Дорадчий орган радив «відкласти внесення». Резиденція митрополитів у Чернівцях

Головний корпус Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича спочатку будували не для університету. У 1864–1882 роках його звели як резиденцію православного митрополита, що очолював Буковину і Далмацію. 2011 року ансамбль червоноцеглових будівель внесено до Списку світової спадщини ЮНЕСКО як «Резиденцію митрополитів Буковини і Далмації» (Residence of Bukovinian and Dalmatian Metropolitans).

Перед внесенням дорадчий орган ЮНЕСКО ICOMOS (Міжнародна рада з питань пам’яток і визначних місць) рекомендував відкласти внесення цього ансамблю. Комітет світової спадщини ухвалив рішення, що розійшлося з цією рекомендацією. Простежимо все по черзі — від історії будівель до пунктів, щодо яких оцінки розійшлися.

Три будівлі на пагорбі над Прутом

За оцінкою ICOMOS, об’єкт світової спадщини має площу 8 гектарів, а навколо нього — буферна зона 244,85 гектара, що охоплює й старе місто. Ансамбль стоїть на схилі пагорба між Прутом і його притокою. Перед обгородженим парадним двором 100 × 70 метрів — головний корпус, колишнє житло митрополита; ліворуч — семінарський корпус і церква Трьох Святителів (присвячена святим Василію Великому, Іванові Золотоустому і Григорію Богослову), праворуч — монастирський корпус з вежею з годинником, а позаду — сад і англійський парк.

Рішення Комітету світової спадщини описує ансамбль як визначний приклад архітектури історизму XIX століття, що виражала культурну самобутність православної церкви в Австро-Угорській імперії. У хрестовокупольній церкві використано візантійські форми, а візерунки на даху з різнобарвної глазурованої черепиці, за рішенням, відображають народну культуру місцевого населення. Оцінка ICOMOS пише, що на куполі вежі з годинником монастирського корпусу є оздоба у формі зірки Давида — знак подяки міській єврейській громаді, яка підтримала будівництво коштами. Державна «Велика українська енциклопедія» (ВУЕ) також пише, що на будівництво жертвували міські німецька і польська католицькі громади та юдейська громада.

Архітектор родом із Чехії — Йозеф Главка

Проєктував і будував резиденцію Йозеф Главка (Josef Hlávka). За ВУЕ, він народився 15 лютого 1831 року в Пршештіце (нині Чехія) і помер 11 березня 1908 року в Празі. Архітектор навчався в Празькій політехніці та Віденській академії мистецтв, очолював будівельну фірму у Відні, а в 1890–1891 роках фінансово підтримав заснування попередниці нинішньої Чеської академії наук і став її першим президентом.

Державне замовлення на проєкт резиденції він отримав 1861 року (ВУЕ зазначає: «за іншими даними — наприкінці 1860 року»), а імператор Франц Йосиф I затвердив проєкт 1863 року. ВУЕ називає резиденцію найкращим твором із запроєктованого й збудованого Главкою і пише, що на Всесвітній виставці в Парижі 1867 року цей проєкт отримав другу премію. За ВУЕ, будівництво коштувало 1,75 мільйона австрійських гульденів, які надав Буковинський православний релігійний фонд. У саду за резиденцією 1937 року встановили його погруддя.

Буковина в Габсбурзькій імперії і православна церква

За Internet Encyclopedia of Ukraine (Канадський інститут українських студій Альбертського університету, CIUS), Австрія скористалася російсько-турецькою війною (1768–1774), щоб приєднати північ Молдавії разом із Чернівцями, і цей край назвали «Буковиною». 1849 року вона стала коронним краєм із власним управлінням. Та сама енциклопедія наводить склад населення Буковини за австрійським переписом 1910 року: українці — 40%, румуни — 34%, євреї — 11%, німці — 9%, поляки — 3%. Євреї, німці й поляки жили переважно в містах, особливо в Чернівцях.

