Сім фільмів, пов’язаних з Україною, та їхні режисери й актори

Цю статтю опубліковано в жовтні 2024 року. Про те, що саме може означати вислів «український фільм» (країна виробництва, місце дії, автори), ми пишемо в статті ««Український фільм» може означати п’ять різних речей: країна виробництва, місце дії, автори».

«20 днів у Маріуполі», що 2024 року отримав «Оскар» за найкращий повнометражний документальний фільм; «Атлантида», яка 2019 року здобула нагороду за найкращий фільм у програмі «Горизонти» Венеційського кінофестивалю; сімейний анімаційний фільм «Украдена принцеса: Руслан і Людмила». Розповідаємо про сім фільмів, пов’язаних з Україною, а також про трьох акторів і трьох режисерів.

Історія українського кіно

За радянських часів Україна була одним з основних центрів кіновиробництва: багато фільмів знято в Києві на кіностудії імені Довженка. У радянській кіноіндустрії працювали й режисери та актори з України.

Проте через сувору цензуру радянської влади та сильну пропагандистську складову свобода вираження була обмежена.

Українське кіно після здобуття незалежності

Після здобуття незалежності 1991 року українське кіно зазнало великих змін.

Один за одним з’являлися фільми про самобутню українську культуру та історію, і кіно стало важливим засобом, що відображає суспільні зміни та історичні події.

На початку незалежності знімали багато фільмів у пошуках української ідентичності; у центрі були історичні теми та українська народна культура.

Українське кіно після 2000 року

У 2000-х роках українське кіно розвинулося й технічно та почало здобувати міжнародне визнання.

Побільшало реалістичних документальних та ігрових фільмів; особливу увагу привертають стрічки про агресію Росії та Євромайдан (Революцію гідності).

Українське кіно часто потрапляє до програм міжнародних кінофестивалів; зокрема такі режисери, як Сергій Лозниця та Мстислав Чернов, отримували міжнародні нагороди й розповідають глядачам усього світу про українську реальність.

Однак залишалися й проблеми — нестача інфраструктури та фінансування кіногалузі, невеликий внутрішній ринок, — тож міжнародного визнання досягали лише окремі режисери й фільми.

Фільми про історичні події та нагороди кінофестивалів

Фільми, що відображають історичні події

Серед фільмів, про які йдеться в цій статті, «Зима у вогні: боротьба України за свободу» розповідає про протести Євромайдану 2013–2014 років, «Ціна правди» — про Голодомор 1930-х років, «Іванове дитинство» — про Східний фронт Другої світової війни. «20 днів у Маріуполі» — документальний фільм, який на місці подій зняв журналіст агенції AP.

Нагороди та номінації кінофестивалів

Нагороди фільмів із цієї статті такі. «20 днів у Маріуполі» — «Оскар» 2024 року за найкращий повнометражний документальний фільм; «Атлантида» — нагорода за найкращий фільм у програмі «Горизонти» Венеційського кінофестивалю 2019 року; «Пофарбоване пташеня» — премія ЮНІСЕФ Венеційського кінофестивалю; «Іванове дитинство» — «Золотий лев» Венеційського кінофестивалю. «Зима у вогні: боротьба України за свободу» номінували на «Оскар» за найкращий повнометражний документальний фільм на 88-й церемонії 2016 року, а «Ціну правди» показали в конкурсній програмі Берлінського кінофестивалю.

Сім фільмів, пов’язаних з Україною

Представляємо сім фільмів, які здобули високе міжнародне визнання.
Фільми, зняті в Україні, фільми спільного виробництва з іншими країнами і фільми, у створенні яких Україна не брала участі, — це різні речі. У цій статті країну виробництва зазначено там, де нам вдалося її перевірити.

• «20 днів у Маріуполі»
• «Пофарбоване пташеня»
• «Ціна правди»
• «Іванове дитинство»
• «Зима у вогні: боротьба України за свободу»
• «Украдена принцеса»
• «Атлантида»

«20 днів у Маріуполі» (実録 マリウポリの20日間; вихід — 26 квітня 2024 року)

«20 днів у Маріуполі», що 2024 року отримав «Оскар» за найкращий повнометражний документальний фільм, — робота журналіста агенції AP Мстислава Чернова, який на місці подій фіксував повномасштабне вторгнення Росії в оточеному російськими військами Маріуполі.

Кадри, зняті з ризиком для життя, показують українську реальність такою, якою вона є. Фільм реалістично показав, як руйнується повсякденне життя цивільних, і завдяки йому світ на власні очі побачив трагедію України.

