Закрита 1817 року, відроджена 1991-го: Києво-Могилянська академія

15 жовтня 1615 року київська шляхтянка Галшка Гулевичівна внесла до міських книг акт, яким дарувала свій двір і землю для монастиря та школи для «дітей народу православного». Національний університет «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА) вважає цей день датою свого заснування, а в статуті університету (пункт 1.3) записано, що академія постала на основі братської школи, заснованої 15 жовтня 1615 року.

Із цієї школи виріс найбільший осередок освіти в Україні XVII–XVIII століть. Простежимо за енциклопедіями й нормативними актами її шлях — від закриття за Російської імперії до відродження 1991 року, коли Україна проголосила незалежність. Будівля, зображена на звороті банкноти номіналом 500 гривень, — теж ця академія (Національний банк України).

1615 рік: братська школа на Подолі

За Internet Encyclopedia of Ukraine (Канадський інститут українських студій при Альбертському університеті, CIUS; далі — IEU), Київське Богоявленське братство заснували близько 1615 року на Подолі, у нижньому місті Києва, заможні міщани, шляхта, духовенство й козаки, щоб захищати православ’я від польського панування й поширення католицизму. 1620 року до братства вступив гетьман Петро Сагайдачний «з усім Військом Запорозьким». Того ж року братство отримало від Єрусалимського патріарха, який перебував у Києві, дозвіл на школу.

Рік заснування братської школи IEU у статті про академію подає як «1615–1616», а в статті про братство — як «1615». Університет вважає датою заснування день дарування Гулевичівни.

1632 рік: Петро Могила об’єднує школи в колегію

Петро Могила, за IEU, народився 10 січня 1597 року в Молдавії (сайт університету називає 1596 рік) і помер 11 січня 1647 року в Києві. Він походив з роду господарів Молдавії та Волощини; після смерті батька втік до родичів у Західній Україні й навчався, зокрема, у Львівській братській школі. 1627 року його обрали архімандритом Києво-Печерської лаври, а 7 травня 1633 року висвятили на митрополита Київського.

1631 року Могила відкрив школу в Лаврі, а наступного, 1632 року об’єднав її з братською школою в колегію (сайт університету вказує вересень 1632 року; лише IEU в статті про братство датує об’єднання 1631 роком). За IEU, Могила задумував цю школу як «академію», що викладала б філософію й богослов’я та об’єднувала мережу середніх шкіл, і хотів, щоб вона на рівних змагалася з єзуїтськими колегіями Польщі. Але король Польщі Владислав IV, побоюючись конкуренції, визнав за нею лише статус колегії й заборонив викладати філософію та богослов’я. Усі права академії вона здобула 1694 року, а 1701 року Петро I офіційно визнав її академією. Сайт університету окремо пише й про те, що Гадяцький договір 1658 року надав їй юридичні права університету.

Методи навчання запозичили в сильного суперника — єзуїтських шкіл. За IEU, тоді як інші православні школи надавали перевагу церковнослов’янській і грецькій мовам, ця колегія ставила на перше місце латину й польську, а також навчала церковнослов’янської та близької до живого мовлення руської мови (писемної мови тодішніх українців і білорусів). Після граматичних класів студенти переходили до поетики, риторики, трирічного курсу філософії та чотирирічного курсу богослов’я. Збереглося близько 120 підручників поетики й риторики та близько 80 підручників філософії, які викладачі написали латиною.

Школа, що виховувала гетьманів

IEU пише, що академію від початку підтримувала козацька старшина і що академія готувала наступні покоління її провідників. Тут, за IEU, навчалися майбутні гетьмани Іван Виговський, Іван Самойлович, Павло Тетеря, Іван Мазепа й Павло Полуботок. Роки гетьманування Мазепи, 1687–1709, стали «золотою добою»: кількість студентів перевищила 2000.

Серед викладачів були Лазар Баранович, Дмитро Туптало, Стефан Яворський, Феофан Прокопович. За IEU, дехто з них відіграв велику роль у реформах освіти Петра I в Росії, а московську академію створили за зразком київської. У XVIII столітті тут навчався й філософ Григорій Сковорода (стаття про Сковороду).

Після 1709 року: під владою Російської імперії

IEU пише, що золота доба академії раптово скінчилася з поразкою Мазепи в Полтавській битві 1709 року. Майно академії пограбувало російське військо, студентів з Правобережної України, що була під владою Польщі, перестали приймати, і до 1711 року кількість студентів скоротилася до 161. Тяжким ударом стала й заборона Петра I друкувати книжки руською мовою.

Згодом кількість студентів знову зросла — з 490 у 1738–1739 роках до 1110 у 1744–1745 роках, — але після того як 1764 року Катерина II скасувала гетьманство, а 1786 року одержавила монастирські маєтності, академія втратила основні джерела фінансування. Наприкінці XVIII століття вона стала схожою на єпархіальну семінарію, і 1811 року з 1198 студентів 1069 були кандидатами в священники. За даними сайту університету, академію закрили указом Синоду (найвищого органу Російської православної церкви) від 14 серпня 1817 року, а за IEU, через два роки на тому самому місці відкрили Київську духовну академію. Події до скасування гетьманства описано в статті про кінець козацької автономії.

1991 рік: відродження в рік незалежності

19 вересня 1991 року Голова Верховної Ради України Леонід Кравчук підписав розпорядження № 1570-XII «Про відродження Києво-Могилянської Академії». З огляду на потребу у «високоосвічених кадрах для управління державою та репрезентації України на міжнародній арені» розпорядження постановило відновити діяльність академії в Києві «на її історичній території, як незалежного вищого навчального закладу», під назвою «Університет Києво-Могилянська Академія». За IEU, університет офіційно відкрився в серпні 1992 року, а першим президентом став літературознавець В’ячеслав Брюховецький.

19 травня 1994 року указом Президента Кравчука № 238/94 університет отримав статус самоврядного (автономного) державного закладу й назву Національний університет «Києво-Могилянська академія». За IEU, 1992 року цей університет першим в Україні запровадив чотирирічну бакалаврську програму, у якій студенти можуть обирати предмети з різних галузей. Студентів — близько 4000 (2020 рік), кампус розташований на Подолі, а найстаріша будівля — Старий академічний корпус (корпус Мазепи), зведений 1704 року.

«Перший» і «найдавніший»

Цю академію часто представляють словами «перший» або «найдавніший». Проте хто це стверджує і що саме має на увазі — щоразу різне.

• Розпорядження Голови Верховної Ради 1991 року: називає Києво-Могилянську академію «першим вищим навчальним закладом Східної Європи»
• «Велика українська енциклопедія» (ВУЕ): визначає її як перший в Україні навчальний заклад університетського типу
• Стаття IEU про Могилу: пише, що колегія «згодом стала найбільшим осередком науки й освіти у Східній Європі»

Водночас IEU пише, що близько 1576 року в Острозі на Волині відкрився заклад післясередньої освіти — Острозька академія, яка діяла до 1636 року. Відповідь на питання, хто був «першим», залежить від того, що вважати вищою школою. Безсумнівно одне: ця школа була найбільшим осередком освіти в Україні XVII–XVIII століть і виховала провідників Гетьманщини та духовенство.