«Досвітня пісня» 1921 року: Єрошенко, що писав казки японською

У липні 1921 року токійське видавництво «Собункаку» (叢文閣) випустило книжку «Досвітня пісня» (夜明け前の歌). Підзаголовок — «Твори Єрошенка» (エロシエンコ創作集), упорядник — драматург Акіта Удзяку (秋田雨雀). За каталогом Національної парламентської бібліотеки Японії, книжка має 316 сторінок і містить 14 казок і оповідань, серед них «Тісна клітка», «Смуток риби», «Серце орла», «Корабель щастя».

Автор — незрячий поет Василь Єрошенко (Василь Єрошенко, 1890–1952). З 1914 до 1921 року він жив у Японії і писав японською мовою та есперанто. Далі йдеться за Internet Encyclopedia of Ukraine (далі — IEU) Канадського інституту українських студій (CIUS), «Енциклопедією Сучасної України» НАН України (ЕСУ), бібліографічними записами Національної парламентської бібліотеки Японії, порталом «Культурна спадщина онлайн» Агентства у справах культури Японії та історією компанії «Сіндзюку Накамурая» (станом на вересень 2026 року). Там, де джерела розходяться, наводимо обидва варіанти.

Де він народився

За IEU, зір він утратив у 4 роки. ЕСУ пише, що в 1899–1908 роках він навчався в школі-притулку Московського товариства піклування, виховання та навчання сліпих, грав на скрипці в оркестрі сліпих, а влітку 1912 року навчався в Королівському коледжі для незрячих у передмісті Лондона. Те, що зі шкільних років він познайомився з есперанто, — пояснення з історії «Накамураї».

Місце народження в джерелах описано по-різному

Дату й місце народження кожне джерело описує трохи по-своєму.

Джерело	Дата народження	Як описано місце народження
ЕСУ (видання 2009 року)	31 грудня 1889 року (за календарем, що діяв у Російській імперії) = 12 січня 1890 року	Слобода Обуховка Старооскольського повіту Курської губернії. Нині село в Бєлгородській області Російської Федерації
IEU (передрук друкованого видання 1993 року)	13 січня 1890 року	Обуховка Бєлгородського повіту Курської губернії
Історія «Сіндзюку Накамураї»	1890 рік	«Народився в Україні»

Обидві енциклопедії сходяться в тому, що село, де він народився, нині в Бєлгородській області Російської Федерації. Назва повіту в ЕСУ та IEU різна, і яка правильна, у цій статті ми не визначаємо. Деякі японські джерела пишуть, що він «народився в Україні», але це не збігається з описом в енциклопедіях. Помер він, за обома енциклопедіями, 23 грудня 1952 року в рідному селі.

І все ж українські енциклопедії мають про нього статті. Зв’язки з Україною, які називає ЕСУ, — українськомовна збірка перекладів «Квітка справедливості» (Квітка справедливості, Київ, 1969), вулиця його імені у Львові, благодійний фонд «Есперо», заснований у Києві в 2007 році, і український документальний фільм 1991 року. Стаття IEU «Japan» згадує його як одну з постатей українсько-японських зв’язків і пише, що він викладав у Токіо (1914–1921) і писав японською вірші, оповідання, казки й п’єси.

Сім років у Японії

Про приїзд і вигнання, дружбу з драматургом Акітою Удзяку згадано в статті про відносини України та Японії. Тут додаємо лише те, що стосується творів.

За історією «Накамураї», Акіта Удзяку познайомився з Єрошенком ранньої весни 1915 року, а у вересні того ж року перекладав його виступ есперанто в Токійському університеті. Дорогою назад засновниця «Накамураї» Сома Кокко (相馬黒光) запросила гостей до крамниці і відтоді опікувалася побутом Єрошенка. У 1916 році він на якийсь час виїхав до Південно-Східної та Південної Азії, а в 1919 році повернувся до Японії. ЕСУ підсумовує, що в 1914–1921 роках він навчався і викладав у Японії, брав участь у русі есперантистів.

Три книжки, що вийшли японською

Японською за кілька років наприкінці і після його перебування вийшло три книжки. Зіставляємо бібліографію Національної парламентської бібліотеки Японії та опис ЕСУ.

Назва	Рік виходу	Видавництво	Упорядник	Кількість сторінок
«Досвітня пісня» (夜明け前の歌; «Твори Єрошенка»)	Липень 1921 року (10-й рік доби Тайсьо)	«Собункаку» (叢文閣)	Акіта Удзяку	316
«Останнє зітхання» (最後の溜息)	1921 рік (10-й рік доби Тайсьо)	«Собункаку»	Акіта Удзяку	327
«Заради людства» (人類の為めに; третя збірка творів)	Жовтень 1924 року (13-й рік доби Тайсьо)	«Токьо канкося» (東京刊行社)	ЕСУ називає «Сеїті Фукуока»	—

Зміст «Досвітньої пісні» в Цифровій колекції Національної парламентської бібліотеки Японії — такі 14 творів. Число — сторінка початку за змістом.

• «Тісна клітка» (狭い籠, 1), «Смуток риби» (魚の悲しみ, 35), «Голова вченого» (学者の頭, 55), «Біля болота» (沼のほとり, 69), «Одна груша» (一本の梨の木, 81)
• «Серце орла» (鷲の心, 105), «Дитя сосни» (松の子, 125), «Сон весняної ночі» (春の夜の夢, 145), «Дивний кіт» (変り猫, 179)
• «Людина-бог із Юпітера» (木星の人間神, 195), «Марнування благодаті» (恩寵の濫費, 209), «Мученицька смерть безбожника» (無宗教者の殉死, 231), «Корабель щастя» (幸福の船, 249), «Смерть канарки» (カナリヤの死, 289)

ЕСУ пише, що до трьох книжок увійшли символічні та сатиричні казки, а також п’єса-містерія «Хмарка персикового кольору», і пояснює, що його твори подібні до притч і здебільшого написані ритмізованою мовою. Серед впливів вона називає російський символізм, Толстого, творця есперанто Заменгофа, ідеї Кропоткіна, народну культуру Півдня Росії, літературу Сходу тощо.

