Слово «машина» має сім форм: відмінки й відміни українських іменників

«Машина» українською — маши́на. Проте в реченні вона з’являється як маши́ни, маши́ні, маши́ну, маши́ною, маши́но — закінчення слова змінюється. Механізм, за яким іменник змінює форму залежно від ролі в реченні, називають «відмінком» (格, «каку»). В українських іменниках сім відмінків.

Нижче — назви й основні функції семи відмінків, чотири відміни іменників і поєднання з прийменниками за правописом 2019 року та енциклопедією «Українська мова. Енциклопедія», яку уклали Інститут мовознавства й Інститут української мови НАН України (2-ге видання, 2004; далі — енциклопедія). Дані перевірено станом на вересень 2026 року.

Одне слово — сім форм

Правопис наводить відмінювання іменників у таблицях. Перший приклад — маши́на.

Буває, що та сама форма означає різні відмінки, як маши́ни в однині (родовий) і маши́ни в множині (називний, знахідний, кличний). Енциклопедія називає однакові закінчення для кількох відмінків особливістю відмінювання українських іменників. Наприклад, закінчення -і може бути і в школі (давальний), і в у лісі (місцевий), і в учителі (називний множини).

Стаття «Ukrainian language» в Internet Encyclopedia of Ukraine (IEU) Канадського інституту українських студій Альбертського університету як приклад розрізнення однакових закінчень наголосом наводить ха́ти (родовий однини) і хати́ (називний і знахідний множини). Це одна з причин перевіряти наголос у словнику чи в таблицях правопису.

Назви семи відмінків і їхні основні функції

За статтею енциклопедії «Відмінок», кількість відмінків у різних мовах різна: в українській — сім, у російській і білоруській — шість, у німецькій — чотири. У статтях про окремі відмінки зазначено, що термін «відмінок» уперше вжито 1893 року в граматиці Смаль-Стоцького й Гартнера, а назви всіх семи відмінків — у граматиці Кримського 1907 року.

Та сама стаття зазначає, що кожен відмінок має центральну функцію: називний передусім позначає суб’єкт дії чи стану, знахідний — об’єкт дії, давальний — адресата, орудний — знаряддя, місцевий — місце. У таблиці нижче зведено пояснення і приклади зі статей про кожен відмінок.

«Центральна функція» в таблиці — найтиповіше вживання кожного відмінка. Кожен відмінок має й інші функції: наприклад, родовий уживають після багатьох прийменників і в конструкціях із числівниками. IEU теж пише, що називний позначає підмет, а всі інші відмінки — залежність від дієслова тощо, і що родовий та орудний можуть позначати час, місце й причину.

Місцевий не вживається без прийменника

Місцевий — єдиний із семи відмінків, який не вживається без прийменника. За енциклопедією, з ним поєднуються прийменники в (у), на, по, при, а на позначення часу — о (об). IEU теж пише, що місцевий уживається лише з прийменниками й здебільшого позначає часові та просторові відношення. Саме тому в таблиці відмінювання маши́на перед М. додано (на).

Кличний — форма звертання

Кличний — форма, якою звертаються до людини чи предмета. За енциклопедією, в українській граматиці довгий час ширше вживали назву «клична форма». IEU пише, що в невимушеному розмовному мовленні замість кличного іноді вживають називний. Як змінюються імена під час звертання, пояснено в розділі 4 статті про українські імена: латинське написання, по батькові, клична форма.

Іменники змінюються за чотирма відмінами

Яке закінчення отримає слово, визначено для кожного іменника. § 66 правопису за родом і закінченням поділяє іменники на чотири відміни.

I і II відміни далі поділяються на три групи — тверду, м’яку й мішану (§ 67). Голосний закінчення залежить від того, чи кінцевий приголосний основи твердий, м’який або шиплячий, як ж, ч, ш, щ. Енциклопедія зазначає, що з чотирьох відмін найпродуктивніші (до них найлегше входять нові слова) — I і II.

Дві форми родового відмінка III відміни — гі́дності й гі́дности — з’явилися тому, що правопис 2019 року допустив і форму на -и. Про зміни правопису йдеться у статті про те, як правопис 2019 року через 7 років став «стандартом державної мови».

У родовому відмінку навіть іменники чоловічого роду II відміни мають то закінчення -а, то -у. Енциклопедія наводить як закінчення родового однини -и (стіни), -а (ясена), -у (будинку). Яке з них, визначено для кожного слова, тож перевіряйте закінчення поруч із реєстровим словом у словнику. Як читати словникові статті, пояснено у статті «Набираєш “лютого” — з’являється “лютерани”: як користуватися українськими словниками».

Прийменники й відмінки

За статтею енциклопедії «Прийменник», у сучасній українській мові понад 200 прийменників, і вони поєднуються з усіма відмінками, крім називного. Найбільше прийменників поєднується з родовим — понад 150.

• З одним відмінком: для (родовий), всупереч (давальний), про (знахідний), поряд з (орудний), при (місцевий)
• З двома відмінками: на, о (об), по (знахідний і місцевий), над, під, перед (знахідний і орудний)
• З трьома відмінками: в (родовий, знахідний, місцевий), за, між (родовий, знахідний, орудний)

Навіть з тим самим прийменником зміна відмінка змінює значення. У прикладах енциклопедії — в місті (町で) і в місто (町へ), над озером (湖の上で) і над озеро (湖の上へ): місцевий чи орудний означає перебування в місці, а знахідний — рух туди. І про те саме місце — іду в полі (畑の中を行く) та іду по полю (畑を行く) — прийменники різні.

Японським часткам відмінки не відповідають один в один

Відмінки виконують роль, подібну до японських часток «ґа», «но», «ні», «о», «де» (が・の・に・を・で). Проте один в один вони не відповідають. Це видно, якщо перекласти приклади з енциклопедії японською.

• «ні» (に): у «Подарував народові» (民に贈った) «民に» (народові) — давальний. У «Я лежу на возі» (私は荷車の上に寝ている) «荷車の上に» (на возі) — місцевий. в місто (町に向かって) — знахідний
• «де» (で): у «Їхали саньми» (そりで行った) «そりで» (саньми) — орудний. в садку (庭で) — місцевий
• «ва», «ґа» (は・が): у «Федькові досадно» (フェージコは悔しい) той, хто відчуває досаду, стоїть у давальному. Енциклопедія наводить цей давальний як уживання на позначення суб’єкта стану
• «о» (を): об’єкт зазвичай стоїть у знахідному, але енциклопедія пише, що в запереченні переважає родовий, а знахідний поступово поширюється

У поєднанні з числівниками вживання відмінків теж змінюється. За енциклопедією, такі числівники, як п’ять (5), у називному й знахідному вимагають від іменника родового (п’ять хлопців — 5人の少年), а в інших відмінках іменник стоїть у тому самому відмінку, що й числівник (п’ятьом хлопцям — 5人の少年に). Основи поєднання числівників з іменниками пояснено у статті «Березень — береза, листопад — опале листя: українські місяці, дати й числа».

Запам’ятовуючи функції відмінків, менше помилок буде, якщо думати не про заміну японськими частками, а про те, що слово робить у реченні (хто діє, на що спрямовано, де перебуває, чим користуються).