Президентські вибори в Україні: сім виборів і п’ять повторних голосувань (1991–2019)

У незалежній Україні з 1991 по 2019 рік президентські вибори відбулися сім разів. П’ять разів у першому турі ніхто не набрав більшості, і відбувалося повторне голосування між двома кандидатами, які отримали найбільше голосів. У 2004 році Верховний Суд скасував рішення Центральної виборчої комісії, яким було встановлено результати повторного голосування, і голосування провели заново. Відколи 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан, президентські вибори не проводилися (станом на вересень 2026 року).

Нижче наводимо дати й результати семи виборів за цифрами, оприлюдненими Центральною виборчою комісією (ЦВК), а також розглядаємо за текстами законів і судових рішень норми про строк повноважень і «не більше двох строків підряд», два позачергові вибори та перебіг переголосування 2004 року. Кандидатів і їхні програми не оцінюємо. Вибори до парламенту (Верховної Ради) розглянуто у статті про вибори до Верховної Ради 1990–2019 років, повноваження президента — у статті про президента, Верховну Раду та уряд.

Сім президентських виборів: хронологія

Дата голосування	Вид	Частка голосів (двоє перших)	Виборців, які взяли участь у голосуванні	Явка
1 грудня 1991 року	перші вибори	Кравчук 61,59 %, Чорновіл 23,27 % (обрано в першому турі)	—	—
26 червня 1994 року	позачергові (перший тур)	Кравчук 37,7 %, Кучма 31,3 %*	—	—
10 липня 1994 року	повторне голосування	Кучма 52,14 %, Кравчук 45,1 %*	—	—
31 жовтня 1999 року	чергові (перший тур)	Кучма 36,49 %, Симоненко 22,24 %	26 305 198	70,15 %
14 листопада 1999 року	повторне голосування	Кучма 56,25 %, Симоненко 37,80 %	28 212 484	74,87 %
31 жовтня 2004 року	чергові (перший тур)	Ющенко 39,87 %, Янукович 39,32 %	27 897 559	—
21 листопада 2004 року	повторне голосування (згодом Верховний Суд скасував рішення про його результати)	—	—	—
26 грудня 2004 року	переголосування (повторне голосування, проведене заново)	Ющенко 51,99 %, Янукович 44,20 %	29 068 971	—
17 січня 2010 року	чергові (перший тур)	Янукович 35,32 %, Тимошенко 25,05 %	24 588 268	66,51 %
7 лютого 2010 року	повторне голосування	Янукович 48,95 %, Тимошенко 45,47 %	25 493 529	68,8 %
25 травня 2014 року	позачергові	Порошенко 54,70 %, Тимошенко 12,81 % (обрано в першому турі)	18 019 504	59,88 %**
31 березня 2019 року	чергові (перший тур)	Зеленський 30,24 %, Порошенко 15,95 %	18 893 864	62,88 %
21 квітня 2019 року	повторне голосування	Зеленський 73,22 %, Порошенко 24,45 %	18 491 837	61,42 %

Із семи виборів лише двічі — у 1991 і 2014 роках — президента обрали в першому турі. У 1994, 1999, 2004, 2010 і 2019 роках відбувалося повторне голосування.

Строк — п’ять років, одна особа — не більше двох строків підряд

Порядок обрання президента і строк його повноважень визначає стаття 103 Конституції 1996 року. Цитуємо чинний текст.

Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років.

Конституція України, стаття 103, частина перша (база даних «Законодавство України» Верховної Ради, редакція від 1 січня 2020 року)

Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд.

Там само, стаття 103, частина третя

Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю березня п’ятого року повноважень Президента України. У разі дострокового припинення повноважень Президента України вибори Президента України проводяться в період дев’яноста днів з дня припинення повноважень.

Там само, стаття 103, частина п’ята (у редакції законів № 2952-VI 2011 року і № 742-VII 2014 року)

У первинній редакції 1996 року стаття 103 передбачала проведення чергових виборів «в останню неділю жовтня п’ятого року повноважень Президента України». Перший тур і 1999, і 2004 року припав на 31 жовтня. Вибори 2010 року відбулися 17 січня, а зміни до Конституції 2011 року перенесли дату на «останню неділю березня». Історію змін описано у статті про зміни до Конституції України.

