124 зі 129 звільнених полонених свідчать про катування. Обміни полоненими і міжнародне гуманітарне право

29 червня 2026 року Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ ООН) оприлюднило доповідь про ситуацію з правами людини в Україні (звітний період — з 1 грудня 2025 року по 31 травня 2026 року). У доповіді сказано, що за цей період УВКПЛ опитало 129 українських військовополонених (усі — чоловіки), які повернулися з Росії, і всі, крім 5, детально розповіли про катування й жорстоке поводження, яких зазнали в полоні.

Для поводження з військовополоненими є міжнародно встановлені правила. Це Третя Женевська конвенція від 12 серпня 1949 року (про поводження з військовополоненими). Конвенція зобов’язує поводитися з полоненими гуманно і надає Міжнародному комітетові Червоного Хреста (МКЧХ) право відвідувати полонених.

Що встановлює Третя конвенція

Центральне місце в конвенції займає стаття 13. Англійський текст у збірці конвенцій, яку видає МКЧХ, починається так.

З військовополоненими треба завжди поводитися гуманно. Будь-яка незаконна дія чи бездіяльність держави, що тримає полонених, яка спричиняє смерть військовополоненого, що перебуває під її вартою, або ставить під серйозну загрозу його здоров’я, забороняється і вважається серйозним порушенням цієї Конвенції.

Третя Женевська конвенція, стаття 13, частина 1 (наш переклад з англійського тексту, виданого МКЧХ)

Та сама стаття передбачає також захист полонених від насильства, залякування, образ і цікавості натовпу та забороняє репресалії щодо полонених.

Основне правило про те, коли полонених треба повернути, міститься в статті 118: «Військовополонені мають бути звільнені й репатрійовані без зволікання після припинення активних бойових дій». Тобто тримати полонених, доки тривають бої, конвенція дозволяє, але після їх завершення повернути полонених — обов’язок.

Репатріацію під час боїв конвенція передбачає переважно в таких випадках.

• Репатріація тяжкопоранених і тяжкохворих. Сторони мають, незалежно від звання й кількості, після лікування, коли люди зможуть витримати дорогу, повернути їх на батьківщину (статті 109 і 110)
• Для такого рішення з початком бойових дій створюють «змішані медичні комісії», які оглядають хворих і поранених полонених та ухвалюють рішення (стаття 112)
• Сторони можуть укласти угоди про повернення на батьківщину здорових полонених, які довго перебувають у полоні, або про їх інтернування в нейтральній країні (стаття 109)

Положень, які визначали б кількість чи пропорції «обміну» полоненими під час боїв, у конвенції немає.

Роль Міжнародного комітету Червоного Хреста

Конвенція надає МКЧХ дві функції. Перша — відвідувати місця, де перебувають полонені. Стаття 126 встановлює, що представники держав-покровительок можуть відвідувати всі місця, де перебувають полонені, розмовляти з полоненими без свідків, а тривалість і частота відвідувань не обмежуються; делегати МКЧХ «користуються тими самими привілеями». Заборонити відвідування можна лише як виняковий і тимчасовий захід з міркувань нагальної військової необхідності.

Друга — посередництво в передаванні інформації. Стаття 123 передбачає створення в нейтральній країні центрального інформаційного агентства щодо військовополонених, а МКЧХ, якщо вважатиме за потрібне, пропонує організацію такого агентства. Для міжнародного збройного конфлікту між Росією та Україною МКЧХ має окремий підрозділ Центрального агентства з розшуку (Central Tracing Agency).

Що ж удається зробити на практиці? У розділі запитань і відповідей на сайті МКЧХ (оновлено 18 вересня 2026 року) сказано таке.

• З лютого 2022 до серпня 2026 року МКЧХ відвідав понад 9 800 полонених обох сторін — але «переважно в Україні»
• Досі немає повного доступу до всіх полонених. В Україні МКЧХ відвідує полонених і затриманих цивільних
• Останнє відвідування в Росії було у 2024 році; МКЧХ намагається відновити доступ до затриманих, зокрема полонених

На іншій сторінці МКЧХ пише, що станом на кінець січня 2025 року мав понад 46 200 справ про людей, зниклих безвісти у зв’язку з цим конфліктом, і більшість із них стосується комбатантів. Також сказано, що понад 12 000 родин отримали звістку про рідних, доля яких була невідома, а між полоненими та їхніми родинами безпосередньо передано 11 500 особистих повідомлень. МКЧХ дотримується політики конфіденційного діалогу зі сторонами і не оприлюднює його змісту.

