«Короткі зустрічі», що чекали на глядача 20 років, і режисерка Кіра Муратова

Фільм «Короткі зустрічі», завершений 1967 року на Одеській кіностудії, наступні майже 20 років майже не показували. Його режисерка — Кіра Муратова (1934–2018), яка з початку 1960-х років знімала фільми на одеській кіностудії.

Роки й факти зіставляємо за «Енциклопедією Сучасної України» (ЕСУ; автор І. Б. Зубавіна, 2020), «Енциклопедією історії України» Інституту історії України НАН України (ЕІУ; т. 7, 2010), сторінкою лауреата на сайті Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, указами Президента України, даними про фільми Довженко-Центру та архівом Берлінського міжнародного кінофестивалю. В Internet Encyclopedia of Ukraine (IEU) Канадського інституту українських студій статті про Муратову немає. Мистецьких оцінок фільмів ми не даємо.

Народилася в Сороці, навчалася в Москві

За ЕСУ, Муратова народилася 5 листопада 1934 року в місті Сороки (нині Молдова). Стаття IEU «Бессарабія» пише, що Бессарабія, до якої належали й Сороки, з 1918 року перебувала під владою Румунії, а в червні 1940 року Румунію змусили поступитися нею СРСР. Тобто місто, де народилася Муратова, тоді було під владою Румунії.

1959 року вона закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (ВДІК) у Москві, де навчалася в майстерні Сергія Герасимова і Тамари Макарової (ЕСУ, ЕІУ, Комітет з Шевченківської премії). ЕІУ та сторінка Комітету пишуть, що в 1959–1962 роках вона працювала на Московській кіностудії імені Максима Горького. Перший фільм, «Біля крутого яру» (1961), ЕСУ називає спільною роботою.

Сороки і Сорока: дві назви

Українські енциклопедії називають місто народження українською формою «Сороки», а ЕІУ додає: «нині м. Сорока, Молдова». Сорока — назва міста в Молдові. Як сучасна назва міста вживається саме «Сорока».

На Одеській кіностудії

Рік, коли Муратова перейшла на Одеську кіностудію, у джерелах різниться на рік. За ЕСУ, вона працювала режисеркою кіностудії з 1961 року, за ЕІУ та Комітетом з Шевченківської премії — з 1962 року. Історію самої кіностудії розглянуто у статті про Одеську кіностудію.

Серед фільмів, знятих на кіностудії, ЕСУ називає «Наш чесний хліб» (1964, спільно з іншим режисером), «Короткі зустрічі» (1967), «Довгі проводи» (1971), «Серед сірого каміння» (1983), «Зміна долі» (1987), «Астенічний синдром» (1989), «Чутливий міліціонер», «Захоплення», «Три історії» (1997) та інші. Японські назви фільмів в оригіналі статті — переклад редакції; чи збігаються вони з назвами, під якими фільми виходили в Японії, не перевірено.

Два фільми, що чекали 20 років

«Короткі зустрічі» Муратова написала разом із Леонідом Жуховицьким і сама зіграла в цьому фільмі (Довженко-Центр). Довженко-Центр пише, що фільму «дали найнижчу прокатну категорію» і 20 років його майже ніде не показували. На сторінці Комітету з Шевченківської премії зазначено: «вийшов на екран в 1987».

Таким самим був шлях «Довгих проводів». Сторінка Комітету та ЕІУ подають фільм як роботу 1971 року, що вийшла на екран 1987 року, і анонс показу в Довженко-Центрі теж пише, що фільм був закінчений 1971 року, але на екрани потрапив лише 1987-го. Обидва фільми вийшли до глядача за часів перебудови.

Від завершення до прокату і далі: хронологія

Нагороди в архівах кінофестивалів

Архів Берлінського міжнародного кінофестивалю фіксує, що 1990 року в конкурсі 40-го фестивалю був «Астенічний синдром» (Asteniceskij sindrom) і що фільм отримав «Срібного ведмедя» — Спеціальний приз журі (Silver Bear – Special Jury Prize). У картці фільму в тому самому архіві країна й рік виробництва — «USSR 1989», тривалість — 153 хвилини.

ЕСУ пише, що «Довгі проводи» 1987 року отримали на Міжнародному кінофестивалі в Локарно приз Міжнародної федерації кінопреси (ФІПРЕССІ). ФІПРЕССІ у статті 2022 року теж називає Муратову серед режисерок, які отримали приз ФІПРЕССІ в Локарно. Натомість перелік нагород 1987 року на офіційному сайті кінофестивалю в Локарно містить лише нагороди офіційного журі, а призу кінокритиків у ньому немає.

Муратова пов’язана і з київським кінофестивалем. За сторінкою Комітету з Шевченківської премії, фільм «Три історії» 1997 року на XXVII Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість» отримав премію «Арсенал» за кращий український фільм.

Режисеркою якої країни її називають

Про ту саму режисерку різні джерела вказують різні країни.

• Картка фільму в архіві Берлінського кінофестивалю: країна виробництва — «USSR» (СРСР)
• Сторінка про неї на сайті ФІПРЕССІ: «Film Director, Moldova»
• Стаття ФІПРЕССІ 2022 року: «Kira Muratova from Ukraine»
• ЕСУ і ЕІУ (українські енциклопедії): режисерка одеської кіностудії, разом з українськими державними нагородами

Країна виробництва фільму, місце народження режисерки і країна, де вона працювала, — це окремі факти. Що можна назвати «українським фільмом», розглянуто у статті «Український фільм» може означати п’ять різних речей.

Державні премії та ордени України

Указ Президента від 24 лютого 1993 року № 60/93 «Про присудження Державних премій України імені Т. Шевченка 1993 року» в галузі кінематографії присуджує премію Муратовій «за видатний внесок в українське та світове кіномистецтво» (за текстом у базі законодавства Верховної Ради України). ЕСУ теж подає рік премії як 1993, а ЕІУ — як 1997.

Щодо орденів: указом Президента від 4 березня 1999 року № 231/99 Муратову, кінорежисерку-постановницю Одеської кіностудії художніх фільмів і народну артистку України, нагороджено відзнакою «Орден князя Ярослава Мудрого» V ступеня. Сторінка Комітету з Шевченківської премії та ЕСУ пишуть, що згодом, 2004 року, вона отримала орден IV ступеня, а 2009 року — III ступеня. Сторінка Комітету та ЕСУ називають також Державну премію України імені Олександра Довженка 2002 року.

Де роки в енциклопедіях і офіційних записах розходяться

В Одесі

За ЕСУ та Комітетом з Шевченківської премії, Муратова померла 6 червня 2018 року в Одесі й похована в Одесі. ЕСУ як виробників її фільмів після 2000 року називає не одеську кіностудію, а компанії «Піґмаліон Продакшн», Sota Cinema Group та інші, а також Міністерство культури і мистецтв України. Історію українського кіно через фільми можна простежити і у статті про фільми, пов’язані з Україною.