Японська книжка з малюнками «Тебукуро»: оригінальна назва «Рукавичка» й українська народна казка

У засніженому лісі дідусь губить одну рукавичку. У ній оселяється мишка, потім одне за одним приходять жабка, зайчик, лисичка й просяться: «Пустіть і мене», — а наостанок залазить навіть великий ведмідь. На обкладинці й у назві книжки з малюнками «てぶくろ» («Тебукуро», тобто «Рукавичка») видавництва «Фукуінкан сьотен» (福音館書店) додано: «українська народна казка».

Згідно зі сторінкою товару видавництва «Фукуінкан сьотен», перше видання вийшло 1 листопада 1965 року. Це книжка із серії «Шедеври світової книжки з малюнками» (世界傑作絵本), 16 сторінок, 28×23 сантиметри. Малюнки — Євгенія М. Рачова, переклад — Рісако Уціди (うちだりさこ／内田莉莎子). На тій самій сторінці книжку віднесено до категорії «видано понад 100 накладами» і зазначено, що її включено до підручників японської мови для 1-го класу видавництв «Міцумура тосьо» та «Кьоїку сюппан» (R6) і для 2-го класу видавництва «Гакко тосьо» (R2). Художній музей Тіхіро в анонсі виставки 2026 року пише, що загальний наклад в Японії перевищує 3,3 млн примірників.

На цій одній книжці нашаровуються назви трьох країн. Казка — українська. Книжку з малюнками створили в СРСР. А в каталогах японських бібліотек трапляється ще й назва серії «Російські книжки з малюнками». Звідки що походить, простежуємо за бібліографічними даними й матеріалами музею.

Оригінальна назва — «Рукавичка»

У каталозі Національної парламентської бібліотеки Японії (NDL) запис про великоформатне видання, яке «Фукуінкан сьотен» випустило в січні 2020 року (серія «Театр шедеврів книжки з малюнками», 48 сантиметрів), у загальних примітках містить позначки «збільшений формат видання 1965 року» і «оригінальна назва: Rukavichka» (原タイトル: Rukavichka). Мовою оригіналу в тому самому записі вказано українську (ukr).

Rukavichka — це латинська транслітерація кириличного слова «Рукавичка». Українською й російською воно пишеться однаково й означає рукавичку. Українську вимову японською катаканою записують як «ルカヴィチカ». Отже, японська назва «Тебукуро» (рукавичка) — прямий переклад оригінальної назви.

У записі NDL про перше видання 1965 року (40-й рік Сьова) назва теж звучить як «てぶくろ : ウクライナ民話» («Тебукуро: українська народна казка»). Тобто японське видання від самого виходу подавало цю історію як українську народну казку.

«Тебукуро» 1956 року

Є й видання, на 9 років давніше за версію «Фукуінкан сьотен». У NDL Search є запис про книжку «テブクロ : ウクライナのおとぎばなし» («Тебукуро: українська казочка»), яку в червні 1956 року випустило токійське видавництво «Наука» (ナウカ): малюнки Євгенія М. Рачова, переклад Кадзуо Адзуми (アズマ カズオ), 16 сторінок, 29 сантиметрів. Серія називалася «Бібліотека радянської літератури для дітей і юнацтва» (ソヴエト児童青年文学叢書).

З цього запису видно, що та сама історія з малюнками Рачова виходила японською ще до видання «Фукуінкан сьотен» і вже тоді мала позначку «українська». Чим текст і переклад видання 1956 року відрізняються від видання 1965 року, у цій статті ми не перевіряли.

Книжку з малюнками створили в СРСР

Хоча казка українська, саму книжку з малюнками створили в СРСР. Художній музей Тіхіро (Токіо) в анонсі виставки «120 років від дня народження: Рачов, художник “Тебукуро”, і світ книжок з малюнками за народними казками», що тривала з 1 березня до 10 травня 2026 року, пише, що книжка «Рукавичка» після виходу російською мовою в 1951 році здобула популярність і була перекладена багатьма мовами. Оригінали ілюстрацій, які експонував музей, датовано 1950 роком.

У записі NDL про видання 1965 року як анотацію, надану Японською бібліотечною асоціацією, наведено: «класична радянська книжка з малюнками про рукавичку й маленьких лісових звірят». У записах про книжку шрифтом Брайля 1997 року та великоформатне видання 2020 року назва серії містить слова «Російські книжки з малюнками». В одному й тому самому записі вони стоять поряд із «українською народною казкою» в назві.

Отже, позначення мають кілька шарів. Джерело історії — українська народна казка. Книжку з малюнками створили в СРСР, і, за даними Художнього музею Тіхіро, перше видання було російською. Назва серії в записах японських бібліотек — «Російські книжки з малюнками». Це не стільки помилка якогось із позначень, скільки те, що кожне з них позначає різне.

Проте щодо мови оригіналу джерела не збігаються. Запис NDL про видання 2020 року вказує українську, а Художній музей Тіхіро називає мовою першого видання 1951 року російську. З якої мови зроблено японський переклад, у цій статті з’ясувати не вдалося.

Художник Рачов почав малювати в Києві

Нормативний запис NDL подає художника як Rachëv, Evgeniĭ (1906–1997). За описом Художнього музею Тіхіро, Рачов народився в 1906 році в російському Томську, а дитинство провів у Сибіру. У 1928 році закінчив Кубанський художньо-педагогічний технікум, а наступного, 1929 року, у 23 роки почав ілюструвати книжки в київському видавництві. У 1936 році його запросили до московського видавництва дитячої літератури, і він переїхав; після участі в Другій світовій війні одну за одною випускав книжки з малюнками за народними казками.

В описі автора, який «Фукуінкан сьотен» подає як видавничу інформацію (передрукований у NDL Search), сказано, що після навчання в Київському художньому інституті він у 1930 році почав працювати в київському видавництві «Культура». Рік початку роботи в Києві в різних джерелах різний — 1929 або 1930.

Особливість малюнків Рачова — звірі в одязі. За даними Художнього музею Тіхіро, звірі в одязі вперше з’явилися у збірці казок 1947 року: Рачов вважав, що звірі в казках відображають людські стосунки й характери, і вирішив одягнути їх у народні строї. Редакція була проти, і лише після 7 місяців обговорень книжку вирішили видати. Відтоді Рачов ілюстрував казки про тварин російські, українські, білоруські, угорські, болгарські, казки корінних народів Сибіру та інші.

Музей також розповідає, що редактор «Фукуінкан сьотен» Тадасі Мацуї (松居直) серед принад цієї книжки називав точні, реалістичні малюнки. Щоразу, як до рукавички залазить новий звір, вона роздувається, у ній з’являються віконце й димар, розходяться шви. Саме такі дрібні деталі, на його думку, і створюють реальність у світі книжки, яку сприймає дитина.

Перекладачка і те, як книжку читають після 2022 року

Роки життя перекладачки Рісако Уціди нормативний запис NDL подає як 1928–1997. Рачов помер того самого 1997 року.

Художній музей Тіхіро пише, що після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році ця книжка знову привернула увагу — як книжка, завдяки якій Україна стає ближчою, і як історія про те, що різні за вдачею звірі живуть разом. За даними музею, поза межами Росії це єдиний музей, що має значну колекцію творів Рачова; на виставці 2026 року показали 6 оригінальних ілюстрацій до «Тебукуро» та 1 фінальну сцену, яка не ввійшла до книжки.

Назва цієї книжки, яку в Японії читають понад 60 років, містила слово «Україна» вже з видання 1956 року. Про те, з чого почати читати українську літературу японською, ми розповідаємо також у статті З чого почати читати українську літературу.