Від мажоритарної до пропорційної і знову до змішаної: вибори до Верховної Ради 1990–2019

Конституційний склад парламенту України — Верховної Ради — 450 депутатів. Спосіб обрання цих 450 осіб за дев’ять виборів з 1990 по 2019 рік змінювався тричі: від системи, за якої всіх обирають в одномандатних округах, до змішаної, за якої половину обирають за партійними списками, далі — до пропорційної, за якої всіх обирають за списками, і знову до змішаної. Наприкінці 2019 року ухвалено ще й новий Виборчий кодекс, але станом на вересень 2026 року жодних виборів до Верховної Ради за цією системою ще не відбулося.

Простежимо систему кожних виборів у хронологічному порядку за текстами виборчих законів і матеріалами Центральної виборчої комісії (ЦВК). Про повноваження Верховної Ради, Президента й Кабінету Міністрів і про те, чому під час воєнного стану вибори не проводять, ідеться в статті Що вирішують Президент, Верховна Рада і Кабінет Міністрів України. Ця стаття не оцінює партії й політиків.

Хронологія дев’яти виборів

«Позачергові» — вибори, які ЦВК класифікує як «позачергові» (проведені до завершення строку повноважень). Конституційною реформою 2004 року строк повноважень парламенту подовжено з 4 до 5 років, а змінами 2011 року черговими виборами визначено останню неділю жовтня п’ятого року. Про це — у статті 30 років Конституції України.

1990 і 1994 роки: до здобуття більшості

Вибори 1990 року відбулися до проголошення незалежності — це були вибори до парламенту радянської Української республіки. Закон «Про вибори народних депутатів Української РСР» від 27 жовтня 1989 року (№ 8304-XI) встановлював 450 виборчих округів, обраним вважав кандидата, який отримав більше половини голосів виборців, що взяли участь у голосуванні, а вибори, в яких узяло участь менше половини виборців, — такими, що не відбулися. Якщо балотувалися троє й більше кандидатів і ніхто не набрав більшості, проводили повторне голосування за двома кандидатами, які отримали найбільше голосів. Постанова Верховної Ради, ухвалена наступного дня, 28 жовтня (№ 8309-XI), призначила день голосування на неділю, 4 березня 1990 року.

Закон після здобуття незалежності від 18 листопада 1993 року (№ 3623-XII) теж зберіг систему обрання в 450 одномандатних округах «абсолютною більшістю». Умови обрання — більшість голосів тих, хто взяв участь у голосуванні, і водночас не менше 25 % голосів виборців, внесених до списку. Вибори, на яких явка не досягла 50 %, вважаються такими, що не відбулися (стаття 43 у редакції на момент оприлюднення).

За статтею «Supreme Council of Ukraine» в IEU, за цих умов у першому турі 27 березня 1994 року обрано лише 49 депутатів, у квітні — ще 289. Парламент, що зібрався 11 травня, мав 338 депутатів; вибори в незаповнених округах тривали ще два роки, і навіть у травні 1996 року 24 округи не мали депутатів, пише та сама стаття.

1998 і 2002 роки: половина — за списками

Закон від 24 вересня 1997 року (№ 541/97-ВР) змінив систему на «змішану (мажоритарно-пропорційну)». З 450 депутатів 225 обирають в одномандатних округах відносною більшістю (обраний — кандидат, що отримав найбільше голосів), а 225 — за списками політичних партій і виборчих блоків (об’єднань партій) у загальнодержавному окрузі. Партії й блоки, списки яких набрали менше 4 % голосів виборців, що взяли участь у голосуванні, до розподілу мандатів не допускаються. За даними ЦВК, у виборах 1998 року брали участь 30 списків, мандати отримали 8.

Закон від 18 жовтня 2001 року (№ 2766-III) зберіг 225 мандатів за списками, 225 в округах і 4-відсотковий бар’єр. На виборах 2002 року мандати отримали 6 з 33 списків.

