Біженці, внутрішньо переміщені особи, евакуйовані: чому це не синоніми

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року значно частіше доводиться писати й говорити про людей, які виїхали з України за кордон, які були змушені покинути домівки в межах країни, які приїхали до Японії. У японській мові найзвичнішим є слово 難民 (наммін, «біженець»), і до нього тяжіють усі інші слова. Проте «біженці», «внутрішньо переміщені особи», «тимчасовий захист» і японське 避難民 (хінаммін) — це слова, якими різні системи користуються в різних значеннях. У них різні правові підстави й різні органи, що ухвалюють рішення. Якщо їх переплутати, становище реальних людей буде описано не так, як воно є насправді.

Одразу застерігаємо: ця стаття допомагає зрозуміти значення слів і не є порадою щодо конкретних імміграційних процедур. Щодо рішень у своїх процедурах звертайтеся до Агентства імміграційних служб Японії (出入国在留管理庁) або до фахівців із відповідною кваліфікацією — адвокатів, адміністративних юристів (行政書士, ґьосей сьосі) тощо.

Біженець — визначення дає конвенція, статус надає держава

Визначення слова «біженець» міститься в Конвенції про статус біженців 1951 року. Англійський текст, включений до Зібрання договорів ООН, у статті 1 A(2) формулює це так.

owing to well-founded fear of being persecuted for reasons of race, religion, nationality, membership of a particular social group or political opinion, is outside the country of his nationality and is unable or, owing to such fear, is unwilling to avail himself of the protection of that country

Convention relating to the Status of Refugees, Article 1 A (2) (початкові слова «внаслідок подій, що відбулися до 1 січня 1951 року» пропущено)

Управління допомоги біженцям (難民事業本部, фонд суспільного інтересу «Фонд добробуту та освіти народів Азії») пояснює це японською як «особа, яка перебуває за межами країни своєї громадянської належності через цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань» тощо. Головне тут — вимога «перебуває за межами країни своєї громадянської належності»: передбачається, що людина перетнула кордон. Пропущене часове обмеження «внаслідок подій, що відбулися до 1 січня 1951 року» було скасовано: пункт 2 статті 1 Протоколу 1967 року встановив, що визначення слід читати так, ніби ці слова вилучено.

У Японії пункт 3 статті 2 Закону про імміграційний контроль і визнання біженців (出入国管理及び難民認定法, скорочено 入管法) визначає «біженця» як «біженця, до якого застосовується Конвенція про біженців згідно з положеннями статті 1 Конвенції про біженців або статті 1 Протоколу щодо статусу біженців», а частина 1 статті 61-2 встановлює, що визнання біженцем здійснює міністр юстиції на підставі заяви. «Людина, визнана в Японії біженцем», — це людина, яка пройшла саме цю процедуру.

Внутрішньо переміщені особи (ВПО) — не перетнули кордон

Внутрішньо переміщених осіб (internally displaced persons, IDP) документ ООН 1998 року «Керівні принципи з питань внутрішнього переміщення» описує так.

internally displaced persons are persons or groups of persons who have been forced or obliged to flee or to leave their homes or places of habitual residence (…) and who have not crossed an internationally recognized State border.

Guiding Principles on Internal Displacement, Introduction 2 (документ ООН E/CN.4/1998/53/Add.2, 1998 рік)

Вирішальна відмінність від біженця — у кінцевих словах: «не перетнули міжнародно визнаного державного кордону». Навіть якщо людину вигнали з дому за тих самих обставин, без перетину кордону вона не підпадає під визначення Конвенції про біженців. До того ж Керівні принципи не є договором: у пункті 3 вони самі визначають себе як такі, що «відображають міжнародне право прав людини та міжнародне гуманітарне право і узгоджуються з ними». Це не статус, який держава «надає».

Отже, називати «біженцями» людей, які були змушені покинути домівки в Україні й живуть в іншому місці в межах країни, — фактична помилка.

