21 листопада — День Гідності та Свободи: два Майдани, що почалися 2004 і 2013 року

Щороку 21 листопада в Україні відзначають День Гідності та Свободи. Його встановлено указом Президента від 13 листопада 2014 року. Указ пише, що вшановує громадян, які восени 2004 року та в листопаді 2013 — лютому 2014 року постали на захист демократії, прав людини і «європейського вибору» держави. Обидві події почалися з того, що люди зібралися на Майдані Незалежності в Києві.

У цій статті за оригінальними текстами з бази даних законодавства Верховної Ради, рішенням Європейського суду з прав людини та енциклопедичними статтями розповідаємо, що сказано в указі, як змінювалися назва і дата пам’ятного дня і що сталося 21 листопада 2004 та 2013 років (станом на жовтень 2026 року). Цифри президентських виборів 2004 року і зміст рішення Верховного Суду розглянуто в статті про президентські вибори, а події від 2014 року — у хронології незалежності та російської агресії.

Що встановив Указ № 872/2014

Пам’ятний день установлено Указом Президента України № 872/2014 «Про День Гідності та Свободи», який Президент Порошенко підписав 13 листопада 2014 року. Указ складається лише з преамбули та двох пунктів.

З метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного і майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку XXI століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року – лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору, постановляю:

Указ Президента України № 872/2014, преамбула (база даних законодавства Верховної Ради, перевірено 24 жовтня 2026 року)

1. Установити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада.

Там само, пункт 1

Пункт 2 визначає, що указ набирає чинності з дня його опублікування. Указ опубліковано 15 листопада 2014 року в газетах «Голос України» та «Урядовий кур’єр».

Цього дня немає в переліку святкових днів статті 73 Кодексу законів про працю України. Це пам’ятний день, установлений указом Президента, а не вихідний (перевірено за статтею 73 у редакції від 23 жовтня 2026 року). Перелік святкових днів і те, що під час воєнного стану норми статті 73 не застосовуються, наведено в статті про День незалежності та святкові дні.

Колишні й нинішні назви: від «Дня Свободи» до «Дня Гідності та Свободи»

Пам’ятний день на честь подій 2004 року існував і до 2014 року. Назву й дату тричі змінювали указами Президента.

Указ	Назва пам’ятного дня	Дата	Подальша доля
Від 19 листопада 2005 року № 1619/2005 (Президент Ющенко)	День Свободи	22 листопада	Втратив чинність на підставі Указу № 1209/2011 (2011)
Від 30 грудня 2011 року № 1209/2011 (Президент Янукович)	День Соборності та Свободи України	22 січня	Це положення виключено Указом № 871/2014 (2014)
Від 13 листопада 2014 року № 871/2014 (Президент Порошенко)	День Соборності України	22 січня	Чинний
Від 13 листопада 2014 року № 872/2014 (Президент Порошенко)	День Гідності та Свободи	21 листопада	Чинний

Указ 2005 року, «враховуючи історичне значення революційних подій осені 2004 року», установив 22 листопада День Свободи. Указ 2011 року визнав такими, що втратили чинність, і цей указ про День Свободи, і указ 1999 року (№ 42/99), яким 22 січня було встановлено Днем соборності України, а 22 січня зробив Днем Соборності та Свободи України. 22 січня — день, коли 1919 року було проголошено Акт злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки (текст Указу № 871/2014). Два укази 2014 року, підписані того самого дня, повернули 22 січня назву «День Соборності України» і виокремили 21 листопада як День Гідності та Свободи.

Чому 21, а не 22 листопада

Текст Указу № 872/2014 не пояснює, чому обрано саме 21 листопада. Преамбула називає періоди: «восени 2004 року» та «у листопаді 2013 року – лютому 2014 року».

Український інститут національної пам’яті (УІНП) пояснює, що цей день відзначають «на честь початку цього дня двох революцій – Помаранчевої у 2004 році та Євромайдану і Революції гідності у 2013 році» (сторінка інституту, 21 листопада 2025 року). 21 листопада 2004 року відбувся другий тур президентських виборів. Стаття «Orange Revolution» в Internet Encyclopedia of Ukraine (IEU; видання Канадського інституту українських студій Альбертського університету, CIUS; автор Богдан Гарасимів, 2020) пише, що того вечора, після закриття виборчих дільниць, кандидат Ющенко закликав прихильників зібратися на Майдані Незалежності, а люди залишилися там на ніч, — і що так почалася Помаранчева революція. Чому указ 2005 року встановив дату 22 листопада, у тексті указу не сказано.