Від якого моменту рахувати «два строки підряд»

Чи може президент Кучма, обраний у 1994 і 1999 роках, балотуватися й у 2004 році, вирішував Конституційний Суд. Рішення № 22-рп/2003 від 25 грудня 2003 року витлумачило, що частина третя статті 103 стосується лише осіб, обраних після набрання чинності Конституцією 1996 року, тож особа, уперше обрана за цією Конституцією в 1999 році, може балотуватися на чергових виборах 2004 року. Утім, серед 24 кандидатів на виборах 31 жовтня 2004 року прізвища Кучми немає (повідомлення Центральної виборчої комісії).

Переможець повторного голосування може не мати більшості

Закон про вибори президента 1991 року (№ 1297-XII від 5 липня 1991 року) у первинній редакції встановлював у статті 17, що обраним вважається кандидат, який отримав понад половину голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, а в статті 18 — що коли ніхто не обраний, проводиться повторне голосування між двома кандидатами з найбільшою кількістю голосів і обраним вважається той, хто отримав більше голосів, ніж суперник. Цей механізм збережено й у законі 1999 року (№ 474-XIV), і у Виборчому кодексі 2019 року (№ 396-IX).

Тому частка голосів переможця повторного голосування може бути меншою за 50 %. На повторному голосуванні 7 лютого 2010 року Янукович отримав 48,95 % голосів виборців, які взяли участь у голосуванні, але випередив Тимошенко з 45,47 % і був обраний. Згідно з повідомленням Центральної виборчої комісії, тоді «не підтримали жодного кандидата» 4,36 % виборців.

Позачергові вибори — двічі: 1994 і 2014 роки

Із семи виборів двічі голосування відбувалося, не чекаючи завершення строку повноважень.

• 1994 рік: Верховна Рада Законом від 24 вересня 1993 року № 3470-XII «Про дострокові вибори Верховної Ради України і Президента України» призначила парламентські вибори на 27 березня 1994 року, а президентські — на 26 червня. Це було посеред п’ятирічного строку президента, обраного в 1991 році.
• 2014 рік: постановою від 22 лютого 2014 року № 757-VII Верховна Рада встановила, що президент Янукович «у неконституційний спосіб самоусунувся від здійснення конституційних повноважень», і відповідно до пункту 7 частини першої статті 85 Конституції призначила позачергові вибори президента на 25 травня.

Строк повноважень президента, обраного на позачергових виборах, також визначив Конституційний Суд. Рішення від 15 травня 2014 року № 5-рп/2014 витлумачило частини першу і п’яту статті 103 так, що «Президент України обирається громадянами України на позачергових, як і на чергових, виборах строком на п’ять років». Наступні чергові вибори після обрання президента у 2014 році відбулися 31 березня 2019 року — в останню неділю березня п’ятого року повноважень.

2004 рік: повторне голосування заново

На виборах 2004 року голосували тричі: перший тур (31 жовтня), повторне голосування (21 листопада) і переголосування (26 грудня). Наводимо події в хронологічному порядку.

Дата	Подія	Документ
31 жовтня 2004 року	Перший тур. Ющенко 39,87 %, Янукович 39,32 %; двоє перших виходять до повторного голосування	Повідомлення ЦВК (постанова № 1166 від 10 листопада)
21 листопада 2004 року	Повторне голосування	—
24 листопада 2004 року	ЦВК встановлює результати голосування 21 листопада й обрання Януковича	Постанови ЦВК № 1264 і № 1265
3 грудня 2004 року	Верховний Суд визнає встановлення результатів комісією «неправомірними», скасовує обидві постанови й зобов’язує провести повторне голосування заново	Рішення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
4 грудня 2004 року	ЦВК призначає переголосування на 26 грудня	Постанова ЦВК № 1273
8 грудня 2004 року	Верховна Рада ухвалює закон про особливості застосування виборчого закону під час переголосування	Закон № 2221-IV
26 грудня 2004 року	Переголосування. Ющенко 51,99 %, Янукович 44,20 %	Повідомлення ЦВК (постанова № 15 від 10 січня 2005 року)
10 січня 2005 року	ЦВК встановлює обрання Ющенка	Постанова ЦВК № 14

Що вирішив Верховний Суд і що відхилив

Скаргу подав довірена особа кандидата Ющенка. Окрім скасування постанов Центральної виборчої комісії, скарга вимагала визнати недійсними самі результати голосування 21 листопада і визнати обраним кандидата, який 31 жовтня набрав найбільше голосів. Резолютивна частина рішення така.

