Чи Юрій Кульчицький відкрив першу кав’ярню у Відні?

Улітку 1683 року з Відня, оточеного великим османським військом, вибрався чоловік, який у турецькому вбранні пройшов через ворожий табір і встановив зв’язок із військом, що йшло на допомогу. Це був купець, родом, як вважають, з-під Самбора в Галичині, — Юрій-Франц Кульчицький (Юрій-Франц Кульчицький).

Дві українські енциклопедії пишуть, що в нагороду він отримав каву з турецького табору і відкрив першу у Відні кав’ярню. Однак історична енциклопедія, яку веде місто Відень, «Wien Geschichte Wiki», вважає це легендою і пише, що перший привілей на подавання кави отримала інша людина. Зіставмо Internet Encyclopedia of Ukraine (далі — IEU) Канадського інституту українських студій (CIUS), «Енциклопедію історії України» Інституту історії України НАН України (далі — ЕІУ) і Wien Geschichte Wiki (станом на вересень 2026 року).

З-під Самбора — до віденських купців

За IEU, Кульчицький народився близько 1640 року в селі Кульчиці на Самбірщині в Галичині. ЕІУ пише, що він походив з українського дрібношляхетського роду, родовим гніздом якого було село Кульчиці (за поділом на час видання ЕІУ — Самбірський район Львівської області). Галичина тоді входила до Речі Посполитої (про назву регіону Галичина йдеться в статті про назви історичних регіонів, відмінні від назв областей).

Про молоді роки IEU з застереженням «за деякими джерелами», а ЕІУ — «за пізнішим переказом» розповідають, що він приєднався до запорозьких козаків (стаття про козацьку Січ) і, перебуваючи в турецькому полоні, вивчив турецьку мову. Згодом він працював перекладачем у белградській філії віденської Східної торговельної компанії і став купцем у Відні (ЕІУ; IEU пише, що в 1660-х роках він був перекладачем у Белграді та Відні).

Wien Geschichte Wiki докладніше описує віденські записи. Він перебував у Відні приблизно з 1660 року, у 1662–1663 роках був слугою в посольстві імператора до Константинополя, а 1665 року — молодшим перекладачем при імператорському посланці; говорив турецькою та румунською. 26 листопада 1665 року він одружився у Відні, а 1667 року вступив до віденської Східної торговельної компанії.

Серпень 1683 року: крізь облогу

За IEU, у липні 1683 року османське військо дійшло до Відня і взяло місто в облогу. Оборонців було близько 10 тисяч, місто потерпало від голоду й хвороб. 13 серпня Кульчицький, перевдягнувшись турком, пройшов крізь ворожий табір, повідомив австрійське військо про критичне становище міста і передав відомості, потрібні для спільних дій. А потім повернувся до міста з вісткою, що на допомогу йде військо, у складі якого польський король Ян III Собеський і українські козаки.

День повернення ЕІУ вказує як 17 серпня. Wien Geschichte Wiki теж пише, що він прославився завдяки місії гінця до герцога Лотаринзького Карла V і назад (13–17 серпня), і додає, що інші, хто так само був гінцем, такої слави не здобули.

12 вересня союзне військо розбило османів, і облогу було знято (IEU). Стаття ЕІУ «Віденська битва» пише, що до союзного війська під проводом Собеського входили й загони українських козаків, і згадує Кульчицького як мешканця Відня, родом із Галичини, що вибрався з обложеного міста з листом про допомогу.

За Wien Geschichte Wiki, 6 червня 1684 року Кульчицького призначили імператорським «турецьким придворним гінцем» із постійною платнею, а 1685 року місто Відень подарувало йому ділянку, яку він того ж року продав.

Як джерела пишуть про «першу кав’ярню Відня»

Кульчицький чи Діодато?

Ту саму історію джерела описують так.