Хронологія: від листопада 2004 до лютого 2015 року

Події та документи, пов’язані з пам’ятним днем, у порядку дат. Розгони протестів і загибель людей з 30 листопада 2013 до 20 лютого 2014 року розглянуто в окремому розділі нижче.

Дата	Подія	Джерело
21 листопада 2004 року	Другий тур президентських виборів. Увечері прихильники кандидата Ющенка збираються на Майдані Незалежності	IEU, «Orange Revolution»
24 листопада 2004 року	Центральна виборча комісія встановлює результати другого туру й оголошує обраним кандидата Януковича	Преамбула постанови ЦВК № 1273 (4 грудня 2004 року)
3 грудня 2004 року	Верховний Суд визнає «неправомірними» дії ЦВК зі встановлення результатів і зобов’язує призначити повторне голосування	Рішення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
26 грудня 2004 року	Повторне голосування	Постанова ЦВК № 1273
19 листопада 2005 року	Указ, яким 22 листопада встановлено День Свободи	Указ Президента № 1619/2005
30 грудня 2011 року	Указ про День Свободи втрачає чинність, 22 січня стає Днем Соборності та Свободи України	Указ Президента № 1209/2011
21 листопада 2013 року	Кабінет Міністрів призупиняє підготовку до укладення Угоди про асоціацію з ЄС. Того ж дня на Майдані Незалежності збираються кілька тисяч людей	Розпорядження КМУ № 905-р; рішення ЄСПЛ (2021), § 23
22 лютого 2014 року	Верховна Рада встановлює, що Президент Янукович «у неконституційний спосіб самоусунувся» від здійснення повноважень, і призначає позачергові вибори Президента на 25 травня	Постанова Верховної Ради № 757-VII
2 березня 2014 року	Кабінет Міністрів скасовує розпорядження № 905-р від 21 листопада 2013 року	Розпорядження КМУ № 113-р
13 листопада 2014 року	22 січня знову стає Днем Соборності України, 21 листопада — Днем Гідності та Свободи	Укази Президента № 871/2014 і № 872/2014
21 листопада 2014 року	За мужність тощо, «виявлені під час Революції гідності», 99 особам посмертно присвоєно звання Герой України (пізніше звання присвоювали й іншими указами)	Указ Президента № 890/2014
11 лютого 2015 року	20 лютого встановлено Днем Героїв Небесної Сотні	Указ Президента № 69/2015

21 листопада 2004 року: ніч другого туру

На президентських виборах 2004 року в першому турі 31 жовтня найбільше голосів отримали кандидати Ющенко і Янукович, а 21 листопада відбувся другий тур. За статтею IEU «Orange Revolution», того дня до Центральної виборчої комісії надійшли сотні скарг, а Ющенко, передбачаючи фальсифікації, закликав прихильників зібратися на Майдані Незалежності після закриття дільниць. Люди не розійшлися: на Майдані залишалися десятки тисяч, а невдовзі сотні тисяч. Та сама стаття пише, що кампанію Януковича спрямовували «політтехнологи» з Російської Федерації, а президент Росії Путін ще до оголошення результатів двічі привітав Януковича з перемогою.

24 листопада Центральна виборча комісія встановила результати другого туру й оголосила обраним Януковича. 3 грудня Верховний Суд за скаргою довіреної особи Ющенка визнав дії ЦВК зі встановлення результатів «неправомірними» і зобов’язав призначити повторне голосування. У мотивувальній частині суд послався на неможливість достовірно встановити результати дійсного волевиявлення виборців. Повторне голосування відбулося 26 грудня, і переміг Ющенко. Що саме визнав і що відхилив Верховний Суд, докладно описано в статті про президентські вибори.