Що фіксують доповіді ООН

УВКПЛ ООН через Моніторингову місію ООН з прав людини в Україні (HRMMU) постійно документує поводження з полоненими. Згадана на початку доповідь червня 2026 року щодо українських полонених, яких утримує Росія, називає таке.

• З середини листопада 2025 до січня 2026 року зафіксовано 18 достовірних заяв про страту 37 українських військових; щонайменше 16 з них, як підтверджено, стратили в цей період
• З лютого 2022 року підтверджено страту російськими військами 129 українських полонених і осіб, що вийшли з ладу (усі — чоловіки)
• З лютого 2022 року внаслідок катувань, жорстокого поводження, жахливих умов утримання й неналежної медичної допомоги загинули 47 українських полонених і 1 медичний працівник (усі — чоловіки)
• З 24 лютого 2022 року з 817 зафіксованих випадків сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом, з боку російських посадових осіб у 528 випадках постраждалими були українські полонені (501 чоловік, 27 жінок)
• 12 з опитаних полонених були засуджені за воєнні злочини судами окупованої частини Донецької області. Полонені свідчать про вимушені зізнання під катуваннями, неналежний захист тощо

Водночас доповідь зазначає, що понад половина тих, хто повернувся, розповіли про «незначне» покращення поводження й умов у деяких місцях утримання з кінця 2024 року.

Доповідь фіксує також становище полонених російської сторони, яких утримує Україна. З 134 опитаних за цей період (зокрема 28 громадян третіх країн) 75 розповіли про катування чи жорстоке поводження — здебільшого в транзитних місцях без незалежного моніторингу, до переведення в офіційні місця утримання, створені Міністерством юстиції. З лютого 2022 року зафіксовано 31 страту осіб, що вийшли з ладу, українськими військами (усі — чоловіки), більшість — у 2022 — на початку 2023 року. Доповідь закликає поводитися з усіма полоненими гуманно відповідно до міжнародного гуманітарного права.

Незалежна міжнародна комісія з розслідування щодо України, створена Радою ООН з прав людини, у повідомленні про свою доповідь, оприлюдненому в березні 2026 року, також заявила, що в судах Росії та окупованих Росією територій російська влада систематично подавала докази, отримані катуваннями, і позбавляла цивільних і полонених основних гарантій справедливого суду, і кваліфікувала це як серйозне порушення міжнародного гуманітарного права, що становить воєнний злочин.

Куди звертатися в Україні

В Україні 11 березня 2022 року, невдовзі після початку повномасштабного вторгнення Росії, постановою Кабінету Міністрів № 257 утворено Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. За даними офіційного сайту штабу, після змін до постанови Кабінету Міністрів у березні 2024 року він працює також із родинами незаконно позбавлених волі цивільних і родинами зниклих безвісти. Штаб пояснює, що має консультаційні пункти в Києві, Львові, Харкові, Миколаєві та Вінниці і у співпраці з МКЧХ використовує механізм змішаних медичних комісій.

На головній сторінці сайту штабу зазначено «Ми повернули 9 726 громадян» (перевірено 24 вересня 2026 року). Там ужито слово «громадян», і розподілу на військових і цивільних на головній сторінці не наведено.

Відстань між конвенцією і реальністю

Третя конвенція вимагає завжди поводитися з полоненими гуманно, дає МКЧХ доступ до всіх полонених і зобов’язує повертати їх без зволікання після завершення боїв. МКЧХ називає 2024 рік роком останнього відвідування в Росії, а УВКПЛ ООН і далі збирає свідчення, які узгоджуються з попередніми висновками про поширене й систематичне катування та жорстоке поводження з українськими полоненими, яких утримує Росія. Свідчення тих, хто повернувся завдяки обмінам, — одне з небагатьох джерел, що дають змогу дізнатися про становище тих, хто досі в полоні.

Перебіг агресії Росії зібрано в хронології незалежності України та агресії Росії.