«Пригоди капітана Врунгеля»: київський мультсеріал на 18-му місці в ТОП-100 українського кіно

«Пригоди капітана Врунгеля» — 13-серійний мультсеріал, створений в анімаційному підрозділі київської кіностудії «Київнаукфільм». Довженко-Центр датує його 1976–1979 роками. Режисер — Давид Черкаський. У рейтингу «100 найкращих фільмів в історії українського кіно», який цей національний кіноархів України склав за опитуванням кінокритиків, мультсеріал посідає 18-те місце.

Далі — про те, що пишуть Довженко-Центр у представленні фільму, «Енциклопедія Сучасної України» (ЕСУ) Національної академії наук України, сторінка Київського національного університету будівництва і архітектури, де навчався режисер, та укази Президента України (станом на жовтень 2026 року). Інший серіал тієї самої студії ми розглядаємо у статті про мультсеріал «Як козаки…».

«Пригоди капітана Врунгеля» з київської анімаційної студії

У довідці Довженко-Центру рік створення — 1976–1979, країна — «Українська РСР», хронометраж — «13 серій по 10 хв» (в англомовній версії — загалом 133 хв). У графі «Студія» українська версія зазначає «Укранімафільм», англомовна — «Kyivnaukfilm / Ukranimafilm». Сценарист — Іван Воробйов, оператори — Леонід Прядкін і Володимир Бєлорусов.

Центр пише, що у фільмі поєднано низку анімаційних технік — перекладку, малюнок, кінозйомку, предметну анімацію тощо. Крім того, тут змішано найпопулярніші жанри тогочасного західного кіно — кримінальні трилери, гангстерські фільми, вестерни — з пригодницькою літературою про морські подорожі, якою зачитувалися підлітки; для радянського екрану таке було рідкістю. Діалоги, за словами центру, одразу розійшлися на цитати, а пісні вийшли на платівках «Мелодія».

Стаття ЕСУ «Кіностудія анімаційних фільмів Українська» (2013) називає цей фільм серед стрічок студії — лауреатів всесоюзних і міжнародних кінофестивалів. Сторінка університету, де навчався режисер, повідомляє, що прем’єра серіалу відбулася 1979 року і що для кожної з 13 серій художники створили близько 16 000 малюнків.

Колишні й нинішні назви студії

За ЕСУ, анімаційний підрозділ створили 1959 року при «Київнаукфільмі» (Київській кіностудії науково-популярних фільмів) як Творче об’єднання художньої мультиплікації, а з 1990 року він має назву «Кіностудія анімаційних фільмів Українська» («Укранімафільм»). Довженко-Центр називає роком, коли студія стала окремою державною кіностудією, 1991-й. 2019 року студія увійшла до складу Довженко-Центру, і центр перебрав збереження її фільмів. Докладніше про зміни назв — у статті про «Як козаки…».

Початок сюжету і гангстерська лінія, яку додав режисер

За описом центру, історія починається з оголошення міжнародної парусної регати: найвправніші капітани світу мають здійснити навколосвітню подорож і довести, хто з них найкращий. Запрошення отримує і капітан у відставці Христфор Боніфатович Врунгель. Він бере в помічники недосвідченого, але завжди оптимістичного студента Лома, називає яхту «Победа» (російською — «Перемога») і вирушає в дорогу. Та пригоди починаються ще до того, як корабель відчалює від берега (в українському описі — «яхта пускає коріння»): з назви випадають дві перші літери, і вона перетворюється на «Беда» («Біда»).

За словами центру, гангстерської лінії не було в первісному сценарії, написаному за мотивами повісті. Її вигадав і прописав сам режисер Черкаський, щоб додати у фільм конфлікт.

Режисер Давид Черкаський

За сторінкою Київського національного університету будівництва і архітектури, Черкаський народився 23 серпня 1931 року в Шполі (нині Черкаська область) і помер 30 жовтня 2018 року. 1955 року він закінчив Київський інженерно-будівельний інститут (нині Київський національний університет будівництва і архітектури), три роки працював за фахом, а 1959 року прийшов на «Київнаукфільм» аніматором. З 1964 року був режисером анімаційного підрозділу. Разом із ним на студії працювали ще двоє архітекторів — випускників того самого вишу: Володимир Дахно і Марк Драйцун. Дахно — режисер «Як козаки…».

Стаття ЕСУ про режисерку-мультиплікаторку Наталію Марченкову (2018) називає її дружиною Черкаського і пише, що Марченкова працювала мультиплікаторкою на «Пригодах капітана Врунгеля».

Згідно з указами Президента, Черкаському присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України» указом № 1024/95 від 9 листопада 1995 року і звання «Народний артист України» указом № 80/2010 від 29 січня 2010 року. Указ 1995 року називає його «режисерові-постановнику студії “Укранімафільм”», а указ 2010 року видано «з нагоди 50-річчя від дня заснування Української кіностудії анімаційних фільмів». Сторінка університету зазначає, що Черкаський зняв понад 20 мультфільмів і був президентом Міжнародного фестивалю анімаційних фільмів «КРОК».

Серед інших режисерських робіт Черкаського ЕСУ називає «Лікар Айболить» і «Острів скарбів». За сторінкою університету, «Лікар Айболить» знято за мотивами кількох творів Корнія Чуковського, а «Острів скарбів» — двосерійний мультфільм за романом Роберта Льюїса Стівенсона.

Роки фільмів у джерелах різняться

Роки трьох фільмів подано по-різному навіть у матеріалах одного й того самого видавця.

У жодному джерелі не сказано, якому саме етапу — початку виробництва, завершенню чи першому показу — відповідає той чи інший рік. У цій статті ми не обираємо одного варіанта, а наводимо їх поруч.

Першоджерело — російськомовна повість Некрасова

Центр подає серіал як фільм за мотивами повісті Андрія Некрасова. Каталог бібліотеки Гарвардського університету вказує роки життя Некрасова — 1907–1987 — і містить московське видання 2017 року з російською назвою «Приключения капитана Врунгеля».

Японською ця повість вийшла під іншою назвою. У каталозі Національної парламентської бібліотеки Японії є книжка ほらふき船長航海記 («Хорафукі сенчо кокайкі», «Плавання капітана-вигадника»; автор — А. Некрасов, перекладач — Сакакі Тосіо, видавництво «Ріронся», 1959), а в записі про видання 1980 року в серії «Фоа бунко» того самого видавництва як оригінальну назву зазначено цю російську назву. У японській назві імені капітана немає.

Київська студія і російська гра слів

Якщо скласти факти про цей фільм, вийде так: його зняли на київській студії, режисер народився на Черкащині, у графі «Країна» в довідці центру стоїть «Українська РСР», а зберігає фільм нині київський Довженко-Центр. Центр пише, що взяв на себе зобов’язання зберігати, досліджувати та популяризувати фільми студії.

Водночас першоджерело — російськомовна повість, і сюжетний прийом теж тримається на російському слові. Якщо з «Победа» («перемога») прибрати дві перші літери, вийде «беда» («біда»), але з українським словом «Перемога» так не станеться. Український опис центру теж подає назву яхти російською, а в дужках — український переклад.

Як писати, «чий» той чи інший фільм радянського часу, ми розбирали у статті «Українське кіно» означає п’ять різних речей: там окремо розглянуто місце розташування студії, мову, нинішню установу, що зберігає фільм, і авторів. Про «Пригоди капітана Врунгеля» теж можна не робити висновку з одного факту, а викласти їх поруч.