1929 рік, із родиною до Токіо: піаніст Лео Сірота

16 вересня 1929 року піаніст Лео Сірота (Leo Sirota, українською Лео Сірота) разом із родиною прибув до Японії. Це був другий приїзд після гастролей попередньої осені. Тогочасний щорічник 『国民年鑑』 записав цю подію одним рядком: 「洋琴大家レオ・シロタ氏家族同伴で再度来朝す」 («Майстер фортепіано пан Лео Сірота знову прибув до Японії разом із родиною»). Відтоді Сірота жив у Японії до 1946 року і викладав фортепіано в Токійській музичній школі (東京音楽学校; нині музичний факультет Токійського університету мистецтв).

Далі — за статтею Ямамото Хісасі (『学習院高等科紀要』, № 13, 2015), оприлюдненими матеріалами докторської дисертації в Музичному університеті Сьова (小竹島紗子, 2020), авторитетними записами Бібліотеки Конгресу США та Національної парламентської бібліотеки Японії, а також щорічниками 1930–1940-х років, доступними в цифровій колекції Національної парламентської бібліотеки (станом на вересень 2026 року). Де джерела розходяться, наводимо обидва варіанти.

Де народився і де навчався

Стаття Ямамото називає Сіроту «уродженцем України» і датує його народження 1885 роком. Авторитетний запис Національної парламентської бібліотеки також подає роки життя 1885–1965. Проте місто й дата народження в різних джерелах записані по-різному.

Місце народження джерела подають трьома способами

«Народжений в Австрії» в щорічнику 1941 року, імовірно, означає, що країною народження записали країну, куди Сірота переїхав замолоду й громадянство якої отримав. Яке джерело правильне, у цій статті ми не визначаємо. Авторитетний запис Бібліотеки Конгресу серед місць діяльності називає також Відень, Варшаву, Японію та США.

Щодо навчання: композитор Ямада Косаку у збірці есеїв 1937 року, розповідаючи про поїздку до СРСР, представляє Київську консерваторію як «добре знайому вам альма-матер Лео Сіроти». За статтею Ямамото, згодом Сірота переїхав до Відня й навчався в композитора й піаніста Ферруччо Бузоні. 8 лютого 1910 року він дав сольний концерт у Берліні.

Давнє японське написання «Кіефу», нинішнє «Кіу»

Есей Ямади 1937 року записує назву міста як 「キエフ」 («Кіефу», за російською вимовою). У тогочасних японських книжках і в англомовних джерелах, що спираються на російську вимову, місто народження теж записували як «Kamenets-Podolsky». За нинішньою українською вимовою — Київ і Кам’янець-Подільський. Шукаючи давні джерела, іноді доводиться вводити саме давнє написання.

Від гастролей 1928 року до життя в Токіо

За статтею Ямамото, уперше Сірота приїхав до Японії 1928 року, а наступного, 1929 року, приїхавши знову, залишився жити в Японії до 1946 року. Згідно з переліком концертів, доданим до дисертації 小竹島紗子, 15 листопада 1928 року він дав сольний концерт у залі «Асахі» в Токіо, а 16 грудня виступав і в Осаці.

Оселившись у Японії, він виступав і на радіо. 『ラヂオ年鑑』 за 1932 рік (昭和7年版) наводить трансляцію всіх фортепіанних сонат Бетховена, які Сірота у 1930–1931 роках виконував у регулярних передачах, як приклад концертної програми, яку важко було б скласти не на радіо.

«Найнятий іноземний викладач» Токійської музичної школи

У щорічному довіднику Токійської музичної школи 『東京音楽学校一覧』 є список працівників. У двох томах, доступних у цифровій колекції Національної парламентської бібліотеки, Сірота значиться в розділі 「傭外国人教師」 («найняті іноземні викладачі») як викладач фортепіано.

Графа громадянства, імовірно, змінилася через те, що 1938 року нацистська Німеччина анексувала Австрію. Те, що у списку 1932 року він стоїть першим «за порядком прийняття на роботу», попереду інших іноземних викладачів, показує, що він почав працювати раніше за них. Самого року початку роботи в цих двох томах не зазначено.

За статтею Ямамото, Сірота протягом тривалого часу навчав усіх студентів-піаністів третього курсу основного відділення, а також приватно навчав учнів поза школою.