Давнє написання «Еросіенко», сучасне — «Еросенко»

У двох книжках 1921 року ім’я автора в бібліографії Національної парламентської бібліотеки Японії записано як «Васірі Еросіенко» (ワシリー・エロシエンコ), і підзаголовок теж «Твори Еросіенко» (エロシエンコ創作集). У післявоєнних книжках частіше пишуть «Еросенко» (エロシェンコ), і японський оригінал цієї статті дотримується саме такого написання. Ім’я «Васірі» (ワシリー) — написання, ближче до російської вимови; українською воно читається «Василь».

Що означає «писав японською»?

IEU пише, що його твори написано японською та есперанто і що, опанувавши японську, він почав друкувати вірші, оповідання й п’єси в японських газетах і журналах. ЕСУ пише, що три книжки вийшли японською в Токіо і що дві перші упорядкував Акіта Удзяку. Як незрячий Єрошенко готував японські рукописи — писав сам чи хтось записував за ним, і наскільки текст правили, — у цих двох енциклопедіях не сказано.

Два портрети 1920 року

Єрошенко став моделлю й для двох картин японського модерного живопису олійними фарбами. За описом твору Національного музею сучасного мистецтва в Токіо, художник Цурута Ґоро (鶴田吾郎) побачив його, коли той самотньо стояв на станції Медзіро, попросив позувати, і з 6 вересня 1920 року вони удвох із другом Накамурою Цуне (中村彝) писали його поруч у майстерні Накамури. Кажуть, що вони працювали вісім днів, щодня до кінця дня.

Твір	Художник	Де зберігається	Відомості
«Портрет пана Єрошенка» (エロシェンコ氏の像; 1920, олія)	Накамура Цуне	Національний музей сучасного мистецтва в Токіо	Експонувався на 2-й виставці Імперської академії мистецтв (Тейтен) 1920 року. 11 червня 1977 року визнаний важливою культурною цінністю
«Незрячий Єрошенко» (盲目のエロシェンコ; 1920)	Цурута Ґоро	«Накамурая» (за історією «Накамураї»)	Експонувався на тій самій 2-й виставці Тейтен (за історією «Накамураї»)

Опис Агентства у справах культури пише, що через два роки картину Накамури Цуне експонували й на японсько-французькій художній виставці-обміні в Парижі, де її добре прийняли. За історією «Накамураї», після знайомства з Єрошенком там запровадили для продавців уніформу — російську сорочку-косоворотку, яку він охоче носив, а в 1927 році почали продавати борщ.

1921 рік: вигнання з Японії

У 1921 році Єрошенка вислали з Японії. Історія «Накамураї» пояснює, що через спілкування з діячами соціалістичного руху його запідозрили в належності до більшовиків, яких тодішня Японія остерігалася.

Переклади китайською

За ЕСУ, після від’їзду з Японії він у 1922–1923 роках викладав есперанто й російську мову в Пекінському університеті. Його твори переклали й китайською: у Шанхаї вийшли в перекладі Лу Сіня «Казки Єрошенка» (1922 та ін.) і «Хмарка персикового кольору» (1922 та ін.), пише ЕСУ. У 1924 році вийшла й книжка лекцій, які він читав есперанто в Пекінському університеті. Історія «Накамураї» пише, що до Пекіна він поїхав на запрошення Лу Сіня.

Потім, за ЕСУ, у 1923–1924 роках він подорожував Європою, а в 1924–1928 роках був лектором і перекладачем японської групи Комуністичного університету трудящих Сходу в Москві.

Життєпис після повернення до СРСР у двох енциклопедіях розходиться

Життєпис від кінця 1920-х років у двох енциклопедіях дуже різний.

ЕСУ (2009) пише, що в 1928–1929 роках він працював у Центральному правлінні Всеросійського товариства сліпих, у 1930–1932 роках викладав у професійній школі сліпих у Нижньому Новгороді, а в 1934–1945 роках заснував і очолював перший у Туркменістані дитячий будинок-інтернат для сліпих. Вона ж пише, що він запропонував проєкт брайлівського алфавіту для туркменської мови, визнаний найкращим у 1934 році. Далі йде життєпис про викладання для сліпих у Підмосков’ї та в Ташкенті в Узбекистані.

IEU (друковане видання 1993 року) пише, що в 1929 році його заарештували, 5 років він провів у таборі на Чукотці, 11 — у Туркменістані і в 1945 році був звільнений, а згодом, відмовившись від роботи перекладачем у НКВС (Народний комісаріат внутрішніх справ), знову потрапив під арешт і вийшов лише в 1951 році.

Який опис правильний, у цій статті з’ясувати не вдалося.

У повоєнній Японії

У повоєнній Японії за редакцією Такасуґі Ітіро (高杉一郎) вийшли «Повні твори Єрошенка» у 3 томах (エロシェンコ全集; видавництво «Місудзу сьобо», 1959; третій том — біографія). За бібліографією Національної парламентської бібліотеки Японії, у 1974 році в тому самому видавництві в упорядкуванні й перекладі того ж Такасуґі вийшли «Вибрані твори Єрошенка» у 2 томах (том 1 — «Хмарка персикового кольору», том 2 — «Записки про вигнання з Японії»). «Досвітня пісня» 1921 року доступна в Цифровій колекції Національної парламентської бібліотеки Японії.