Знайшли річ — до поліції протягом 7 днів, у магазині чи на вокзалі — протягом 24 годин: правила щодо загублених речей у Японії

У Японії навіть загублений гаманець чи смартфон часто опиняється в поліцейській будці кобан чи у віконці на вокзалі. Причина в тому, що порядок, за яким той, хто знайшов річ, здає її, а поліція чи заклад шукає власника, визначає закон — Закон про загублені речі (遺失物法, «Ісіцубуцу-хо»). У статтях закону записано навіть те, що той, хто знайшов річ, може отримати винагороду (報労金, «хорокін»), а якщо власника не знайдуть, річ може перейти до нього.

Нижче — зміст, перевірений у вересні 2026 року за статтями Закону про загублені речі, Цивільного кодексу (民法) і Кримінального кодексу (刑法) (e-Gov, база законодавства) та поясненнями Державного поліцейського агентства Японії (警察庁) і Токійського столичного поліцейського управління (警視庁). Якщо не знаєте, що робити зі знайденою річчю, або хочете дізнатися, що з вашою загубленою річчю, зверніться до найближчого поліцейського відділку (警察署) чи кобану (交番). Ця стаття не оцінює окремих ситуацій.

Якщо знайшли: на вулиці — до поліції, у магазині чи на вокзалі — персоналу закладу

Стаття 4 Закону про загублені речі визначає, що той, хто знайшов річ, має «невідкладно» (速やかに) повернути її власникові або здати начальникові поліцейського відділку. Державне поліцейське агентство пояснює, що здати річ можна до будь-якого поліцейського відділку, кобану чи поліцейського пункту (駐在所).

Якщо річ знайшли в магазині чи на вокзалі, порядок інший. Частина 2 тієї самої статті визначає, що той, хто знайшов річ у закладі, має передати її не поліції, а адміністраторові цього закладу (юридичним терміном — «володільцеві закладу», 施設占有者). Закладом тут вважають будівлі тощо, де постійно є персонал, а також транспорт — поїзди, автобуси, судна, літаки (частина 5 статті 2). Пояснення Державного поліцейського агентства як приклади називає вокзали, універмаги, парки розваг, готелі, лікарні, будівлі, а також поїзди, автобуси й таксі і просить передавати речі працівникам вокзалу, персоналу чи продавцям.

Коли ви здаєте річ до поліції, вам видають «квитанцію про прийняття знахідки» (拾得物件預り書), де записано дату, час і місце знахідки, ознаки речі, строк, упродовж якого її можна забрати, тощо (стаття 5). Вона знадобиться, якщо власника не знайдуть і річ отримаєте ви, тож не губіть її.

Як пов’язані «невідкладно» і «протягом 7 днів»

Сам обов’язок здати річ сформульовано як «невідкладно», кількості днів там немає. Дні з’являються в умовах, за яких той, хто знайшов річ, втрачає свої права. Стаття 34 визначає, що той, хто не здав річ до поліції протягом тижня від дня знахідки, або той, хто знайшов річ у закладі й не передав її персоналу протягом 24 годин, втрачає право на винагороду, про яку йдеться далі, і право отримати загублену річ. Пояснення Державного поліцейського агентства теж подає: протягом 7 днів (якщо знайшли в місці, де є адміністратор, — протягом 24 годин) (７日以内（管理者のいる場所で拾った場合は24時間以内）).

Якщо не здати річ і привласнити її, це може бути злочином. Стаття 254 Кримінального кодексу визначає, що той, хто привласнив чужу річ, яка вийшла з володіння (наприклад, загублену), карається позбавленням волі (拘禁刑) на строк до 1 року або штрафом до 100 тисяч єн чи дрібним штрафом (科料).

Три права того, хто знайшов річ

За поясненням Державного поліцейського агентства, той, хто здав річ, має три права. Можна обрати й заявити будь-яке з них або відмовитися від усіх.

• Право на винагороду: якщо власника знайдено, він має сплатити тому, хто знайшов річ, винагороду в розмірі від 5 % до 20 % вартості речі (частина 1 статті 28). Якщо річ знайдено в закладі, той, хто знайшов, і заклад отримують по половині, тож, за поясненням Державного поліцейського агентства, це від 2,5 % до 10 % вартості (частина 2 тієї самої статті). Державні органи, органи місцевого самоврядування та інші публічні установи вимагати винагороди не можуть (частина 3 тієї самої статті).
• Право отримати загублену річ: якщо власника не знайдено і минув певний строк, той, хто знайшов, набуває права власності на цю річ (стаття 240 Цивільного кодексу).
• Право вимагати відшкодування витрат: витрати на доставку тощо, пов’язані зі здачею речі, несе власник (стаття 27).

Закон визначає лише межі винагороди, а її розмір і спосіб сплати, як пояснює Державне поліцейське агентство, домовляються між собою той, хто знайшов, і власник. Якщо ви вимагаєте винагороди чи відшкодування витрат, ваші ім’я та адресу повідомлять власникові. За статтями закону, поліція може повідомити власникові ім’я того, хто знайшов річ, лише за його згоди (стаття 11). Вимагати винагороди й відшкодування витрат не можна, якщо минув 1 місяць після того, як річ повернули власникові (стаття 29).

Строки від здачі до отримання

Строки відраховують від різних моментів. Зводимо основні за статтями закону і поясненнями Державного поліцейського агентства.

За поясненням Державного поліцейського агентства, поліція зберігає здані речі 3 місяці й за цей час шукає власника через оголошення та запити до відповідних установ. Речі, що швидко псуються, або речі, зберігання яких обходиться надто дорого, можуть продати раніше (частина 1 статті 9). У такому разі загубленою річчю вважають виручені кошти.

