Шістнадцять статей, що обмежували владу гетьмана: «Конституція Пилипа Орлика» 1710 року

У квітні 1710 року в Бендерах над Дністром новообраний гетьман (провідник козаків) Пилип Орлик уклав угоду зі старшиною і козацьким військом. Гетьман не вирішує сам, а радиться на раді, що збирається тричі на рік. Військовий скарб відокремлюється від особистих доходів гетьмана. Урядовців обирають. В Україні цей документ називають «Конституцією Пилипа Орлика» або «Бендерською конституцією».

Документ написали поза межами України люди, які втратили батьківщину. За яких обставин його уклали, що він визначав, де зберігся і звідки походить слава «першої конституції Європи» — розповідаємо далі.

Від полтавської поразки до Бендер

1708 року гетьман Іван Мазепа уклав союз зі шведським королем Карлом XII і виступив проти Москви, а 1709 року зазнав поразки в Полтавській битві. Про ці події йдеться в статті про кінець козацької автономії, а про те, як записують дату битви, — у статті 220 років Січі — від заснування до зруйнування. Мазепа й Карл XII відступили до Бендер, де тоді була османська фортеця. За статтею «Bendery» в Internet Encyclopedia of Ukraine (видання Канадського інституту українських студій Альбертського університету, CIUS; далі — IEU), Мазепа помер 1709 року в селі Варниця поблизу Бендер. Бендери — місто на території сучасної Молдови (румунською — Тигина).

Наступником Мазепи на гетьманстві обрали Пилипа Орлика (Пилип Орлик). За IEU, Орлик народився 1672 року в селі Великого князівства Литовського на території нинішньої Білорусі, навчався в єзуїтській колегії у Вільнюсі та в Києво-Могилянській колегії (Києво-Могилянська академія). За Мазепи він був генеральним писарем (очільником гетьманської канцелярії), підтримував таємні переговори зі Швецією та Польщею і належав до найближчого оточення гетьмана.

Дата: «5 квітня» і «16 квітня»

Дату документа записують двома способами. Наприкінці офіційної латинської назви сказано: «року Божого 1710, квітня 5, при Бендерах». Це дата за юліанським календарем (старим стилем), яким тоді користувалися в Україні; за сучасним, григоріанським, календарем це 16 квітня. «Енциклопедія історії України» Інституту історії України НАН України подає обидві дати — «16 (5) квітня 1710», а IEU — 16 квітня 1710 року за новим стилем. Того самого дня Орлика обрали гетьманом.

Не «конституція», а «договори й постанови»

Латинська назва документа — «Pacta et Constitutiones Legum Libertatumque Exercitus Zaporoviensis», тобто «Пакти та конституції законів і вольностей Війська Запорозького». «Енциклопедія історії України» Інституту історії України НАН України (далі — енциклопедія Інституту історії; автор статті — Тарас Чухліб) пояснює, що «пакти» тут означає «договори», «угоди», «умови», а «конституції» (у множині) — «постанови», «рішення», «закони», і що в Речі Посполитій «конституціями» називали постанови сейму.

IEU (автор — Орест Субтельний, 1984) також пише, що назва наслідує «pacta conventa» — угоду, яку польська шляхта укладала з новообраним королем (обіцянки під час сходження на престол). Обраний провідник присягає тим, хто його обрав, дотримуватися певних умов. За формою документ був ближчий до цієї традиції, ніж до модерної конституції.

Що записано в 16 статтях

Документ складається з преамбули, 16 статей і присяги новообраного гетьмана. IEU розглядає 16 статей у чотирьох групах. Ми звели їх у таблицю, доповнивши даними енциклопедії Інституту історії.

Преамбула, переказавши історію козацтва, пояснює, чому козаки відходять від московської влади й переходять під протекцію шведського короля. За енциклопедією Інституту історії, у латинському тексті слово «Вітчизна» вжито 40 разів, а «Україна» чи «український» — 7 разів. Про столицю там сказано: «Столичне місто Русі, Київ, та інші міста України».

Стаття 6 пише, що попередні гетьмани порушували звичай колективного ухвалення рішень заради «необмеженої влади», через що страждали старшина й народ, і з огляду на це запроваджує устрій Генеральної ради. Стаття 9 забороняє гетьманові використовувати доходи військового скарбу на власні потреби і велить задовольнятися доходами з маєтностей, призначених на гетьманську булаву.

Де зберігся оригінал

За енциклопедією Інституту історії, документ дійшов до нас у чотирьох варіантах: латинський текст і його скорочена редакція, а також два тексти староукраїнською мовою.

• рукопис латинського тексту (преамбули) і скорочена латинська редакція зберігаються в Національному архіві Швеції (Стокгольм), у фонді «Cosacica», а їхні копії — у Центральному державному історичному архіві України в Києві
• копія староукраїнського тексту середини XVIII століття зберігається в Російському державному архіві давніх актів у Москві
• староукраїнський оригінал із підписом Орлика і печаткою Війська Запорозького 1792 року колишні запорожці передали до Санкт-Петербурга; нині він у Російському державному архіві давніх актів у Москві. Наприкінці 2008 року його віднайшли київські архівісти, а 2010 року вперше опублікували

Український інститут національної пам’яті також повідомляє, що 2008 року українські науковці виявили староукраїнський оригінал у Російському державному архіві давніх актів і що там само зберігається оригінал грамоти, якою Карл XII підтвердив обрання Орлика. За енциклопедією Інституту історії, Карл XII затвердив угоду як «протектор України» 10 травня (21 травня за новим стилем) 1710 року.

Наскільки її втілили насправді

Угода передбачала устрій держави після того, як Україну вдасться звільнити з-під влади Росії та Польщі. За IEU, 1711 року Орлик уклав договір із кримським ханом і в 1711–1714 роках ходив походами проти Росії на Правобережну Україну, але зазнав невдачі. 1714 року Орлик переїхав до Швеції, згодом мандрував різними країнами Європи і 1742 року помер у Яссах, у Молдавському князівстві.

Енциклопедія Інституту історії пише, що втілення угоди обмежили міжнародна ситуація та війни, але під час походів 1711 і 1713 років місцеве населення частини Правобережжя визнавало владу Орлика, тож положення частково діяли. Як устрій усієї держави документ не діяв ніколи.

Оцінка «перша конституція Європи»

В Україні цей документ часто представляють як «одну з перших конституцій Європи». Однак сила цього твердження залежить від того, хто його висловлює.

• стаття IEU «Constitution» називає його «першим конституційним документом в історії України». Про місце в Європі там не йдеться
• пресслужба Верховної Ради в матеріалі від 5 квітня 2018 року пише, що документ «за оцінкою українських істориків є однією з перших європейських конституцій нового часу»
• Український інститут національної пам’яті наводить оцінку історика Володимира Замлинського: «Уперше в Європі було вироблено реальну модель вільної, незалежної держави», — а поруч подає погляд історикині Наталії Яковенко. Яковенко пише, що угоду часто трактують як «першу конституцію Української держави», вкладаючи новітній зміст, а насправді її укладачі мислили її як традиційні для Речі Посполитої «договірні пункти»

Першоджерела, яке дозволяло б стверджувати, що це «перша конституція Європи», у цій статті не знайдено. Безсумнівно лише те, що 1710 року було написано документ, який намагався обмежити владу обраного гетьмана Генеральною радою старшини й війська, судом і устроєм скарбу. І Яковенко визнає, що це стало справді великою подією: козацька держава вперше на формальному рівні зафіксувала розподіл прав та обов’язків між гетьманом і «козацьким народом».