• IEU «Kulchytsky, Yurii Frants» (передрук паперової енциклопедії 1988 року): за переказом, вдячні віденці або сам Собеський дали йому каву, захоплену в турецькому війську, і він відкрив на неї першу кав’ярню у Відні
• IEU «Vienna» (оновлено 2013 року): пише, що він згодом відкрив першу у Відні кав’ярню, без застереження про переказ
• ЕІУ (2008): на знак вдячності за мужність йому подарували запаси кави, захоплені в турецькому війську, і завдяки цьому він зміг відкрити першу у Відні кав’ярню
• Wien Geschichte Wiki: те, що першу кав’ярню відкрив Кульчицький, — легенда, яку науково спростував історик Карл Теплі (Karl Teply). Перший привілей на подавання кави людям 17 січня 1685 року отримав вірменин Йоганнес Деодато (Діодато), а заклад був у будинку, де він жив

За Wien Geschichte Wiki, першим цю легенду поширив священник-піарист Готфрід Уліх у книжці про історію другої турецької облоги, виданій 1783 року. Там сказано, що Кульчицький відкрив заклад у будинку, який згодом назвали «Під синьою пляшкою» (Zur blauen Flasche). Натомість за статтею тієї самої вікі про Ісаака де Луку, кав’ярню до будинку «Під синьою пляшкою» 1703 року переніс купець вірменського походження де Лука.

Wien Geschichte Wiki вважає, що раннім укоріненням кави у Відні місто завдячує передусім вірменським купцям. У рахунках імператорського двору з 1645 року записано витрати на каву для турецьких посольств, а в 1697–1700 роках імператор Леопольд I надав чотири привілеї на подавання кави (там само).

Хронологія

Роки народження і смерті в джерелах різняться

Рік народження IEU та ЕІУ подають як близько 1640, Wien Geschichte Wiki — як 1644 («1640?»). День смерті Wien Geschichte Wiki вказує як 19 лютого 1694 року, зазначаючи, що запис про огляд тіла датовано 20-м. IEU подає 20 лютого 1694 року, ЕІУ — 20 лютого 1699 року. Місце народження IEU називає селом Кульчиці, а Wien Geschichte Wiki — Старим Самбором. У цій статті ми не обираємо жодного з варіантів.

Написання імені і «звідки він»

Кульчицький, Кольчицький, Кольшицький

Заголовок статті у Wien Geschichte Wiki — «Koltschitzky, Georg Franz» (Ґеорг Франц Кольчицький). Як інші написання там наведено польські Kolczycki, Kulczycky і латинську транслітерацію українського — Kul’čyc’kyj, Jurij Franc, а поширене «Kolschitzky» (Кольшицький) позначено як помилкове. Утім, вулиця в 4-му районі Відня й нині називається «Kolschitzkygasse». Заголовок в українських енциклопедіях — «Кульчицький Юрій-Франц», а ЕІУ додає й форму «Кольчицький».

Енциклопедії, що пишуть «українська дрібна шляхта», і ті, що не пишуть

Походження джерела теж описують по-різному. ЕІУ пише, що він з українського дрібношляхетського роду, IEU — лише що з дрібної шляхти. Wien Geschichte Wiki національності не згадує, називає його купцем і розвідником (Kundschafter) і наводить польське написання прізвища. 1683 року Галичина була в складі Речі Посполитої, і стаття ЕІУ «Віденська битва» пише також, що частину польських загонів війська Собеського набрали з мешканців «руських» воєводств Речі Посполитої.

Пам’ятник і назва вулиці

За Wien Geschichte Wiki, на будинку на розі Фаворітенштрасе, 64 і Кольшицькігассе, 2–4 в 4-му районі встановлено металеву скульптуру на пам’ять про його вчинок 1683 року. Її замовив скульпторові Еммануелю Пендлю власник кав’ярні в цьому будинку Франц Цвіріна, а відкрили 12 вересня 1885 року, у річницю Каленберзької битви, що 1683 року зняла облогу. IEU теж згадує цей пам’ятник і називає автора «I. Pendl». Вулицю назвали його ім’ям 1862 року (Wien Geschichte Wiki).

За IEU, життя Кульчицького стало й сюжетом роману письменника Івана Филипчака (1933; друге видання 1983 року). Історію про кав’ярню, яку переказують як легенду, і зафіксовану у віденських записах роботу гінцем та перекладачем можна читати окремо.