Учні, яких називають джерела

Джерел, що називали б загальну кількість учнів, не знайдено. Тут наводимо лише тих, кого джерела називають на ім’я.

• Серед тих, хто навчався в Сіроти в Токійській музичній школі, стаття Ямамото називає 豊増昇 (Тойомасу Нобору), 大島正泰 (Осіма Масаясу), 金子茂子 і 永井進 (Наґаї Сусуму).
• Серед приватних учнів поза школою та сама стаття називає 藤田晴子 (Фудзіта Харуко), 田中園子 (Танака Соноко), 黒田睦子 (Курода Муцуко) і 松隈陽子 (Мацукума Йоко) і пише, що з 1938 до 1940 року 4 рази поспіль переможцями фортепіанної секції музичного конкурсу ставали учні Сіроти.
• 『音楽年鑑』 за 1941 рік записує, що на звітному концерті учнів 1939 року Сірота сам диригував оркестром, а концерти виконували 樹下淑子, 長岡延子 (Наґаока Нобуко), 園田高弘 (Сонода Такахіро) і 黒田睦子 (Курода Муцуко).

У тому самому щорічнику є запис про «сольний концерт на честь десятиріччя перебування Лео Сіроти в Японії» (「レオ・シロタ在住十年記念独奏会」), що відбувся 1940 року в залі «Хібія Кокайдо», і про урочистості з цієї нагоди.

Від 1941 року до кінця війни

За статтею Ямамото, 1941 року нацистська Німеччина позбавила Сіроту, єврея за походженням, громадянства. У жовтні 1943 року Японська асоціація музичної культури ухвалила рішення, що забороняло її членам виступати разом із музикантами — громадянами країн, що не належали до держав осі, і в березні 1944 року Сірота втратив посаду в Токійській музичній школі. Того самого 1944 року його переселили до Каруїдзави, де він і зустрів кінець війни.

Від’їзд із Японії до США

Дата від’їзду з Японії в джерелах різниться

Після війни, 1946 року, Сірота залишив Японію. Дата в джерелах різниться. Стаття Ямамото на підставі статті газети «Асахі сімбун» від 22 жовтня 1946 року пише, що 18 жовтня подружжя відплило з Японії пасажирським судном «Marine Falcon». Натомість спогади доньки, Беате Сіроти Гордон, стверджують, що батьки вилетіли літаком 22 травня. Ямамото вказує, що в щоденнику письменника Серідзави Кодзіро згадано концерт Сіроти у вересні того ж року, і вважає травневий від’їзд малоймовірним. Буклет CD, на який посилається авторитетний запис Бібліотеки Конгресу, пише, що до США він переїхав «у жовтні 1946 року».

У США він став професором фортепіано в Консерваторії Сент-Луїса. За джерелом, на яке посилається авторитетний запис, це сталося 1947 року. 1963 року він знову відвідав Японію і, за переліком у дисертації 小竹島紗子, 3 грудня дав сольний концерт у залі «Хібія Кокайдо», а 5 грудня диригував на концерті, де його колишні учні виконували концерти Баха для кількох фортепіано. Цей захід мав назву «вечір подяки професорові Лео Сіроті» (「レオ・シロタ教授謝恩会」). Він помер у лютому 1965 року в Нью-Йорку. Авторитетний запис, що посилається на Grove Music Online, подає дату смерті 24 лютого.

Сірота і Японія: хронологія

Донька Беате Сірота Гордон

Донька, Беате Сірота Гордон (1923–2012; за авторитетним записом Національної парламентської бібліотеки), провела дитинство разом із батьками в Токіо. Японське видання її спогадів вийшло 1995 року у видавництві 柏書房 під назвою 『1945年のクリスマス』 («Різдво 1945 року»). Підзаголовок — 「日本国憲法に「男女平等」を書いた女性の自伝」 («Автобіографія жінки, яка вписала „рівність чоловіків і жінок“ до Конституції Японії»).

Серед японськомовних книжок про життя Сіроти є 『日本を愛したユダヤ人ピアニスト レオ・シロタ』 Ямамото Хісасі (毎日新聞社, 2004). Про зв’язки України та Японії йдеться також у статті про відносини України та Японії.