Півтори хвилини хресного ходу в Харкові, вересень 1896 року: фотограф Альфред Федецький

30 вересня 1896 року вулицями Харкова рушив довгий хресний хід з іконою. Це щорічне перенесення Озерянської ікони Божої Матері з приміського Куряжського монастиря до Харкова. Того дня власник фотоательє Альфред Федецький (Альфред Федецький) зняв цей хід на плівку. Наступного дня місцева газета «Южный край» (Южный край) повідомила, що він знімав хід «упродовж півтори хвилини».

«Енциклопедія історії України» (ЕІУ) пише, що з 1896 року Федецький почав знімати перші в Україні документальні фільми. Самих цих кадрів побачити не можна. Далі — про трохи більше року, коли людина, що прославилася як фотограф, займалася кіно. Загальну історію кіно залишаємо статті про фільми, пов’язані з Україною.

Фотограф, народжений у Житомирі

За ЕІУ (автор Петро Бондарчук, 2013 рік) і державною електронною «Великою українською енциклопедією» (ВУЕ, автор Володимир Миславський, 2022 рік), Федецький народився 1857 року в Житомирі. ВУЕ називає його батька антрепренером, режисером і актором театральної трупи, а монографія Миславського (2010 рік) пише, що він походив із польської театральної родини. Він навчався у фотографічній школі при віденській Академії мистецтв, за ВУЕ закінчив її 1880 року і працював у фотоательє в Києві.

Щодо року переїзду до Харкова джерела розходяться. ЕІУ пише «з 1894 року в Харкові», а ВУЕ — що він переїхав 1886 року й відкрив фотоательє. Миславський пише, що знайшов в обласному архіві дозвіл на відкриття ательє на ім’я харківського губернатора (від 3 червня 1886 року).

За ВУЕ, Федецький фотографував акторів Марка Кропивницького й Марію Заньковецьку, композитора Чайковського, художника Айвазовського та інших, а 1888 року зняв місце аварії імператорського поїзда біля станції Борки неподалік міста. З 1896 року він експериментував і з рентгенівськими знімками, а згодом пробував кольорову фотографію та фотографії, що виглядають рельєфними.

1896 рік: кіно приходить до Харкова

Ще до зйомок Федецького кінопокази дісталися українських міст. Стаття «Film» (уперше 1984 року) в «Internet Encyclopedia of Ukraine» (IEU) Канадського інституту українських студій пише, що 1896 року фільми братів Люм’єр спершу показали в Одесі, а потім вони поширилися іншими містами. Монографія Миславського датує покази люм’єрівського синематографа в Одесі 11–28 липня і пише, що в Харкові перший публічний кінопоказ відбувся 7 липня в садовому театрі Комерційного клубу. Там також наведено думку кінознавця Веніаміна Вишневського, що покази робили апаратом фірми англійця Роберта Пола.

За Миславським, улітку 1896 року Федецький купив у француза Леона Гомона апарат конструкції Жоржа Демені (що один міг знімати, друкувати й проєктувати). Зйомка 30 вересня, як її описують Миславський і ВУЕ, — перша документально підтверджена зйомка Федецького в Харкові. Хід пролягав вулицею, де Федецький уперше відкрив своє ательє, і Миславський припускає, що той знімав неподалік ательє.

«Кінетограф», «синематограф» — тодішні назви

Назва апарата тоді ще не усталилася. Газетний анонс, який наводить Миславський, пише, що апарат для показів називають по-різному — хронофотографом, синематографом, кінематографом, аніматографом тощо. У власній рекламі Федецький писав «кінетограф», а в газетних статтях траплявся й «синематограф». Нині українською це називають «кіно».

Хроніка зйомок і показів (1896–1897)

За ВУЕ та монографією Миславського подаємо події з відомими датами. Дати — так, як їх наводять джерела.

Сеанс 2 грудня відбувся в будівлі, де нині Харківська обласна філармонія (ВУЕ). За газетним анонсом напередодні, який наводить Миславський, зображення мали проєктувати на полотно завширшки 12 аршинів (близько 8,5 метра) і заввишки 10 аршинів і показати сцени з урочистостей за участю імператорського подружжя в Парижі, а також зняті в Харкові хресний хід і кінні вправи Оренбурзького козачого полку. Другий сеанс, 7 грудня, був благодійним: зібрані кошти передавали людям, які не могли викупити з ломбарду зимовий одяг; до програми додали сцену відходу поїзда з харківського вокзалу.

Про зйомку 21 серпня 1897 року ВУЕ пише, що це один із найперших у Російській імперії випадків, коли знімали сцену, яку актор розігрував спеціально для камери, і що приблизно тоді ж подібні спроби у Франції робив Жорж Мельєс.

Що рахує вислів «перший фільм в Україні»

До імені Федецького часто додають слово «перший». Але залежно від того, що рахувати, змінюються і формулювання, і той, хто «перший».

• Перший кінопоказ: це не Федецький. IEU починає розповідь із показу Люм’єрів в Одесі 1896 року, а Миславський пише про покази в Харкові 7 липня та в Одесі 11–28 липня. Яке українське місто було першим, за цими двома джерелами визначити не можна
• Перший документальний фільм, знятий в Україні: ЕІУ пише, що з 1896 року він почав знімати перші в Україні документальні фільми, а стаття IEU «Kharkiv» — що українське кіно почалося в Харкові наприкінці 1890-х років із коротких документальних фільмів Федецького
• Перший у Російській імперії: Миславський у монографії називає його першим кінооператором Російської імперії, а Харківська обласна державна адміністрація в повідомленні 2013 року про меморіальну дошку — автором перших документальних фільмів у Російській імперії. Та сама монографія згадує, що в травні 1896 року в Москві знімав оператор фірми Люм’єр Камій Серф, тож «перший» ужито в значенні «перший серед фотографів, що працювали в імперії»

Сам Федецький народився в польській родині й працював у Харкові — місті Російської імперії. Що взагалі означає вислів «українське кіно», розглянуто в статті про п’ять значень вислову «українське кіно».

Чи збереглися плівки

Миславський пише, що плівки Федецького, імовірно, не збереглися. На його думку, у французьких сінематеках зберігається багато ранніх документальних фільмів невідомих операторів, і там їх ще можуть знайти. Апарат Федецького працював із плівкою завширшки 60 мм, тоді як більшість апаратів інших фірм — із 35-міліметровою, тож збувати зняте було майже нікуди, і він відійшов від кіно, пояснює Миславський.

Федецький помер 21 липня 1902 року в Мінську, похований у Харкові (ЕІУ, ВУЕ). У Харкові меморіальні дошки встановлено 2010 року на будівлі обласної філармонії і 2013 року на будинку на вулиці Сумській, 3, де він жив (ВУЕ, Харківська обласна державна адміністрація). Про подальшу історію українських кіностудій можна прочитати в статті про Одеську кіностудію, а про державний кіноархів — у статті про Довженко-Центр.