Від батька Тайхо до Сісі й Аонісікі: Україна в записах Японської асоціації сумо

Якщо на офіційному сайті Японської асоціації сумо шукати борців, у яких місцем походження вказано Україну, станом на сенсюраку (останній день) вересневого турніру 2026 року знайдеться двоє: маеґасіра Сісі (獅司) зі стайні Ікадзуті та одзекі Аонісікі (安青錦) зі стайні Адзіґава. А якщо заглибитися в минуле, то батько йокодзуни доби Сьова Тайхо народився в українському селі.

Далі розповідаємо за даними офіційного сайту Японської асоціації сумо про борців і йокодзун усіх поколінь, офіційним сайтом Тайхо («Тайхо кікаку»), переліком лауреатів Народної премії пошани Офісу Кабінету міністрів Японії, статтею дослідниці в бюлетені Товариства з вивчення історії японсько-російських обмінів у Хакодате і бібліографічними даними Національної парламентської бібліотеки Японії (станом на вересень 2026 року). Поєдинків і стилю боротьби ми не оцінюємо.

Записи трьох борців

Нижче — дані з офіційного сайту Японської асоціації сумо. «Місце походження» подано так, як його записала асоціація.

Борців рангу дзюрьо і вище називають «секіторі». За записами асоціації, Сісі піднявся до дзюрьо на липневому турнірі 2023 року, а Аонісікі — на листопадовому турнірі 2024 року.

Що асоціація записує як «місце походження»

«Місце походження» в записах асоціації і місце народження — не обов’язково одне й те саме. Про Тайхо його офіційний сайт пише, що він «родом із містечка Сісука повіту Сісука на Карафуто, а виріс у містечку Тесікаґа повіту Кавакамі на Хоккайдо» (樺太敷香郡敷香町出身で、北海道川上郡弟子屈町で育った). Асоціація як місце походження вказує Тесікаґу, де він виріс.

У записі асоціації місце походження Сісі — «Україна, Запоріжжя». Спортивна газета в статті про його підвищення до дзюрьо (31 травня 2023 року) пише, що він «родом із міста Мелітополь Запорізької області». Запоріжжя — обласний центр Запорізької області, а Мелітополь — інше місто тієї самої області.

Вислів «перший секіторі з України»

Коли 31 травня 2023 року стало відомо про підвищення Сісі до дзюрьо, «Йоміурі сімбун» написала, що він став «першим секіторі, який походить з України» (ウクライナ出身で初めての関取), а «Ніккан супоцу» — «перший секіторі з України» (ウクライナ出身初の関取). Батько Тайхо народився в Україні, але сам Тайхо народився на Карафуто. Якщо розуміти «з України» як борця, що народився в Україні, то формулювання газет і записи про Тайхо не суперечать одне одному. Документа, у якому сама асоціація оголосила б когось «першим», ми для цієї статті не знайшли.

Батько Тайхо — Маркіян Боришко

Офіційний сайт Тайхо пише, що його батько — «українець Маркіян Боришко» (ウクライナ人のマルキャン・ボリシコ), а мати — японка Ная Кійо, і що «Ная — прізвище матері» (納谷は母の姓である).

Шлях батька простежив сахалінський дослідник Микола Вишневський за документами архівів і музеїв Сахалінської області. Дослідниця Осанаі Мітіко (小山内道子), яка переклала його книжку японською, виклала її зміст у бюлетені Товариства з вивчення історії японсько-російських обмінів у Хакодате (№ 43, 2022). За її статтею, у власноручній автобіографії батька, що зберігається в Сахалінському обласному краєзнавчому музеї, написано таке.

Я, Боришко Маркіян Карпович, народився 3 січня 1885 року в селі ルノフシィーナ Костянтиноградського повіту Полтавської губернії. За національністю — українець.

Осанаі Мітіко, «1925年日本軍撤退後サハリンにおける横綱大鵬のウクライナ出身の父親、M.ボリシコ» (японський переклад автобіографії; український текст — переклад редакції з японського перекладу)

За тією самою статтею, родина Боришків у 1890-х роках переселилася з України на Далекий Схід і жила на Сахаліні. Батько торгував в Олександровську на Північному Сахаліні (японці називали це місто Ако, 亜港), але 1925 року, коли японські війська залишали Північний Сахалін, переїхав на південь, на Карафуто, що тоді належав Японії. Близько 1927 року він одружився з Ная Кійо, займався в Сісуці тваринництвом та іншими справами, і в травні 1940 року третім сином у цій родині народився майбутній Тайхо.

Ім’я батька і назви міст

Ім’я батька джерела записують по-різному. Офіційний сайт Тайхо пише «マルキャン・ボリシコ» (Маркіян Боришко), а стаття Осанаі — «マルキィアン・カルポヴィチ・ボリシコ» (Маркіян Карпович Боришко), тобто з іменем по батькові. У примітці до статті назву особової справи в музеї наведено як «Боришко М.К.».

Назви місць теж змінювалися з часом.

Стаття Осанаі також подає село, де народився батько, як село в краї Харкова (ハリコフ（ハルキウ）). «Полтавська губернія» в автобіографії — назва тодішньої губернії. До якої адміністративної одиниці село належить тепер, ми для цієї статті не перевіряли.

Розлука 1945 року

За статтею Осанаі, після вторгнення радянських військ у серпні 1945 року батько не зміг возз’єднатися з родиною і залишився сам на Сахаліні, що перейшов під владу СРСР. В останні роки життя він, як пише стаття, працював охоронцем у Сахалінському обласному краєзнавчому музеї.

Після кар’єри йокодзуни

Тайхо завершив кар’єру на травневому турнірі 1971 року (Японська асоціація сумо). За його офіційним сайтом, після цього він заснував стайню Тайхо й виховував учнів, а також очолював Музей сумо Японської асоціації сумо. 12 січня 2011 року указом Президента України (№ 26/2011) його нагороджено орденом «За заслуги» III ступеня (офіційний сайт Тайхо називає цю нагороду «орденом Дружби (Україна)» — 友好勲章（ウクライナ）). Він помер 19 січня 2013 року, а 25 лютого того самого року отримав Народну премію пошани (国民栄誉賞) (перелік лауреатів Офісу Кабінету міністрів). У переліку причиною нагородження названо «блискучі досягнення, зокрема 32 перемоги в макууті — найбільше в історії великого сумо» (大相撲史上最多となる３２回の幕内優勝などの輝かしい功績). У каталозі Національної парламентської бібліотеки є автобіографія Тайхо «巨人、大鵬、卵焼き 私の履歴書» («Кьодзін, Тайхо, тамаґоякі: мій життєпис»; «Ніхон кейдзай сімбунся», 2001).

Мелітополь

Мелітополь, який газети називають батьківщиною Сісі, у «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» уряду України (редакція станом на вересень 2026 року) віднесено до територій, тимчасово окупованих Російською Федерацією з 25 лютого 2022 року. Про те, як мешканцям окупованих територій нав’язують російське громадянство, розповідає стаття про громадянство, яке нав’язують на окупованих територіях.

Більше про зв’язки Японії та України

Про людей з України, які працювали в Японії, читайте також статті про піаніста Лео Сіроту, який з 1929 року жив у Токіо, і про Василя Єрошенка, який писав казки японською.