«Атлантида» (アトランティス; вихід — 25 червня 2022 року)

«Атлантида», що 2019 року здобула нагороду за найкращий фільм у програмі «Горизонти» Венеційського кінофестивалю, — антиутопія (фільм про похмурий, протилежний ідеальному світ), дія якої відбувається в Україні майбутнього.

Її теми — зруйновані війною людські стосунки та спустошене довкілля, показані тихо, але з приголомшливою візуальною красою.

Попри антиутопічний сюжет, у фільмі показано людей, які беруться до відбудови.

«Пофарбоване пташеня» (異端の鳥; вихід — 9 жовтня 2020 року)

«Пофарбоване пташеня» — фільм спільного виробництва Чехії, Словаччини та України. Режисер — Вацлав Маргоул. Стрічка отримала премію ЮНІСЕФ на Венеційському кінофестивалі й привернула увагу ще й тим, що під час показу багато глядачів виходили із зали.

Мандри хлопчика, який стикається з хаосом і насильством війни і раз у раз ризикує життям, показано жорстоко, але з поетичною красою кадру.

Через погляд хлопчика на тлі війни, у якій переплітаються різні народи й релігії, фільм показує людську природу й надію та залишає в глядачів глибокий емоційний слід.

«Ціна правди» (赤い闇 スターリンの冷たい大地で; вихід — 14 серпня 2020 року)

«Ціна правди» — фільм спільного виробництва Польщі, Великої Британії та України. Режисерка — Аґнєшка Голланд. Стрічку показали в конкурсній програмі Берлінського кінофестивалю; вона розповідає про Голодомор в Україні, що стався в 1930-х роках за сталінського режиму.

У фільмі показано, як журналіст Гарет Джонс розслідує правду про сталінські репресії, щоб розповісти про неї світові; головна тема всього фільму — боротьба за правду.

Фільм висвітлює, як колишній Радянський Союз приховував голод і які жахливі наслідки це мало, і він необхідний, щоб дізнатися про трагедію, яку намагалися поховати в темряві історії.

«Украдена принцеса: Руслан і Людмила» (ストールンプリンセス：キーウの王女とルスラン; вихід — 7 березня 2018 року)

«Украдена принцеса: Руслан і Людмила» — рідкісний для українського кіно анімаційний фільм для всієї родини.

Пригоди відважного лицаря, який рятує принцесу, полонену чарами, стали хітом в Україні та за кордоном; фільм високо оцінили за красиву анімацію та зрозумілий сюжет.

Це фентезі, сюжет якого бере початок у поемі російського поета Олександра Пушкіна «Руслан і Людмила».

«Зима у вогні: боротьба України за свободу» (ウィンター・オン・ファイヤー：ウクライナ、自由への闘い; вихід — 9 жовтня 2015 року)

«Зима у вогні: боротьба України за свободу», номінований на «Оскар» за найкращий повнометражний документальний фільм на 88-й церемонії 2016 року, — документальна стрічка про 93-денні протести «Євромайдан» (Революцію гідності), що відбувалися в Україні у 2013–2014 роках.

Фільм ґрунтується на реальних подіях, коли громадяни, кількість яких сягала сотень тисяч, повстали проти влади заради кращого майбутнього, і яскраво показує запал і мужність людей, що прагнули демократії та свободи.

Опір громадян, знятий документальним методом, — не просто політична подія: фільм змушує замислитися над сучасними проблемами прав людини.

«Іванове дитинство» (僕の村は戦場だった; 1962 рік, СРСР)

«Іванове дитинство» — фільм радянської кіностудії «Мосфільм», повнометражний дебют режисера Андрія Тарковського. Він отримав «Золотого лева» на Венеційському кінофестивалі. Україна участі в його створенні не брала.

Дія відбувається на Східному фронті Другої світової війни: фільм розповідає про хлопчика Івана, який утратив родину й пішов на війну розвідником. Першооснова — оповідання Володимира Богомолова «Іван».

Особливість фільму — самобутня візуальна краса та міфологічні образи; його високо цінують як артхаусне кіно.

Головне в ньому — поетично показані руйнування, які несе війна, і люди, що їм опираються.

Ми включили цей фільм до статті, бо фільми, зняті за часів СРСР, часто подають як українські, і хочемо показати цю різницю. Фільм, знятий у колишньому СРСР, не можна вважати фільмом однієї нинішньої країни.

Троє акторів з України

Назвемо трьох акторів з України, відомих в Україні та за кордоном.

• Олег Загородній
• Володимир Зеленський
• Мілла Йовович

Олег Загородній (Oleh Zahorodnii)

Олег Загородній — актор, який народився 27 жовтня 1987 року в Києві.