21 листопада 2013 року: зупинка підготовки до Угоди про асоціацію і мітинг того ж дня

21 листопада 2013 року Кабінет Міністрів на чолі з прем’єр-міністром Азаровим ухвалив розпорядження № 905-р, яким зупинив підготовку до укладення Угоди про асоціацію з ЄС.

1. Призупинити процес підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами – членами, з іншої сторони, і дію рішення Кабінету Міністрів України від 18 вересня 2013 р. “Про підготовку до підписання проекту Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом і його державами – членами, з іншої сторони”.

Розпорядження Кабінету Міністрів України № 905-р від 21 листопада 2013 року, пункт 1 (база даних законодавства Верховної Ради; скасоване 2 березня 2014 року)

Як мету преамбула розпорядження називає «вжиття заходів щодо забезпечення національної безпеки України» і вивчення заходів для відновлення втрачених обсягів виробництва та торговельно-економічних відносин з Російською Федерацією та іншими державами — членами Співдружності Незалежних Держав. Пункт 2 доручає Міністерству закордонних справ та іншим міністерствам запропонувати Європейському Союзу та Російській Федерації утворити комісію на тристоронній основі та відновити діалог з Російською Федерацією й іншими країнами Митного союзу.

У викладі фактів рішення ЄСПЛ (2021, див. нижче) сказано, що того дня кілька тисяч людей, відгукнувшись на заклики в соціальних мережах, зібралися на Майдані Незалежності, щоб протестувати проти ухваленого того ж дня рішення Кабінету Міністрів. Стаття IEU «Euromaidan Revolution» (автор Богдан Гарасимів, 2020) теж пише, що у відповідь на допис Мустафи Найєма у фейсбуці на майдані зібралися кілька тисяч студентів.

Згодом протест переріс у протест проти самої влади. 22 лютого 2014 року Верховна Рада постановою № 757-VII встановила, що Президент Янукович «у неконституційний спосіб самоусунувся» від здійснення конституційних повноважень, і призначила позачергові вибори Президента на 25 травня. 2 березня Кабінет Міністрів на чолі з прем’єр-міністром Яценюком розпорядженням № 113-р скасував розпорядження від 21 листопада 2013 року. Про відновлення конституційних норм у той самий період ідеться у статті про зміни до Конституції України.

Від 30 листопада 2013 до 20 лютого 2014 року: розгони і загиблі

У рішенні від 21 січня 2021 року у справі Shmorgunov and Others v. Ukraine («Шморгунов та інші проти України», заява № 15367/14 та інші) Європейський суд з прав людини розглянув 14 заяв, пов’язаних, зокрема, з розгонами протестів у Києві 30 листопада, 1 і 11 грудня 2013 року, 23 січня та 18 лютого 2014 року. Перебіг подій у викладі фактів рішення такий (частину подій суд описує із застереженням «як повідомляється»).

• Рано-вранці 30 листопада 2013 року міліція силою розігнала кілька сотень людей, які цілодобово стояли на Майдані Незалежності; від 60 до 90 осіб дістали травми, понад 30 осіб затримано (§ 24).
• 1 грудня міліція розігнала кілька сотень людей, які зібралися біля Адміністрації Президента; понад 200 осіб дістали травми. Рішення також пише, що там дехто кидав у міліціонерів каміння й палиці та намагався прорвати їхній стрій навантажувачем (§ 26).
• Уночі проти 11 грудня міліція намагалася витіснити людей з Майдану Незалежності; близько 40 осіб дістали травми (§ 31).
• 18 лютого 2014 року під час зіткнень людей, які йшли до Верховної Ради, з міліцією понад 1 000 осіб дістали травми, щонайменше 8 загинули. Того ж дня міліція просувалася до Майдану Незалежності; сотні людей дістали травми, понад 10 загинули (§ 38–39).
• 19 і 20 лютого під час зіткнень на Майдані Незалежності та довкола нього, як повідомляється, загинули близько 70 осіб, більшість — від вогнепальних поранень (§ 41).

Суд визнав порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо 12 заявників: вони зазнали жорстокого поводження (ill-treatment), а влада не провела ефективного розслідування. Щодо двох інших заявників суд визнав порушення тієї самої статті 3, оскільки вони зазнали катувань. Затримання чотирьох заявників суд визнав порушенням пункту 1 статті 5, а щодо 13 заявників — порушенням свободи мирних зібрань (стаття 11). Рішення ухвалено одноголосно.

