1920 року до Цуруґи прибув «батько футуризму»: два японські роки художника Бурлюка

Удосвіта 1 жовтня 1920 року (9-й рік доби Тайсьо) пароплав «Тікудзен-мару» з Владивостока прибув до Цуруґи в префектурі Фукуй, і з нього зійшли двоє художників у сюртуках: Давид Бурлюк (англійською David Burliuk) і Віктор Пальмов. Вечірній випуск газети «Осака майніті сімбун» того дня повідомив про приїзд Бурлюка, назвавши його «батьком футуризму».

Бурлюк — художник і поет, народжений у тодішній Харківській губернії (нині північний схід України), одна з центральних постатей авангардного мистецтва Російської імперії — футуризму. У Японії він прожив близько двох років, влаштовував виставки в Токіо, Осаці, Кіото, Кобе та інших містах і спілкувався з молодими японськими художниками. Далі розповідаємо за «Енциклопедією Сучасної України» НАН України (ЕСУ), Internet Encyclopedia of Ukraine Канадського інституту українських студій (CIUS; далі — IEU), статтею історика мистецтва Омуки Тосіхару (五十殿利治), який дослідив газети й документи МЗС Японії того часу (1989, збірник Університету Цукуба «Ґейсо» (藝叢)), і бібліографічними даними Національної парламентської бібліотеки Японії (станом на вересень 2026 року). Художньої оцінки творів ми не даємо.

Де він народився і як потрапив до Японії

За ЕСУ, Бурлюк народився 1882 року на хуторі Семиротівщина Лебединського повіту тодішньої Харківської губернії. Про цей хутір ЕСУ пише: «нині знято з обліку». IEU місцем народження називає Семиротівку поблизу села Рябушки того самого Лебединського повіту.

Він навчався живопису в Казані, в Одеському художньому училищі, у Мюнхенській академії мистецтв і в Парижі, а в 1910-х роках разом із Володимиром Маяковським та іншими видавав збірки віршів і маніфести й був у центрі авангардного мистецтва Російської імперії. 1908 року він разом з Олександрою Екстер та іншими влаштував у Києві виставку «Ланка» (IEU, ЕСУ).

Під час революції 1917 року й громадянської війни Бурлюк через Урал і Сибір перебрався на Далекий Схід, а в 1919–1920 роках жив у Владивостоці (IEU). За статтею Омуки, у квітні 1920 року кореспондент японської газети написав про футуристичну виставку у Владивостоці, а Бурлюк уже тоді казав, що хоче поїхати до Японії.

Близько двох років у Японії: хронологія

Дати й місця подано за статтею Омуки, який спирається на газети того часу, каталоги виставок і документи МЗС Японії.

Дата	Подія	Джерело
1 жовтня 1920	Разом із Віктором Пальмовим прибуває пароплавом до Цуруґи	Омука (за статтею в «Осака майніті сімбун»)
14–30 жовтня 1920	«Перша в Японії виставка російського живопису» (日本に於ける最初のロシア画展覧会) на третьому поверсі будівлі фірми «Хосі сейяку» в районі Кьобасі, Токіо (день для запрошених — 13 жовтня)	Омука
21–29 листопада 1920	Та сама виставка на шостому поверсі універмагу «Міцукосі» в Корайбасі, Осака	Омука
5–11 грудня 1920	Виставка в універмазі «Такасімая», Кіото	Омука
18 грудня 1920	Разом із родиною вирушає з Йокогами на острови Оґасавара; 22 грудня прибуває на острів Тітідзіма	Омука (за документом Дипломатичного архіву МЗС Японії)
2–4 квітня 1921	Виставка «Природа і життя Оґасавари» в редакції газети «Токьо нітініті сімбун» (разом зі свояком Вацлавом Фіалою)	Омука
Вересень 1921	Подає 5 робіт на 8-му виставку «Ніка»	Омука
16–20 вересня 1921	Виставка в Кобе	Омука
15–28 жовтня 1921	Бере участь у 2-й виставці Товариства футуристичного мистецтва в «Сейьоро» в Уено	Омука (продовження статті, 1992)
1921	Видає в Йокогамі збірку віршів «Восхождение на Фудзи-сан»	ЕСУ
1922	Залишає Японію і вирушає до США	IEU, ЕСУ
Лютий 1923	У Токіо виходить спільна з Кіносітою Сюїтіро книжка «Що таке футуризм? Відповідаю» (未来派とは？答へる; «Тюо бідзюцуся», 266 с.)	Бібліографічні дані Національної парламентської бібліотеки Японії, Омука

«Перша в Японії виставка російського живопису»

Перша виставка в Токіо, за статтею Омуки, тривала з 14 по 30 жовтня 1920 року на третьому поверсі будівлі фірми «Хосі сейяку» (район Кьобасі, Мінамі-Темматьо). У каталозі було 473 роботи 27 учасників: номери з 1-го по 150-й — роботи Бурлюка, зі 151-го по 208-й — Пальмова.

У каталозі є й імена московських авангардистів — Казимира Малевича, Володимира Татліна, Василя Каменського. Водночас там були роботи маловідомих художників, з якими Бурлюк познайомився в Сибіру, і його сина. Омука наводить фотографію експозиції, де роботи висять по всій стіні, і тогочасні газетні статті. Газети звернули увагу на прийом, коли на полотно наклеювали папір, тканину, сірникові коробки тощо (колаж).

Виставку потім показали в Осаці (21–29 листопада, «Міцукосі») і Кіото (5–11 грудня, «Такасімая»). За газетними публікаціями Омука простежує, як Бурлюк і Пальмов у кожному місті навідувалися до редакцій газет і передавали свої вірші, щоб про них написали.

