мосту між Японією та Україною. Мені здається, що поки що обидві сторони ще не повністю обмінялися своїми ресурсами. Наприклад, косплеєри. Українцям дуже личить одяг, який навряд чи личив би японцям. До того ж можна знімати на тлі європейських вулиць, тож фото виходять неймовірно ефектними. Тому, думаю, можна розвиватися, наприклад, через туристичний бізнес в Україні для японських косплеєрів або через залучення українських косплеєрів до проєктів. Крім того, щодо продовольства — в Україні багато борошна, кормової кукурудзи тощо, тож хотілося б, щоб завдяки цьому вдалося стабільно забезпечувати продовольство. А ще, освоюючи японський ринок, я водночас хочу освоювати й український. Для відбудови знадобиться багато різних технологій, інфраструктури й речей, тож я хочу підтримувати насамперед медицину. Хочу розповідати про високу якість японських товарів і діяти так, щоб зростала й зайнятість у Японії.

— Як ви плануєте розвивати співпрацю з Україною надалі?

Я й далі як слід розвиватиму кожен бізнес, яким займаюся зараз, і прагнутиму задоволення клієнтів. До того ж після закінчення війни буде попит на відбудову тощо, тож, мабуть, і в світовому масштабі економічне зростання буде помітним. Крім того, я готуюся до того, щоб будь-що зробити, зокрема й на знак подяки.

А ще я хочу поїхати з родиною в подорож Україною, як слід висловити свою вдячність і водночас дізнатися більше про історію та культуру України.