Колись 6 місяців, тепер 3

Чинний Закон про загублені речі повністю переглянув старий закон 32-го року Мейдзі (1899); його оприлюднено 15 червня 2006 року, і він набрав чинності 10 грудня 2007 року (дату набрання чинності визначено в додаткових положеннях Постанови про застосування Закону про загублені речі, 遺失物法施行令). Тоді стаття 3 додаткових положень цього закону змінила статтю 240 Цивільного кодексу й скоротила строк, після якого той, хто знайшов річ, набуває права власності, якщо власника не знайдено, з «шести місяців» (六箇月) до «трьох місяців» (三箇月). Якщо в старих поясненнях написано «6 місяців», це правило до змін.

Речі, які не стануть вашими, навіть якщо ви їх знайшли

Навіть якщо за 3 місяці власника не знайшли, деякі речі той, хто знайшов, отримати не може. Стаття 35 визначає, що на такі речі право власності не набувається.

• Речі, володіння якими заборонене законодавством
• Документи тощо, що посвідчують особу чи статус людини (те, що відповідає посвідченню особи)
• Документи й електронні записи, що містять особисту таємницю
• Документи й електронні записи, що містять адресу чи контакти власника або пов’язаних із ним осіб
• Документи й електронні записи, що містять бази персональних даних

Як приклади Державне поліцейське агентство називає кредитні картки, посвідчення особи, мобільні телефони та інші речі, у яких записано особисту інформацію. Якщо власника таких речей не знайдено, їх знищують (частина 2 статті 37). У статистиці Токійського столичного поліцейського управління за 2025 рік кількість мобільних телефонів і документів, переданих тим, хто їх знайшов, теж становила 0.

Якщо ви загубили картку резидента (在留カード), потрібно повідомити поліцію і подати заяву на повторну видачу до регіонального бюро Агентства імміграційних служб (地方出入国在留管理局). Порядок описано в розділі «Інші застереження» статті про особливу картку резидента.

Якщо загубили: подайте заяву про втрату

Якщо ви щось загубили, подайте до поліції «заяву про втрату» (遺失届, «ісіцу тодоке»). За Державним поліцейським агентством, поліція зіставляє здані знахідки й дані заяв про втрату в системі тощо і так шукає власника. Що точніше ви вкажете дату, час і місце втрати, колір і форму речі, ім’я чи номер (наприклад, ім’я катаканою на банківській картці чи номер рахунку), то легше зіставити. Оскільки здані до поліції речі зберігають 3 місяці, агентство просить подавати заяву одразу, щойно ви помітили втрату.

Те саме пояснення зазначає, що заява про втрату не підтверджує факту втрати, і поліція на її підставі не проводить розшуку. Якщо річ знайдуть, з вами зв’яжеться поліцейський відділок, куди її здали. Якщо в загубленому були банківська чи кредитна картка або мобільний телефон, агентство радить, окрім поліції, зв’язатися з компанією, що їх видала, чи з оператором мобільного зв’язку і заблокувати їх.

• Якщо загубили в магазині чи на вокзалі: спершу зверніться до закладу. Державне поліцейське агентство зазначає, що річ, загублена в закладі, може потрапити до поліції приблизно за 1–2 тижні. Речі, загублені в поїзді, можуть здати до поліцейського відділку, що обслуговує кінцеву станцію тощо.
• Залізничні, автобусні, судноплавні й авіакомпанії: закон і постанова визначають залізничних перевізників, перевізників регулярних автобусних маршрутів, регулярних морських ліній, регулярних авіаліній тощо як «особливих володільців закладів» (特例施設占有者) і дозволяють їм зберігати певні речі самостійно, не здаючи до поліції (стаття 17, стаття 5 постанови). За даними Токійського столичного поліцейського управління, у Токіо 2025 року таких було 21 перевізник і 70 закладів.
• Перевірка в інтернеті: поліція кожної префектури оприлюднює відомості про здані знахідки (частина 2 статті 8). Зі сторінки Державного поліцейського агентства «Повідомлення про втрату й пошук» (落とし物の届出・検索) можна перейти на пошукові сторінки кожної префектури. У деяких префектурах заяву про втрату можна подати онлайн, але для префектур, де посилання немає, радять подавати її в поліцейському відділку чи кобані.
• Отримання: після підтвердження, що ви власник, річ повертають в обмін на розписку (частина 1 статті 11). За Державним поліцейським агентством, якщо прийти до відділку важко, за умови підтвердження особи можна попросити надіслати річ поштою; пересилання — за ваш рахунок.

На випадок, якщо річ знайдуть після того, як ви виїдете з Японії, Державне поліцейське агентство просить вказувати в заяві про втрату номер телефону чи адресу електронної пошти, за якими з вами можна буде зв’язатися й після повернення додому. Якщо в Японії є людина, яка може отримати річ замість вас, укажіть і її контакти.

Загублені речі в цифрах

За Білою книгою поліції (видання 2025 року), 2024 року поліція по всій країні прийняла знахідок на суму 23,3 млрд єн готівкою і 31,28 млн предметів. У заявах про втрату зазначено 36,7 млрд єн готівкою і 11,61 млн предметів.

За статистикою Токійського столичного поліцейського управління, яке відповідає за Токіо, за 2025 рік подано 4 538 244 повідомлення про знахідки, здано близько 4,5 млрд єн готівкою (4 508 824 075 єн) і 4 850 775 предметів. Найбільше серед предметів було документів, що посвідчують особу (819 602 предмети, 16,9 %), далі — цінні папери, одяг і взуття, електротовари, гаманці. Того ж року власникам повернули близько 3,2 млрд єн готівкою (3 229 585 264 єни).

Як розрізняти номер для консультацій із поліцією в нетермінових справах (#9110) і номер 110, пояснено в статті про екстрені виклики в Японії.