Зв’язки з японськими художниками

Коли вони приїхали до Токіо, художник Фумон Ґьо (普門暁) щойно заснував Товариство футуристичного мистецтва (未来派美術協会) і у вересні 1920 року провів його першу виставку. За Омукою, Бурлюк і його товариші рано познайомилися з Фумоном, і, судячи з усього, коли товариство в грудні 1920 року влаштувало виставку в Осаці, там виставили й їхні роботи. Серед учасників 2-ї виставки в жовтні 1921 року були Бурлюк, Пальмов і Фіала.

Найдовговічнішим результатом стала спільна книжка з Кіносітою Сюїтіро (木下秀一郎) з Товариства футуристичного мистецтва — «Що таке футуризм? Відповідаю» (未来派とは？答へる). За бібліографічними даними Національної парламентської бібліотеки Японії, це книжка обсягом 266 сторінок, видана 1923 року в Токіо видавництвом «Тюо бідзюцуся»; автори зазначені як «デ・ブルリユツク, 木下秀». Зображення сторінок можна переглянути в інтернеті в цифровій колекції бібліотеки. Омука вважає, що роботи Бурлюка, який показував, що вміє працювати в багатьох стилях, стали для молодих художників своєрідним «підручником» нового мистецтва, і це втілилося в цій книжці.

Тоді ж у Японії жив незрячий поет з України Василь Єрошенко. Про нього йдеться в статті про «Досвітню пісню» 1921 року.

На острові Тітідзіма

Бурлюк викликав дружину і двох синів, які залишалися у Владивостоці (Омука вважає, що вони приєдналися до нього між серединою і кінцем листопада 1920 року), і наприкінці того ж року переїхав на острів Тітідзіма в архіпелазі Оґасавара. За статтею Омуки, у справі «外国人ノ動静関係雑纂 府県報告 露国人ノ部» (Різні матеріали про дії іноземців. Звіти префектур. Розділ про росіян) у Дипломатичному архіві МЗС Японії зберігся звіт начальника пункту військової жандармерії (кемпейтай) на Тітідзімі від 18 січня 1921 року. У звіті записано, що 18 грудня 1920 року група вирушила з Йокогами, 22-го висадилася на Тітідзімі, винайняла окремий будинок, сама собі готувала і малювала краєвиди острова.

З тієї самої справи видно, що про пересування іноземних художників, які приїхали до Японії, жандармерія доповідала до МЗС. Газета «Токьо Асахі сімбун» у статті від 18 грудня 1920 року повідомила, що Бурлюка та його товаришів підозрюють у належності до «радикалів» (過激派) і стежать за ними, і навела слова Пальмова: «Ми зовсім не радикали» (私達は決して過激派などではありません) (за статтею Омуки). Роботи, написані на Тітідзімі, показали у квітні 1921 року на виставці «Природа і життя Оґасавари» в редакції «Токьо нітініті сімбун».

«Батько російського футуризму» і «український художник»

Як називати Бурлюка, автори вирішують по-різному. Тут зіставимо формулювання джерел, використаних у цій статті.

Японські газети 1920 року

Газета «Осака майніті сімбун» у вечірньому випуску в день приїзду написала: «Приїхав російський художник, „батько футуризму“» (「『未来派の父』露国画伯来朝」) (за статтею Омуки). Каталог, виданий 1996 року Художнім музеєм пам’яті Отані міста Нісіномія, має назву «「未来派の父」露国画伯来朝記!!», що містить ті самі слова, що й цей заголовок (бібліографічні дані Національної парламентської бібліотеки). Сам Омука називає Бурлюка «російським емігрантом» (亡命ロシア人).

IEU (Канадський інститут українських студій)

Стаття IEU (написана 2005 року) називає Бурлюка засновником футуризму в Російській імперії і пише, що він походив із родини запорозьких козаків, а натхнення черпав зі степу рідного краю, кам’яних баб та історії козацтва. Серед його творів згадано й «Козака Мамая» на сюжет народної картини (про народну картину — стаття про «Козака Мамая»). У бібліографії є статті й каталоги виставок, у назвах яких є слова «батько російського футуризму».

ЕСУ (Енциклопедія Сучасної України)

ЕСУ, навівши вислів «батько російського футуризму» в лапках, пише про твори на українську тематику («Запорожці в поході», «Святослав», «Козак Мамай»), про співпрацю в 1920-х роках із художніми музеями Львова, Києва, Харкова і про публікації в харківському журналі «Нова генерація».

Одні джерела представляють ту саму людину як діяча «російського футуризму», інші — через українське походження, родовід і українські теми. Джерела, яке однозначно обирало б одне з цих визначень, ми для цієї статті не знайшли.

Де джерела розходяться

Дата народження, місце смерті й кількість картин, написаних у Японії, у двох енциклопедіях різні.

Показник	ЕСУ	IEU
Дата народження	9 (21 за новим стилем) червня 1882 року	22 липня 1882 року
Місце смерті	Нью-Йорк	Саутгемптон, Лонг-Айленд, штат Нью-Йорк
Картини, написані в Японії	близько 450	понад 400
Рік «Козака Мамая»	1916	1908
Роки видання журналу «Color and Rhyme»	1930–1960	1937–1966

Після Японії

1922 року Бурлюк переїхав до США, жив у Нью-Йорку, а з 1941 року — у Гемптон-Бейс у штаті Нью-Йорк (IEU). Він видавав мистецький журнал «Color and Rhyme» і помер 15 січня 1967 року. За ЕСУ, 1998 року в Києві відбулася виставка його творів з українських зібрань.

Серед тих, хто працював у Японії, був також піаніст Лео Сірота, який з 1929 року жив у Токіо (стаття про Лео Сіроту).