2 820 км від Північного Льодовитого океану до села в гирлі Дунаю. Геодезична дуга Струве

45° 19′ 54″ північної широти. На пагорбі в селі Стара Некрасівка на схід від Ізмаїла в Одеській області, неподалік гирла Дунаю, стоїть обеліск, поставлений у середині XIX століття. Це південна кінцева точка вимірювань, що тягнулися на понад 2 820 кілометрів на південь від околиць норвезького Гаммерфеста на березі Північного Льодовитого океану. Цей ланцюг точок вимірювань називають «Геодезичною дугою Струве» (Struve Geodetic Arc), і 2005 року її внесено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

Перелік об’єктів світової спадщини в Україні — у статті «Міста України і світова спадщина». Тут розглянемо, для чого проводили ці вимірювання і що збереглося в чотирьох пунктах в Україні.

Виміряти розмір і форму Землі ланцюгом трикутників

За поясненням Центру світової спадщини ЮНЕСКО, визначення розміру й форми Землі щонайменше з IV століття до н. е. було великою проблемою натурфілософії. Методом для цього стала «тріангуляція». Замість того щоб безпосередньо вимірювати велику відстань, точно вимірюють лише коротку базову сторону, а далі обчислюють відстані, поєднуючи кути трикутників. Якщо з’єднати трикутники в ланцюг, виходить «дуга» завдовжки сотні й тисячі кілометрів.

Цю геодезичну дугу запланував уздовж меридіана, що проходить через університетську обсерваторію, астроном Фрідріх Георг Вільгельм Струве (1793–1864, за номінаційним досьє), який працював у Дерптському університеті (нині Тартуський університет в Естонії). З 1816 по 1855 рік вимірювання під керівництвом Струве проводили кілька геодезистів. До південної ділянки приєднано дугу, яку раніше виміряв у Литві військовий геодезист Російської імперії Карл Теннер. За «Великою українською енциклопедією» (ВУЕ), 1828 року вони домовилися про розподіл роботи.

Загальні дані, підсумовані в номінаційному досьє, такі. Північна кінцева точка — Фуґленес поблизу Гаммерфеста, південна — Стара Некрасівка поблизу Ізмаїла; різниця широт — понад 25° 20′. Основних трикутників було 258, основних пунктів — 265. ЮНЕСКО пояснює, що ці вимірювання вперше точно виміряли довгий відрізок меридіана і допомогли визначити точний розмір і форму Землі.

Чому на такі вимірювання спрямували стільки ресурсів? Оцінка дорадчого органу ЮНЕСКО ICOMOS (Міжнародна рада з питань пам’яток і визначних місць) указує, що в Європі після поразки Наполеона для встановлення кордонів потрібні були точні карти, а правителі потребували карт і для військових цілей. ВУЕ також пише, що держава підтримувала ці дослідження, бо їхні результати широко використовували для складання військових топографічних карт.

2005 рік: один об’єкт світової спадщини десяти країн

Комітет світової спадщини в липні 2005 року на 29-й сесії в Дурбані (Південно-Африканська Республіка) вніс цю геодезичну дугу до Списку світової спадщини (рішення 29 COM 8B.35). Заявку подали десять країн: Білорусь, Естонія, Фінляндія, Латвія, Литва, Норвегія, Молдова, Росія, Швеція та Україна. Рішення визнало три критерії.

• (ii): перше точне вимірювання довгого відрізка меридіана, що засвідчує важливий крок у розвитку наук про Землю; приклад співпраці вчених різних країн і співпраці монархів різних держав заради науки
• (iv): тріангуляційні пункти, використані для вимірювання меридіана, — визначний приклад технологічного ансамблю, що представляє нерухому й нематеріальну частину технології вимірювань
• (vi): вимірювання та їхні результати пов’язані з питаннями людини про форму й розмір світу і стосуються теорії Ньютона про те, що Земля не є ідеальною кулею

Із початкових 265 основних пунктів до об’єкта світової спадщини ввійшли 34. За поясненням ЮНЕСКО, розподіл такий: Норвегія — 4, Швеція — 4, Фінляндія — 6, Росія — 2, Естонія — 3, Латвія — 2, Литва — 3, Білорусь — 5, Молдова — 1, Україна — 4. Загальна площа 34 пунктів — 0,6 гектара, буферні зони — разом 11 гектарів. Форма позначок у різних пунктах різна: маленькі отвори, пробиті в скелі (деякі заповнені свинцем), хрести, вирізьблені на скелі, камені чи цеглини із вмурованими знаками, кам’яні піраміди, пам’ятні обеліски тощо.

Водночас рішення закликало десять країн розглянути розширення об’єкта з додаванням дуги тріангуляційних пунктів, виміряної в Південній Африці.

Чотири пункти в Україні

Три північні пункти вперше спостерігали, коли Теннер у 1835–1840 роках створював тріангуляційну мережу в Подільській губернії Російської імперії. За номінаційним досьє, в усіх трьох пунктах утрачено тодішню видимість інших пунктів, але 2003 року довжини сторін повторно виміряли за допомогою супутникового позиціонування (GPS), і вони добре збіглися зі значеннями Теннера, що підтвердило: це ті самі пункти. 2003 року в трьох пунктах установили пам’ятні знаки й таблички з поясненням їхньої ролі.

Стара Некрасівка — південна кінцева точка дуги, яку Теннер уперше спостерігав 1851 року. За номінаційним досьє, у 1852–1855 роках на честь завершення вимірювань поставили пам’ятники разом із північною кінцевою точкою Фуґленес, і південний пам’ятник встановили точно центром над позначкою Теннера. У жовтні 1994 року в межах спільного російсько-українсько-норвезького проєкту повторних вимірювань протягом 4 днів проводили супутникове позиціонування.

На час складання номінаційного досьє всі 4 пункти використовували як пункти державної геодезичної мережі України. За ВУЕ, на території України було 51 тріангуляційний пункт геодезичної дуги, що з півночі проходили через Волинську, Рівненську, Тернопільську, Хмельницьку, Чернівецьку та Одеську області. До Списку світової спадщини ввійшли 4 найкраще збережені з них. Усі 4 пункти станом на вересень 2026 року розташовані поза територіями, окупованими Росією.

Імперські вимірювання стали спадщиною десяти країн

У першій половині XIX століття, коли проводили вимірювання, землі, де розташовані 4 українські пункти, належали до губерній Російської імперії. ВУЕ пише, що проєкт здійснювали у співпраці Російської імперії, Норвегії та Швеції за підтримки російських імператорів Олександра I і Миколи I та короля Швеції й Норвегії Оскара I. Оцінка ICOMOS характеризує цю геодезичну дугу як найточнішу на час створення, найдовшу впродовж понад століття і першу, що перетинала кілька країн.

Нині 34 пункти охороняє кожна країна. За поясненням ЮНЕСКО, у багатьох країнах ними опікуються державні картографічні установи разом із місцевою владою, а координаційний комітет десяти країн збирається раз на два роки. На підставі резолюції координаційного комітету 8 країн, зокрема Україна, випустили марки й конверти, присвячені геодезичній дузі. Ланцюг пунктів, що починався як імперські військові вимірювання, став одним об’єктом світової спадщини, який спільно охороняють десять країн.