Сім законів про зміни, один — неконституційний: 30 років Конституції України

На початку тексту Конституції України в базі законодавства Верховної Ради (парламенту) перелічено сім законів, якими її змінювали. Вони ухвалені з 2004 по 2019 рік. Перший із них 2010 року Конституційний Суд позбавив чинності як ухвалений «з порушенням конституційної процедури», а 2014 року парламент відновив його положення. Після 2019 року змін немає: з 24 лютого 2022 року діє воєнний стан, а в умовах воєнного стану змінювати Конституцію забороняє вона сама.

Простежимо, як змінювали Конституцію, ухвалену 1996 року, за текстами законів про внесення змін і рішень Конституційного Суду. Статті цитуємо за базою законодавства Верховної Ради станом на вересень 2026 року. Самі повноваження президента, Верховної Ради й уряду пояснено в статті Що вирішують президент, Верховна Рада і Кабінет Міністрів України.

28 червня 1996 року, після 23 годин обговорення

За статтею «Constitution of Ukraine» в Internet Encyclopedia of Ukraine (видання Канадського інституту українських студій Альбертського університету, CIUS; далі — IEU; автор — Богдан Гарасимів, 2023), Україна останньою з колишніх радянських республік ухвалила нову конституцію. Після здобуття незалежності вона й далі користувалася радянською конституцією 1978 року, вносячи до неї зміни. На тлі тривалого протистояння президента й парламенту президент Кучма 25 червня видав указ про винесення конституції на всеукраїнський референдум, а Верховна Рада 28 червня 1996 року після 23-годинного обговорення ухвалила Конституцію 315 голосами проти 36.

Ухвалена Конституція складається зі 161 статті в 14 розділах і розділу перехідних положень. Стаття 161 проголошує день ухвалення Конституції державним святом — Днем Конституції України. Це 28 червня. Про те, як діють свята в умовах воєнного стану, див. статтю про свята в Україні.

Порядок внесення змін: шість статей розділу XIII

Порядок внесення змін до Конституції визначає розділ XIII (статті 154–159). Ця процедура на кілька ступенів складніша, ніж для звичайних законів.

Частина друга статті 157, яка забороняє зміни в умовах воєнного стану, була вже в тексті, ухваленому 1996 року.

Сім законів про внесення змін

Нижче в хронологічному порядку — закони про внесення змін, перелічені в примітці на початку Конституції, і пов’язані з ними рішення. «Набрання чинності» — за карткою кожного закону в базі законодавства.

2004–2014: зміни, неконституційність, відновлення

Зміни 2004 року ухвалили в розпал Помаранчевої революції, що спалахнула навколо президентських виборів. IEU пояснює їх як результат компромісу між президентом Кучмою та кандидатами Януковичем і Ющенком. За текстом закону, зміни мали набрати чинності з 1 вересня 2005 року, якщо до цієї дати буде ухвалено закон про реформу місцевого самоврядування, а якщо ні — з 1 січня 2006 року; фактично вони набрали чинності 1 січня 2006 року.

30 вересня 2010 року Конституційний Суд за поданням 252 народних депутатів визнав цей закон неконституційним. Рішення стосувалося не змісту, а процедури. За рішенням, Конституційний Суд надав висновок щодо законопроєкту про внесення змін (№ 4180) 12 жовтня 2004 року. Проте Верховна Рада потім ще змінила законопроєкт і 8 грудня ухвалила його, не отримавши висновку Конституційного Суду щодо зміненого тексту. Порушення процедури, передбаченої статтею 159, — така підстава рішення. Рішення встановило, що закон втрачає чинність із дня ухвалення рішення і відновлюється дія попередніх положень.

21 лютого 2014 року, у розпал протестів Євромайдану, Верховна Рада ухвалила Закон № 742-VII «Про відновлення дії окремих положень Конституції України». Він відновлював положення змін 2004 року разом із пізнішими змінами 2011 і 2013 років. Наступного дня, 22 лютого, Верховна Рада ухвалила й постанову № 750-VII, яка підтверджувала те саме. У преамбулі постанови сказано, що Конституційний Суд не має повноважень ні перевіряти конституційність окремих положень Конституції, ні змінювати її. Закон № 742-VII підписав голова Верховної Ради Турчинов, який виконував обов’язки Президента, і 2 березня 2014 року закон набрав чинності. Так здебільшого повернулася редакція, що діяла з 2006 року.

2016: переписаний розділ про правосуддя

Зміни 2016 року докорінно переписали розділ про правосуддя. За законом, Вища рада правосуддя, яка вирішує питання призначення та звільнення суддів, складається з 21 члена, 10 з яких обирає з’їзд суддів. Розділ «Прокуратура», який був у Конституції 1996 року, вилучили. Цими змінами запроваджено й «конституційну скаргу» — звернення особи до Конституційного Суду, якщо вона вважає, що закон, застосований у її справі, суперечить Конституції.

Закон також передбачив, що Україна може визнати юрисдикцію Міжнародного кримінального суду на умовах Римського статуту. Лише це положення мало набрати чинності через три роки після опублікування закону. Про судову реформу після змін 2016 року див. статтю про судову реформу в Україні.

2019: ЄС і НАТО, а також депутатська недоторканність

Лютневі зміни 2019 року доповнили преамбулу Конституції словами «підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України». Крім того, «стратегічний курс держави» на набуття повноправного членства в ЄС і НАТО вписали до повноважень Верховної Ради визначати засади внутрішньої і зовнішньої політики (стаття 85), до положення про те, що Президент є гарантом реалізації цього курсу (стаття 102), і до завдань Кабінету Міністрів щодо забезпечення його реалізації (стаття 116).

Тими самими змінами вилучено пункт 14 перехідних положень. У тексті 1996 року цей пункт допускав тимчасове використання наявних в Україні військових баз іноземними військовими формуваннями на умовах оренди, визначених ратифікованими парламентом міжнародними договорами. Про подальший перебіг переговорів про вступ див. статтю про переговори щодо вступу до ЄС.

Вереснева зміна 2019 року переписала статтю 80 про депутатську недоторканність. У тексті 1996 року депутатів не можна було без згоди Верховної Ради притягнути до кримінальної відповідальності, затримати чи заарештувати. У зміненій статті 80 лишилося тільки положення про те, що депутати не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання в парламенті (за винятком образи чи наклепу). За базою законодавства, Конституційний Суд рішенням від 1 листопада 2022 року визнав цей закон конституційним.

В умовах воєнного стану змінювати не можна

24 лютого 2022 року, в день, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, було введено воєнний стан, і станом на вересень 2026 року його продовжують. Згідно з частиною другою статті 157 Конституції, увесь цей час Конституцію змінювати не можна. Стаття 19 закону про воєнний стан (2015 року, № 389-VIII) теж забороняє змінювати Конституцію під час воєнного стану. Про те, що загалом призупинено через воєнний стан, див. статтю про воєнний стан.

Станом на вересень 2026 року в примітці до Конституції в базі законодавства Верховної Ради останньою зміною значиться Закон № 27-IX від вересня 2019 року. Поки воєнний стан не скасують, наступні зміни ухвалити неможливо — так визначають статті Конституції.