Вісім із шістнадцяти — в Україні: дерев’яні церкви Карпатського регіону

1502 рік. Саме цей рік оцінка консультативного органу ЮНЕСКО — ICOMOS (Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць) — називає роком будівництва церкви Зіслання Святого Духа в Потеличі на Львівщині. В оцінці сказано, що ця церква — одна з найдавніших збережених у регіоні. Цей дерев’яний храм, складений із колод, входить до об’єкта всесвітньої спадщини «Дерев’яні церкви Карпатського регіону в Польщі та Україні» (Wooden Tserkvas of the Carpathian Region in Poland and Ukraine), розташованого на території двох країн.

Слово «tserkva» в англійській назві — це просто транслітерація українського слова «церква». За описом ЮНЕСКО, ці церкви в XVI–XIX століттях звели громади православних і греко-католиків із горизонтально покладених дерев’яних колод.

2013 рік: один об’єкт спадщини у двох країнах

2013 року на 37-й сесії в Пномпені (Камбоджа) Комітет всесвітньої спадщини вніс 16 церков до Списку як один об’єкт (рішення 37 COM 8B.37). Визнано критерії (iii) і (iv). Як обґрунтування в рішенні названо те, що церкви свідчать про самобутню традицію церковного будівництва, у якій основна традиція православної церкви переплетена з місцевою архітектурною мовою, і що як група споруд традиційної зрубної конструкції вони представляють важливий етап історії архітектури Карпатського регіону.

Із 16 церков 8 розташовані в Польщі, 8 — в Україні. За оцінкою ICOMOS, площа об’єкта становить 3,29 гектара в польській частині і 3,74 гектара в українській, а довкола кожної церкви встановлено буферну зону. До попередніх списків обидві країни внесли ці церкви в січні 2010 року (Україна — 28-го, Польща — 29-го).

Колоди і гонт

За описом у рішенні, будівлі складено з горизонтальних колод, з’єднаних на кутах складними врубками. Вони стоять на дерев’яних підвалинах, покладених на кам’яний фундамент, а дахи й стіни вкриті дерев’яним гонтом (тонкими дощечками, покладеними внахлест). План поділено на три частини (в оцінці ICOMOS — бабинець, нава і вівтар), над якими здіймаються чотирикутні або восьмикутні бані чи вежі. Іконостас (перегородка з іконами, що відокремлює вівтар), розписані інтер’єри, дзвіниці, цвинтарі, брами, огорожі та мури довкола також визнано складовими об’єкта спадщини.

Гонт на стінах і дахах треба міняти кожні 20–30 років. Рішення зазначає, що передання цих технічних знань і ремісничих навичок — умова збереження автентичності будівель. Там також сказано, що майже всі церкви зберегли оригінальні двері й замки, а на одвірках над входом вирізано рік будівництва та імена теслярів.

Чотири типи

Рішення та оцінка ICOMOS поділяють 16 церков на чотири типи за групами людей, які їх будували. Бойки, гуцули та лемки — назви етнографічних груп українців, які живуть у Карпатах (Internet Encyclopedia of Ukraine).

• Галицький тип (6 церков): північні Карпати, по обидва боки кордону між двома країнами. У давнішому варіанті над навою — дворівневий пірамідальний дах, у варіанті XVII століття над кожною з трьох частин — майже куляста баня
• Бойківський тип (3 церкви): по обидва боки кордону між двома країнами поблизу кордону зі Словаччиною. Багатоярусні дахи часом нагадують азійські пагоди, а центральна баня над навою завжди найвища
• Гуцульський тип (2 церкви): південно-східні Карпати в Україні. Хрестовий план, утворений бічними раменами обабіч нави; у центрі — високий восьмикутний шатровий дах або баня
• Лемківський тип (5 церков): Західні Карпати в Польщі. Над бабинцем зведено високу каркасну (стовпово-каркасну) дзвіницю, характерну для католицьких дерев’яних костелів південної Польщі

Усі 5 церков лемківського типу розташовані в польській частині, а 8 українських належать до галицького, бойківського або гуцульського типу. За оцінкою ICOMOS, бойківські церкви відібрали як зразкові з близько 70 збережених, а гуцульські — з близько 150.

Вісім церков в Україні

Оцінка називає церкву Святого Юра в Дрогобичі вершиною технології будівництва дерев’яних бань і зазначає, що її звели як міську церкву для руської громади. Церкву в Ясіні вважають однією з найкраще збережених церков хрестового плану з центральною банею; її стіни й стеля (крім іконостаса) не розписані, тож видно дерев’яну конструкцію та тонкі врубки. Церква в Ужку — рідкісний приклад тридільної церкви з дзвіницею над бабинцем, а церкву в Маткові, що стоїть на пагорбі, завдяки виразному силуету вважають найкращим зразком цього стилю XIX століття. Церкву в Нижньому Вербежі 1876 року перенесли із села Шепарівці.

За рішенням, 13 із 16 церков і досі діють як храми, а решта 3 збережені як музеї. Дві з трьох музейних — у Рогатині та Дрогобичі — розташовані в українській частині.

Роки будівництва в різних джерелах можуть різнитися. Наприклад, Internet Encyclopedia of Ukraine (Канадський інститут українських студій Альбертського університету, CIUS; стаття «Boikos» уперше опублікована 1984 року) датує церкву Святого Юра в Дрогобичі «XV–XVI століттям», що далеко від «другої половини XVII століття» в оцінці ICOMOS. У таблиці ми дотримуємося оцінки ICOMOS.

Збереження у воєнний час

Третій періодичний звіт, який спільно підготували Польща та Україна і який ЮНЕСКО оприлюднила 2024 року, так описує вплив війни на цей об’єкт спадщини.

• Російська армія обстрілює цілі по всій території України, тож є ризик випадкового влучання ракет або їхніх уламків
• Через війну люди виїхали за кордон або на фронт, і знайти фахівців стало важче. Відвідувачів також поменшало
• Нагляд послабився, бюджет дуже обмежений, спільна діяльність Польщі та України теж обмежена
• Витрати на роботи на українських складових не є пріоритетом, і у воєнний час фінансування практично немає

За тим самим звітом, у всіх церквах, крім однієї, є пожежна сигналізація, а у всіх — вогнегасники. Деякі складові мають плани захисту на випадок збройного конфлікту чи кризи. Водночас звіт визнає, що план управління, поданий під час внесення до Списку, застарів і потребує оновлення.

Про всі об’єкти всесвітньої спадщини України йдеться у статті «Міста України і світова спадщина», про кам’яний храм XI століття, що теж є об’єктом всесвітньої спадщини, — у статті про Софійський собор у Києві, а про відмінності між церквами в Україні — у статті про дві православні церкви.