І чисельність їх рахують окремо від біженців. Імплементаційне рішення Ради (ЄС) 2026/1912 у пункті (9) преамбули, посилаючись на оцінку Міжнародної організації з міграції (МОМ), зазначає, що «станом на грудень 2025 року 3 712 000 осіб перебувають у переміщенні в межах України», з них 71 % — понад 2 роки, 82 % — понад 1 рік. Це оцінка МОМ, процитована в рішенні ЄС; першоджерело МОМ ми не перевіряли. Використовуючи ці дані, обов’язково зазначайте, станом на коли і чия це оцінка.

Тимчасовий захист — механізм, окремий від визнання біженцем

«Тимчасовий захист» (temporary protection), який ЄС запровадив у 2022 році, — теж окрема від визнання біженцем система. Його правова основа, Директива Ради 2001/55/EC 2001 року, у статті 2(a) дає таке визначення.

"temporary protection" means a procedure of exceptional character to provide, in the event of a mass influx (…) of displaced persons from third countries who are unable to return to their country of origin, immediate and temporary protection to such persons

Council Directive 2001/55/EC, Article 2(a) (Офіційний вісник ЄС OJ L 212, 7 серпня 2001 року)

Цей механізм було запроваджено Імплементаційним рішенням Ради (ЄС) 2022/382 від 4 березня 2022 року. У статті 1 рішення констатувало «наявність масового напливу до ЄС переміщених осіб, які були змушені залишити Україну», а в пункті 1 статті 2 визначило, що він поширюється на тих, хто залишив Україну 24 лютого 2022 року або пізніше внаслідок військового вторгнення російських збройних сил, що почалося того дня: громадян України, які до цієї дати проживали в Україні; осіб без громадянства та громадян третіх країн, які користувалися в Україні міжнародним захистом тощо; а також членів їхніх сімей.

Строк дії неодноразово подовжували. Імплементаційне рішення Ради (ЄС) 2026/1912 від 30 липня 2026 року подовжує цей тимчасовий захист ще на 1 рік — до 4 березня 2028 року (згідно зі статтею 3 рішення воно застосовується з 5 березня 2027 року, за винятком статті 2, яка застосовується з 31 липня 2026 року). Стаття 2 запровадила нову умову: якщо особа має військовий обов’язок в Україні, тимчасовий захист надається за умови підтвердження дотримання цього обов’язку (у відповідних випадках). Проте ця стаття не застосовується до осіб, які до 30 липня 2026 року включно вже отримували тимчасовий захист у певній державі-члені і відтоді безперервно зберігають цей статус у тій самій державі-члені. Тобто ті, хто вже має тимчасовий захист, не втрачають його одразу через цю умову.

До того ж тимчасовий захист не перешкоджає поданню заяви про надання притулку. Пункт 1 статті 17 директиви встановлює, що «особи, які користуються тимчасовим захистом, повинні мати змогу будь-коли подати заяву про надання притулку». Називати людину, яка має тимчасовий захист у державі — члені ЄС, «визнаним біженцем» — помилка, але писати, що вона «не захищена», — теж помилка.

Японське 避難民 — рамка приймання, а не визнання біженцем

У Японії вживають вислів ウクライナ避難民 («евакуйовані з України»). Це слово використовує Агентство імміграційних служб Японії, і в примітці до статистики воно пояснює, що враховує «осіб, які через вторгнення Росії в Україну в’їхали до нашої країни з України або третьої країни 2 березня 2022 року (Рейва 4) або пізніше з метою евакуації». За даними агентства, загалом таких осіб 2902, а нині в Японії перебуває 1931 (обидва числа — оперативні дані станом на 31 серпня 2026 року; агентство оновлює їх раз на місяць).