Рішення також зазначає, що тодішніх президента, прем’єр-міністра, генерального прокурора, міністра внутрішніх справ та інших посадовців підозрюють у тому, що вони розробили стратегію застосування непропорційної сили проти протестувальників, і що, за повідомленнями прокуратури, багато підозрюваних утекли до Росії, тому провадження ведеться за їхньої відсутності (§ 18–19).

Скільки людей у Небесній Сотні: цифри залежать від способу підрахунку

Загиблих під час протестів називають Небесною Сотнею. Їхня кількість різниться залежно від того, хто і що рахував.

• Указом № 890/2014 (21 листопада 2014 року) за громадянську мужність тощо, «виявлені під час Революції гідності», 99 особам посмертно присвоєно звання Герой України. Укази про присвоєння звання видавали й пізніше: № 94/2015 (20 лютого 2015 року, 5 осіб), № 56/2016 (17 лютого 2016 року, 1 особа), № 158/2017 (13 червня 2017 року, 1 особа) так само посмертно відзначили мужність тощо, виявлені під час Революції гідності. 99 осіб з Указу № 890/2014 — це не всі, кому присвоєно звання.
• Державний «Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності» називає «офіційне число» тих, хто належить до Небесної Сотні, — 107 осіб — і наводить їхні імена. Водночас музей пише, що «число 107 – не остаточне», бо слідство не завершене (сторінка музею від 25 жовтня 2017 року). Наймолодшому було 17 років, найстаршому — 82.
• Рішення ЄСПЛ, посилаючись, зокрема, на доповідь Міжнародної дорадчої групи Ради Європи (IAP) 2015 року, пише, що, як повідомляється, загиблих у зв’язку з протестами було понад 100, з них понад 70 протестувальників застрелено, а також загинули щонайменше 13 працівників міліції (§ 16).
• Загиблих 18 лютого рішення ЄСПЛ описує у двох епізодах — «щонайменше 8» і «понад 10», а стаття IEU «Euromaidan Revolution» пише про 26 загиблих.

За сторінкою музею, 2014 року, коли присвоювали звання, у слідства ще не було достатньої інформації, тому використали перелік, який громадська організація «Євромайдан SOS» надала Міністерству соціальної політики.

Про російську тезу про «переворот»

За статтею IEU «Euromaidan Revolution», наратив про Євромайдан як «неонацистський переворот» активно поширювали уряд і медіа Російської Федерації, і стаття оцінює його як «далекий від правди». Як аргументи вона наводить те, що Янукович залишив країну з власної волі і ніхто йому не погрожував; що Конституцію та її інституції не було скасовано; що бойовиків «Правого сектору» було лише кілька сотень, тоді як на Майдані стояли сотні тисяч людей. І пише, що Путін, використавши цю тезу, одразу віддав наказ окупувати Крим.

В Україні Верховна Рада, пославшись на пункт 7 частини першої статті 85 Конституції, призначила позачергові вибори (постанова № 757-VII), і на виборах 25 травня 2014 року Президентом обрали Порошенка. Окупацію Криму Росією 2014 року, розв’язану Росією війну в Донецькій і Луганській областях та повномасштабне вторгнення Росії в Україну з 24 лютого 2022 року розглянуто в статті-хронології та статті про те, що Японія не визнає «анексію».

20 лютого і 21 листопада: два пам’ятні дні

День пам’яті загиблих Революції гідності — окремий від 21 листопада. Указ Президента № 69/2015 від 11 лютого 2015 року встановив 20 лютого Днем Героїв Небесної Сотні. Пункт 4 того ж указу доручає обласним і Київській міській державним адміністраціям забезпечувати в День Героїв Небесної Сотні, День незалежності України, День Гідності та Свободи і День Соборності України покладення квітів до пам’ятників та пам’ятних знаків Героям Небесної Сотні.

21 листопада — день, що відзначає початок двох протестів, а 20 лютого — день пам’яті тих, хто загинув під час них. За сторінкою УІНП, 2025 року пам’ятні заходи Національного музею Революції гідності до Дня Гідності та Свободи були приурочені до річниці початку Помаранчевої революції.