Три чверті перевірених об’єктів «небезбар’єрні»: Національна стратегія безбар’єрності України

14 квітня 2021 року Кабінет Міністрів України схвалив Національну стратегію із створення безбар’єрного простору в Україні на період до 2030 року (розпорядження № 366-р). Це довгостроковий курс на те, щоб кожна людина могла жити без перешкод, — і йдеться не лише про будівлі без сходинок чи зручний транспорт, а й про інформацію, цифрові послуги, участь у суспільному житті, освіту та економіку.

У березні 2025 року стратегію викладено в новій редакції, а в серпні 2026 року до неї внесли зміни. Далі — за текстом, чинним у базі законодавства Верховної Ради України станом на 24 вересня 2026 року, і за оприлюдненими матеріалами відповідального міністерства та ООН.

Не лише люди з інвалідністю, а «всі групи населення»

Стратегія визначає безбар’єрність як загальний підхід державної політики, що забезпечує всім групам населення безперешкодний доступ до всіх сфер життя. Вона стосується не тільки людей з інвалідністю: щодо фізичного оточення стратегія ставить мету, щоб ним могли користуватися всі люди незалежно від віку, статі, стану здоров’я, віросповідання, майнового стану та місця проживання. В основі — універсальний дизайн, яким кожен може користуватися без додаткового пристосування; водночас стратегія не виключає допоміжних засобів для людей з інвалідністю.

Стратегія визначає шість напрямів.

В аналізі поточного стану стратегія наводить і цифри. Станом на квітень 2021 року 9,6% громадян проживали в селах і селищах, де не було жодного оператора фіксованого широкосмугового доступу; частка людей, чиї цифрові навички не сягали базового рівня, зменшилася з 53% у 2019 році до 40,4% у 2023 році; в опитуванні Київського міжнародного інституту соціології 58% респондентів назвали людей з інвалідністю групою, яка стикається з бар’єрами неприйняття з боку оточення. Про статус жестової мови як мови йдеться у статті про українську жестову мову.

Хто і як це впроваджує

Того ж дня, що й стратегію, уряд постановою № 443 утворив Раду безбар’єрності. Це тимчасовий консультативно-дорадчий орган Кабінету Міністрів; його очолює Прем’єр-міністр, а до складу входять міністри та заступники міністрів, Уповноважений Верховної Ради з прав людини, народні депутати, представники громадських і міжнародних організацій тощо. Згідно зі стратегією, Рада щороку до 20 березня оприлюднює звіт з аналізом поступу за попередній рік.

Конкретні заходи визначають плани дій, які уряд затверджує на кожні два роки. Координує роботу Міністерство розвитку громад та територій (далі — Мінрозвитку): міністерства й обласні військові адміністрації звітують про виконання, Мінрозвитку щороку до 25 січня подає узагальнений звіт Кабінету Міністрів і щокварталу оприлюднює інформацію.

• План на 2021–2022 роки: розпорядження № 883-р від 4 серпня 2021 року. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, 11 листопада 2022 року, його замінив план лише на IV квартал 2022 року (розпорядження № 1041-р)
• План на 2023–2024 роки: розпорядження № 372-р від 25 квітня 2023 року
• План на 2025–2026 роки: розпорядження № 374-р від 25 березня 2025 року

За поясненнями, які представники уряду України надали Комітетові ООН з прав осіб з інвалідністю в серпні 2024 року, у 2023 році було виконано 255 заходів плану дій, зокрема ухвалено державні будівельні норми, узгоджені з європейськими стандартами, рішення щодо доступності державних вебсайтів і запроваджено пілотні послуги раннього втручання.

Нова редакція 2025 року і зміни 2026 року

25 березня 2025 року уряд розпорядженням № 294-р виклав стратегію в новій редакції. На початку нового тексту сказано, що повномасштабна збройна агресія Росії загострила давні проблеми транспортної та цифрової інфраструктури й породила нові виклики, зокрема доступ до укриттів. В аналізі напряму суспільної участі також зазначено, що внаслідок повномасштабної війни значно зросла кількість людей з обмеженнями повсякденного функціонування та людей з інвалідністю.

Розпорядженням № 815-р від 19 серпня 2026 року до стратегії додано аналіз старіння населення, ціль «Особи віком від 50 років активні, самостійні та залучені в усі сфери суспільного життя» та показники для її вимірювання. Тим самим розпорядженням змінено й план дій на 2025–2026 роки.

У цифрах: моніторинг 2025 року

Доступність будівель та інших об’єктів раз на рік перевіряють відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 537 від 26 травня 2021 року. Мінрозвитку визначає, які типи об’єктів перевірятимуть цього року, а їхні балансоутримувачі з 1 червня до 31 серпня самі оцінюють об’єкти й відносять кожен до однієї з трьох категорій: «безбар’єрний», «частково безбар’єрний» або «небезбар’єрний». У 2025 році до переліку входили заклади охорони здоров’я, школи, центри надання адміністративних послуг, заклади культури, укриття, тимчасове житло для переміщених осіб, банки й магазини, вокзали та зупинки, дороги, парки тощо.

Серед оцінених об’єктів безбар’єрними визнано менше ніж десяту частину, а три чверті — «небезбар’єрні». Утім, це зведені результати самооцінки балансоутримувачів, і більше половини об’єктів із переліку взагалі не оцінено. Типи об’єктів для перевірки також змінюються з року в рік, тому просте порівняння з попереднім роком неможливе.

На що вказав комітет ООН

27 серпня 2024 року представники уряду України повідомили Комітетові ООН з прав осіб з інвалідністю, що в країні 2,8 млн людей з інвалідністю і лише 16% із них офіційно працевлаштовані (у середньому в державах — членах ЄС — понад 50%). На яку дату наведено ці цифри, не зазначено.

У заключних зауваженнях, ухвалених 4 вересня 2024 року, Комітет відзначив схвалення стратегії як позитивний крок. Водночас щодо доступності він висловив занепокоєння такими питаннями.

• Законодавство про доступність будівель, інформації та зв’язку і транспорту недостатньо виконується, зокрема у віддалених і сільських районах, а контроль за ним недостатній
• Під час розроблення та оцінювання законодавства й політики у сфері доступності з людьми з інвалідністю систематично не консультуються
• Немає всеосяжного плану виконання стратегії з конкретними цілями, строками та показниками

Комітет рекомендував, зокрема, у консультаціях з організаціями людей з інвалідністю запровадити механізм моніторингу й оцінювання, що передбачає дієві санкції за недотримання норм. Про правовий статус ветеранів, які отримали інвалідність унаслідок війни, йдеться у статті про ветеранів.