Ці люди перебувають у Японії не тому, що їх визнали біженцями. Агентство повідомляє, що коли громадяни України, які в’їхали з метою евакуації зі статусом проживання «короткострокове перебування» (短期滞在, танкі тайдзай), бажають залишитися далі, воно приймає заяви на зміну статусу проживання на «визначену діяльність (1 рік)» (特定活動（１年）, токутей кацудо), що дозволяє працювати (опубліковано на сайті агентства, перевірено 22 вересня 2026 року). ウクライナ避難民 — це слово, що позначає рамку приймання та обліку, а не назва статусу проживання і не результат визнання біженцем.

Водночас 1 грудня 2023 року почала діяти система визнання «осіб, які підлягають додатковому захисту» (補完的保護対象者, хокантекі хого тайсьоша). Агентство пояснює її як систему для надійного захисту тих, хто хоч і не є «біженцем» у значенні конвенції, але потребує захисту так само, як «біженець», — наприклад, людей, що рятуються від збройних конфліктів. Підпункт 3-2 статті 2 Закону про імміграційний контроль визначає таку особу як особу, яка не є біженцем і відповідає вимогам, за винятком того, що причина побоювань стати жертвою переслідувань не є однією з причин, передбачених статтею 1 A(2) Конвенції про біженців. Як і визнання біженцем, рішення ухвалює міністр юстиції, а в разі визнання, за поясненням агентства, як правило, надається статус проживання «довгостроковий резидент» (定住者, тейдзюся). У 2025 році (Рейва 7) заяви про таке визнання подали 311 осіб, і основним громадянством була українська (дані агентства, оприлюднені 27 березня 2026 року).

Правове становище українців у Японії неоднакове. Написати «українці, які приїхали до Японії, визнані біженцями» — помилка, а написати «Японія їх не захищає» — надто грубе спрощення.

Побутове слово 避難者 і порядок перевірки для автора

Вислови 避難してきた人 («людина, яка приїхала, рятуючись»), ウクライナから来た人 («людина, яка приїхала з України») і 避難者 (хінанся) — це побутові слова, що описують становище людини, і правового статусу вони не містять. Саме їх можна вживати, коли правовий статус підтвердити неможливо. Проте в японській мові 避難民 — це ще й назва облікової категорії Агентства імміграційних служб, тож, написавши його як побутове слово, легко змішати його з терміном системи. Слово «мігранти» (移民, імін) — теж окреме слово, і в цій статті ми його не розглядаємо.

• Спершу подумайте, чи взагалі потрібно писати про цей статус. Статус перебування — це персональна інформація. Якщо можна обійтися без нього, то й питати не потрібно.
• Якщо можна запитати саму людину — запитайте. Але якщо вона просить не писати про це, не пишіть.
• Визначте, про яку країну і яку систему йдеться. Від того, чи це Японія, держава — член ЄС чи сама Україна, залежить, яке слово вживати.
• Відкрийте документи органу, відповідального за цю систему. Щодо перебування й визнання біженцем у Японії — Агентство імміграційних служб Японії, щодо тимчасового захисту в ЄС — правові акти в Офіційному віснику ЄС, щодо визначень із конвенцій — Зібрання договорів ООН.
• Якщо підтвердити не вдалося, не стверджуйте статус категорично: опишіть становище й додайте дату. «У 2022 році приїхала з України до Японії і досі живе в Японії» — таке речення можна написати, спираючись лише на підтверджені факти.

Наостанок — дві речі

Перше. Не створюйте враження, що «якщо не біженець, то й захист не потрібен». Відмінність у правовому статусі не показує, наскільки великі чи малі труднощі, у яких опинилася людина. Як пояснює Агентство імміграційних служб Японії, сама японська система додаткового захисту створена з того розуміння, що є люди, які потребують захисту, навіть якщо вони не підпадають під визначення біженця за конвенцією.

Друге. Системи змінюються. Тимчасовий захист ЄС із моменту запровадження неодноразово подовжували, а рішення липня 2026 року додало нову умову. Японська система додаткового захисту почала діяти в грудні 2023 року, і в давніших статтях її немає. Зміст цієї статті відповідає стану на 22 вересня 2026 року, коли ми перевірили документи відповідних органів. Цитуючи, перевірте, чи це досі так.