За оцінкою ICOMOS, Буковинську єпархію згодом об’єднали з Далматинською, і 1873 року єпископа Євгена Гакмана імператорським указом проголошено архієпископом Чернівецьким і митрополитом Буковинським. Він же й запропонував звести нову резиденцію. До митрополії належали єпархії в нинішніх Задарі (Хорватія), Которі (Чорногорія), Трієсті, Відні й Празі. Резиденцію, збудовану коштом релігійного фонду з дозволу австрійського міністерства віросповідань, ICOMOS описує як політичну заяву про толерантність імперії до найвпливовішої релігійної групи серед населення Буковини. Водночас оцінка додає, що це можна вважати не так справжньою толерантністю, як вправним управлінням, яке давало свободу кожній конфесії.

Від митрополичої резиденції до університету

Університет виник окремо від резиденції. За офіційним сайтом університету, його засновано указом імператора Франца Йосифа від 31 березня 1875 року, а 4 жовтня того самого року він відкрився як «Університет Франца Йосифа». Мовою викладання була німецька. За IEU, за австрійських часів він мав три факультети — теологічний (православний), правничий і філософський, а на філософському діяла й кафедра української мови та літератури. Серед студентів було багато вихідців не лише з Буковини, а й з Галичини; одним із них був письменник Іван Франко. За ВУЕ, з 1875 року в семінарському корпусі резиденції розміщувався теологічний факультет університету.

Після Першої світової війни Буковина увійшла до Королівства Румунія, і університет став румуномовним. Коли 1940 року північну Буковину приєднав СРСР, мовою викладання стала українська. За оцінкою ICOMOS, резиденцію 1945 року оголошено державним заповідником (в англійському тексті рішення Комітету світової спадщини — «національним парком»), а 1955 року передано попередникові Чернівецького національного університету. Офіційний сайт університету зазначає, що передача відбулася 1955 року за рішенням Ради Міністрів Української РСР. Водночас ВУЕ і стаття IEU «Chernivtsi» називають 1956 рік.

Будівлі постраждали від війни. ВУЕ пише, що 1944 року, коли митрополит відступав разом із румунськими військами, головний корпус підпалили і було втрачено інтер’єри зал східного крила. Оцінка ICOMOS пише, що дерев’яну стелю Синодальної (Мармурової) зали втрачено під час пожежі 1942 року, а в 1950-х роках її замінили стелею, розписаною у стилі сталінської доби. Розбіжність у роках між джерелами усунути не вдалося. За оцінкою ICOMOS, після завершення радянської доби церква Трьох Святителів знову стала діючою.

Рекомендація «відкласти» і внесення Комітетом світової спадщини

За оцінкою ICOMOS, Україна внесла ансамбль до Попереднього списку 11 червня 2007 року (ВУЕ пише — 2009 року) і подала номінаційне досьє 29 січня 2010 року. Україна стверджувала, що об’єкт відповідає чотирьом критеріям — з (i) по (iv), але ICOMOS в оцінці березня 2011 року дійшла висновку, що жоден критерій «наразі не доведено». Основні причини такі.

• Бракує порівняльного аналізу. Главка має близько 150 робіт, але твердження, що резиденція — його найкращий твір, не підкріплено порівнянням з іншими роботами
• Не обговорено, чому обрано саме цей стиль у контексті всієї архітектури історизму в Європі XIX століття
• Бракує опису й фотографій інтер’єрів та подробиць реставраційних робіт, тож важко оцінити автентичність

З огляду на це ICOMOS рекомендувала відкласти внесення, щоб об’єкт розглянули знову після поглиблення порівняльного аналізу, додавання до плану управління плану управління туризмом і готовності до ризиків тощо.

Комітет світової спадщини на 35-й сесії в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі в червні 2011 року, всупереч рекомендації, вніс ансамбль до Списку за критеріями (ii), (iii) і (iv) (рішення 35 COM 8B.38). Пояснюючи критерій (iii), рішення зазначає, що Буковинська митрополія припинила існування 1940 року, а назва цієї митрополії, що простягалася до Трієста на Адріатиці, збереглася лише в історичних джерелах. Водночас Комітет рекомендував розробити план управління туризмом, план збереження саду й парку позаду резиденції і подати до ЮНЕСКО подробиці реставрації інтер’єрів. За ВУЕ, 2012 року в університеті створено центр управління цим об’єктом світової спадщини.

Перелік об’єктів світової спадщини в Україні зібрано в статті «Міста України і світова спадщина», а про дерев’яні церкви — теж об’єкт світової спадщини на заході України, старший за габсбурзьку добу, — у статті про дерев’яні церкви Карпат.