2006 і 2007 роки: усі — за списками

Закон від 25 березня 2004 року (№ 1665-IV) запровадив пропорційну систему, за якої всіх 450 депутатів обирають за списками в загальнодержавному окрузі, і знизив бар’єр до 3 %. Одномандатні округи зникли, і виборець лише віддає один голос за список партії чи блоку. На виборах 2006 року мандати отримали 5 з 45 списків, на позачергових виборах 2007 року — 5 з 20.

2012–2019 роки: знову змішана

Закон від 17 листопада 2011 року (№ 4061-VI) повернув змішану систему — 225 за списками, 225 в округах — і підвищив бар’єр до 5 %. Висувати списки могли вже лише партії: передбачених попередніми законами списків виборчих блоків не стало. 2012 року 5-відсотковий бар’єр подолали 5 з 21 списку, 2014 року — 6 з 29, 2019 року — 5 з 22.

2014 і 2019 роки: округи, де голосування не відбулося

За даними ЦВК, на виборах 26 жовтня 2014 року голосування відбулося в 198 з 225 одномандатних округів. У 10 округах Автономної Республіки Крим і 2 округах міста Севастополя, окупованих Росією, голосування не проводилося, а в Донецькій області воно відбулося лише в 12 округах з 21, у Луганській — у 5 з 11. На виборах 21 липня 2019 року голосування відбулося в 199 одномандатних округах: не голосували, крім 12 округів Криму й Севастополя, у 9 округах Донецької області і 5 округах Луганської.

Кількість обраних у джерелах не збігається

Якщо додати до 225 мандатів за списками кількість округів, де відбулося голосування, виходить щонайбільше 423 у 2014 році і щонайбільше 424 у 2019 році. Водночас стаття IEU пише, що на виборах 2014 року обрано «лише 417 з 450». Можливо, різниця в способі підрахунку (на момент визначення результатів, з урахуванням пізніших відмов і повторних виборів чи без), але в цій статті остаточної кількості обраних за матеріалами ЦВК не перевірено.

Яку цифру явки використовувати

Цифр явки, які наводять медіа, не одна. Увечері в день голосування ЦВК оприлюднює оперативні дані, зібрані з дільниць телефоном, із застереженням, що вони «попередні». Оперативні дані 2019 року без закордонних дільниць становили 49,84 %. Натомість розрахунок за кількістю виборців у протоколі про результати виборів дає для 2019 року 49,24 % (взяли участь 14 759 548 осіб ÷ у списку 29 973 739 осіб). Для 2014 року так само: оперативні дані — 52,42 %, розрахунок за протоколом — 51,91 %. Хронологія в цій статті використовує дані протоколів.

• 2014: за протоколом, внесено до списку 30 921 218 виборців, узяли участь у голосуванні 16 052 228
• 2012: так само — 36 213 010 і 20 797 206
• 2006: так само — 37 528 884 і 25 352 380

Виборчий кодекс 2019 року і воєнний стан

19 грудня 2019 року Верховна Рада ухвалила Виборчий кодекс (№ 396-IX). Стаття 133 кодексу, що набрав чинності 1 січня 2020 року, встановлює, що вибори до Верховної Ради проводяться «за пропорційною системою» за регіональними виборчими списками, які формуються із загальнодержавного єдиного списку, а для участі в розподілі мандатів сума голосів за регіональні списки по всій країні має становити не менше 5 %. Одномандатні округи знову зникли.

Проте виборів до Верховної Ради за цією системою ще не проводили. Під час воєнного стану, запровадженого 24 лютого 2022 року, у день повномасштабного вторгнення Росії в Україну, стаття 19 Закону «Про правовий режим воєнного стану» забороняє проводити вибори до Верховної Ради (останній розділ статті про повноваження Верховної Ради). Порядок місцевих виборів визначає той самий кодекс, і 25 жовтня 2020 року відбулися місцеві вибори (стаття про області, райони й громади). Про вибори 1990-х років ідеться в останньому розділі статті Пів століття повоєнної України.