Без російського паспорта — ні пенсії, ні житла. Громадянство, яке нав’язують на окупованих територіях

Мені сказали: бери російський паспорт, інакше повернемо туди, де тебе катували. Тепер у мене є російський паспорт.

Слова чоловіка, якого звільнили після кількох днів затримання й катувань, наведені у звіті Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ ООН) (березень 2024 року)

Починаючи з Криму 2014 року, Росія поступово поширювала політику, що змушує людей, які живуть на окупованих територіях України, набувати російське громадянство. В Україні це називають «паспортизацією». Спираючись на оригінальні тексти указів президента Росії, а також на звіти УВКПЛ ООН і Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (омбудсмана), розглянемо, як це влаштовано і що відбувається з людьми, які не мають паспорта. Інформація станом на вересень 2026 року.

У Криму громадянами зробили «автоматично»

Згідно зі звітом УВКПЛ ООН про десять років окупації Криму, оприлюдненим у лютому 2024 року, 21 березня 2014 року Росія оголосила, що громадяни України та особи без громадянства, які постійно проживали в Криму, автоматично набувають російське громадянство. Письмово відмовитися можна було до 18 квітня 2014 року, однак звіт фіксує й випадки, коли людей, які пройшли процедуру відмови, все одно вважали громадянами Росії.

Тих, хто відмовився, а також тих, кого визнали такими, що не відповідають розмитим вимогам щодо постійного проживання, записали в «іноземці»: вони втратили можливість і далі постійно жити в Криму й опинилися під загрозою депортації. У звіті сказано, що з 2017 по 2024 рік суди в Криму ухвалили рішення про депортацію щонайменше 864 осіб (переважно громадян України). Указ 2020 року обмежив коло тих, хто може володіти землею на значній частині Криму, громадянами Росії та російськими юридичними особами. Внаслідок накопичення таких обмежень, як зазначає звіт, до 2024 року мешканці без російського громадянства становили лише близько 0,5% офіційного населення.

2019–2022 роки: розширення «спрощеного порядку»

На частині Донецької та Луганської областей, які Росія контролювала з 2014 року, застосували інший спосіб. Указ № 183 від 24 квітня 2019 року передбачає, що особи, які постійно проживають в «окремих районах Донецької та Луганської областей», можуть подати заяву про прийняття до російського громадянства у спрощеному порядку.

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року коло осіб розширили. Указ № 304 від 25 травня 2022 року додав мешканців Запорізької та Херсонської областей, а указ № 440 від 11 липня 2022 року поширив дію на всіх громадян України, які постійно проживають в «Україні». Того ж дня МЗС України оприлюднило заяву, у якій зазначило, що «паспортизація громадян України є юридично нікчемною і не матиме жодних правових наслідків для України».

Без паспорта — «іноземець» на власній землі

30 вересня 2022 року Росія в односторонньому порядку оголосила про «приєднання» Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей. Указ № 307 від 27 квітня 2023 року встановив, що громадян України, які живуть у цих чотирьох областях і заявили про намір зберегти українське громадянство або не склали присяги громадянина Росії, вважають «іноземними громадянами, які постійно проживають у Росії», заднім числом від 30 вересня 2022 року (пункт 1). Коли такі люди подають заяву на російський дозвіл на проживання, вони мусять пройти дактилоскопічну реєстрацію та фотографування.

Чинна станом на вересень 2026 року редакція того самого указу (пункт 13) передбачає, що щодо тих із цих людей, хто загрожує національній безпеці Росії або брав участь у несанкціонованих зборах, демонстраціях чи пікетах тощо, ухвалюють рішення про депортацію та інші заходи. УВКПЛ ООН зауважує, що через широке визначення «екстремізму» в російському законодавстві людині може загрожувати депортація навіть лише за висловлену підтримку України чи критику офіційної російської версії подій війни.

Указ № 159 від 20 березня 2025 року вимагав від громадян України, які перебувають у Росії без законних підстав, до 10 вересня 2025 року залишити Росію або врегулювати свій правовий статус. УВКПЛ ООН повідомляє, що цим усім громадянам України на окупованих територіях встановили строк, до якого вони мали «легалізуватися», отримавши російський паспорт, дозвіл на проживання чи іншу підставу для перебування за російським законодавством, а в разі невиконання — ризикували депортацією. За даними УВКПЛ ООН, у цій процедурі вимагають продемонструвати знання російської мови, історії та законодавства Росії, а тим самим указом скасували положення, за яким громадяни України, як правило, могли отримувати безоплатну медичну допомогу.

Що відбувається з тими, хто не має паспорта

Звіти УВКПЛ ООН фіксують за сферами, яких утисків зазнають люди без російського паспорта.