Увагу до нього привернув фільм «Жар-птиця» (Firebird), що вийшов 2022 року. Це історія забороненого кохання, дія якої відбувається в радянських військово-повітряних силах часів холодної війни.

Володимир Зеленський (Volodymyr Zelenskyy)

Володимира Зеленського знають у світі як нинішнього Президента України, але колись він мав успіх і як комік та актор.

Зеленський, який народився 25 січня 1978 року в Кривому Розі Дніпропетровської області, зіграв головну роль у комедійному серіалі «Слуга народу» — учителя, який випадково стає президентом.

Серіал став великим хітом, а те, що Зеленський потім справді балотувався в президенти й переміг, перегукувалося із сюжетом і викликало широкий розголос.

Зеленського як актора цінували за гумор і людяну теплоту гри. Про його біографію та сьогодення ми докладно пишемо в статті нижче.

Див.: Біографія Президента України Зеленського: від актора до глави держави

Мілла Йовович (Milla Jovovich)

Мілла Йовович, яка нині працює в Голлівуді, теж родом з України.

Йовович народилася 17 грудня 1975 року в Києві і почала кар’єру як модель.

1988 року вона дебютувала в кіно в еротичній мелодрамі «Two Moon Junction», а 1997 року зіграла головну героїню у фільмі «П’ятий елемент» і привернула увагу всього світу.

Відтоді вона знімалася в популярних фільмах, зокрема в серії «Оселя зла» та у фільмі «Готель „Мільйон доларів“».

В особистому житті вона одружена з режисером серії «Оселя зла» Полом В. С. Андерсоном і є матір’ю двох доньок.

Троє режисерів із цієї статті

Назвемо трьох режисерів, які зняли фільми, згадані в цій статті.

• Мстислав Чернов
• Сергій Лозниця
• Пеетер Ребане

Мстислав Чернов («20 днів у Маріуполі»)

Мстислав Чернов — режисер документального фільму «20 днів у Маріуполі», який фіксував війну в реальному часі й приголомшив світ.

Чернов, який є також журналістом, знімав на передовій, ризикуючи життям, і правдиво задокументував жахи війни.

Сергій Лозниця («Майдан»)

Сергій Лозниця — відомий режисер, автор багатьох документальних та ігрових фільмів про соціальні проблеми та історію України й колишнього СРСР.

Його відомий фільм «Майдан» — документальна стрічка про протести Євромайдану в Україні, що тихо й водночас потужно показує кадри з місця подій.

Крім того, за фільм «Донбас» він отримав нагороду за найкращу режисуру в програмі «Особливий погляд» Каннського кінофестивалю 2018 року.

Пеетер Ребане («Жар-птиця»)

Пеетер Ребане — режисер з Естонії, який привернув увагу фільмом «Жар-птиця» (Firebird) про заборонене кохання в Радянському Союзі часів холодної війни.

Firebird розповідає про кохання між військовослужбовцями радянських ВПС і делікатно показує внутрішню боротьбу та придушення почуттів на історичному тлі.

«Жар-птицю» (Firebird) номінували на премію BIFA (British Independent Film Awards) за найкращий акторський прорив.

Як подивитися українські фільми

В Японії деякі фільми можна подивитися на онлайн-сервісах. Нижче подано інформацію станом на момент публікації (жовтень 2024 року). Доступність фільмів і сервіси змінюються, тож перед переглядом перевірте на сайті кожного сервісу.

Зокрема, Netflix і Prime Video пропонують різноманітні зарубіжні фільми, зокрема українські, тож гучні й помітні стрічки легко подивитися.

На Netflix є документальні фільми, як-от «Зима у вогні: боротьба України за свободу», а також фільми про війну та соціальні проблеми України.

Можна шукати не лише найновіші українські фільми, а й фільми на певну тему.

На Prime Video теж можна подивитися багато українських фільмів.

Зокрема, там є «Пофарбоване пташеня» та ігровий фільм про бої за Іловайськ 2014 року, що вийшов в Японії під назвою ウクライナ・クライシス («Українська криза»).

Хто створив ці сім фільмів

Із семи фільмів «Пофарбоване пташеня» — спільне виробництво Чехії, Словаччини та України, а «Ціна правди» — Польщі, Великої Британії та України. «Іванове дитинство» створила радянська кіностудія «Мосфільм», і Україна участі в його виробництві не брала. Країну та компанію-виробника решти чотирьох фільмів у цій статті ми не перевіряли.

Ці фільми часто об’єднують під назвою «українське кіно», але хто їх створив — у кожного фільму по-різному. Радячи комусь фільм, точніше цього не змішувати.