Визнати дії Центральної виборчої комісії по встановленню результатів повторного голосування з виборів Президента України та складанню протоколу про результати повторного голосування з виборів Президента України від 24 листопада 2004 року неправомірними.

Рішення Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 грудня 2004 року

Рішення скасовує постанови комісії № 1264 і № 1265, зобов’язує комісію призначити повторне голосування заново в передбачений законом строк, обчислюючи його з 5 грудня, і завершується словами «В задоволенні решти заявлених вимог відмовити». Щодо вимоги визнати обраним Ющенка за результатами 31 жовтня суд у мотивувальній частині зазначив, що цей спосіб застосувати не можна, оскільки в першому турі жоден кандидат не отримав понад половину голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. Отже, Верховний Суд не визначав переможця, а зобов’язав провести голосування заново. У мотивувальній частині сказано, що під час голосування було допущено порушення принципів виборчого права і це унеможливлює достовірне встановлення дійсного волевиявлення виборців.

Де цифри в джерелах розходяться

Для тих самих виборів цифри в різних джерелах трохи відрізняються. У таблицях цієї статті перевагу віддано цифрам із повідомлень і протоколів Центральної виборчої комісії.

• 31 жовтня 2004 року: в інформаційно-аналітичній системі на сайті комісії кількість виборців, які взяли участь у голосуванні, — 28 035 184, Ющенко — 39,90 %, Янукович — 39,26 %, а в повідомленні комісії (постанова № 1166) — 27 897 559, 39,87 % і 39,32 %. На сторінці системи є примітка про те, що це оперативні дані, які не можна використовувати як офіційний документ.
• 10 липня 1994 року: частка голосів за Кучму на сайті комісії (таблиця порівняння з виборами 1999 року) — 52,14 % (14 017 684 голоси), в IEU — 52,1 %. Цифри першого туру 1994 року і частку Кравчука в повторному голосуванні за публікаціями комісії в цій статті перевірити не вдалося, тому наведено цифри IEU.
• Явка: у межах цієї статті комісія оголосила відсоток лише для 7 лютого 2010 року (68,8 %). Решту значень явки в таблиці обчислено з оприлюднених кількостей виборців.

2014 рік: де голосування не відбулося

На виборах 25 травня 2014 року до списків виборців було внесено 34 214 652 виборці, але у списках дільниць, на яких відбулося голосування, — 30 095 028 (повідомлення Центральної виборчої комісії). В окупованому Росією Криму (Автономна Республіка Крим і місто Севастополь) та в частині округів Донецької і Луганської областей голосування не відбулося (у таблиці за округами в інформаційно-аналітичній системі комісії кількість дільниць у цих округах — 0). Явку 2014 року в таблиці наведено відносно списків дільниць, на яких відбулося голосування.

Чому у 2024 році вибори не відбулися

Згідно з частиною п’ятою статті 103 наступні чергові вибори після обрання президента у 2019 році мали б відбутися в останню неділю березня п’ятого року повноважень — 31 березня 2024 року. Їх не провели на підставі поєднання таких норм.

• Закон «Про правовий режим воєнного стану» (від 12 травня 2015 року № 389-VIII), стаття 19, частина перша: в умовах воєнного стану забороняється «проведення виборів Президента України, а також виборів до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування».
• Виборчий кодекс (№ 396-IX), стаття 20, частина перша: у разі введення воєнного стану виборчий процес загальнодержавних виборів припиняється з дня набрання чинності указом президента, а після припинення чи скасування воєнного стану розпочинається спочатку; орган, що призначає вибори, призначає їх протягом місяця після припинення воєнного стану.
• Конституція, стаття 108, частина перша: «Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України».

Воєнний стан від 24 лютого 2022 року послідовно продовжується указами президента; указом від 13 липня 2026 року № 596/2026 (затвердженим Законом від 14 липня 2026 року № 4928-IX) його продовжено на 90 днів з 2 серпня 2026 року. Суперечки щодо тлумачення цих норм і заяву, яку Верховна Рада ухвалила в лютому 2025 року, розглянуто у статті про президента, Верховну Раду та уряд.