• Робота: державним службовцям керівники повідомляли, що для збереження посади треба отримати російський паспорт. У Росії для державної служби потрібне російське громадянство. Є й випадок, коли працівникам лікарні сказали, що без паспорта їх звільнять (звіт за березень 2024 року)
• Пенсії та соціальне забезпечення: на окупованих територіях перестали працювати українські банки й пошта, тож пенсію можна отримати лише через російський банк. Щоб відкрити там рахунок, потрібен російський паспорт (там само). З 1 січня 2025 року регіональні закони на окупованих територіях вимагають російського громадянства для отримання пенсії (звіт за червень 2025 року)
• Медицина: російський федеральний закон від 14 лютого 2023 року запровадив на окупованих територіях російське обов’язкове медичне страхування (набрання чинності відклали до 1 січня 2025 року). Щоб застрахуватися, потрібен російський паспорт, а без нього не можна отримати безоплатну неекстрену медичну допомогу (звіт за березень 2024 року)
• Пересування: на блокпостах людей з українськими паспортами ретельно перевіряють; траплялися випадки, коли їх не пропускали або затримували (там само)
• Власність: окупаційна влада проводить процедуру передачі житла, визнаного «безхазяйним», у власність муніципалітетів. З грудня 2024 по травень 2025 року повідомлення отримали щонайменше 16 295 житлових об’єктів, а загалом від ухвалення відповідних законів у 2023–24 роках — майже 30 тисяч. Щоб підтвердити право власності, треба прийти особисто й пред’явити російський паспорт, тож люди без паспорта не можуть довести, що житло належить їм (звіт за червень 2025 року)

Спеціальна доповідь українського омбудсмана щодо окупованих територій, оприлюднена в березні 2025 року, також зазначає, що люди без російського паспорта фактично стають «іноземцями» на власній землі, потрапляють у поле зору російських силових структур і зазнають обмежень прав на проживання, медичну допомогу й соціальний захист, власність, освіту та працю.

З паспортом приходить військова служба

Отримання паспорта не позбавляє від утисків. УВКПЛ ООН зауважує, що молоді чоловіки, які отримали російський паспорт, мусять з’явитися до військкомату для визначення придатності до служби в російській армії. Під час осіннього призову, що почався 1 жовтня 2023 року, Росія вперше охопила чотири окуповані області. Отже, чоловіків віком від 18 до 27 років можуть призвати на 12 місяців до армії, яка воює проти їхньої власної країни.

Під час призову, що почався 1 жовтня 2025 року, електронні повістки надсилали через російський портал державних послуг «Госуслуги», і УВКПЛ ООН зазначає, що ризик призову для мешканців окупованих територій зріс. Статтею 51 Четвертої Женевської конвенції окупаційній державі заборонено примушувати мешканців окупованої території служити в її збройних силах, а також тиском чи пропагандою спонукати їх вступати до цих сил добровільно.

Міжнародне право й оголошені Росією цифри

УВКПЛ ООН наголошує, що примушувати мешканців окупованої території присягати на вірність окупаційній державі забороняє міжнародне гуманітарне право (стаття 45 Гаазького положення про закони і звичаї сухопутної війни 1907 року) і що нав’язування громадянства окупаційної держави також підпадає під цю заборону. У звіті за березень 2024 року Росію закликали припинити заходи з примушення до присяги та дискримінацію громадян України, які не набули російського громадянства.

Згідно зі звітом УВКПЛ ООН за червень 2025 року, у березні 2025 року російська влада оголосила, що видала на окупованих територіях російські паспорти 3,5 мільйона людей. Цю цифру Росія оприлюднила сама, і незалежно її не перевірено. У тому ж звіті сказано, що багато людей з окупованих територій, з якими говорило УВКПЛ ООН, відповіли, що набули російське громадянство, бо не мали іншого реального вибору.

Як це розглядає українське законодавство

Україна не визнає паспортів, які Росія видала на окупованих територіях. Стаття 9 Закону 2014 року «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (№ 1207-VII) визнає недійсними документи, видані органами, утвореними на окупованій території не в порядку, визначеному законом, і робить винятки лише для документів, що засвідчують народження, смерть, реєстрацію та розірвання шлюбу.

Щодо громадянства: закон про зміни (№ 4502-IX), ухвалений 18 червня 2025 року й чинний з 16 січня 2026 року, змінив статтю 19 Закону про громадянство. «Добровільне» набуття громадянства держави-агресора повнолітньою особою є підставою для втрати громадянства України, однак набуття громадянства держави-агресора на тимчасово окупованій території «не вважається добровільним», навіть якщо людина подавала заяву за процедурою цієї держави. Так само розглядають випадки, коли це громадянство набули особи, незаконно переміщені за кордон. Виняток становлять дії, що загрожують національній безпеці, як-от пропаганда війни чи публічна підтримка агресії.

Стаття 111-1 Кримінального кодексу («Колабораційна діяльність») карає, зокрема, публічне заперечення агресії, добровільне обіймання посад в органах окупаційної влади та організацію політичних заходів у співпраці з окупаційною владою. Серед перелічених у статті дій саме по собі отримання російського паспорта не згадано.

Про громадянство дітей та їх викрадення йдеться в статті Ордер на арешт Путіна видано за підозрою у викраденні дітей, а про те, як Японія ставиться до оголошеного Росією «приєднання», — у статті Крим 2014 року, чотири області 2022 року. Японія не визнає жодного з цих «приєднань».