Понад 1,3 мільйона ветеранів і членів їхніх родин — а закон досі 1993 року

«Стратегія ветеранської політики на період до 2030 року», яку Кабінет Міністрів України схвалив 29 листопада 2024 року, починає аналіз ситуації з думки, що тривалий час ветеранська політика в Україні ґрунтувалася виключно на радянському минулому.

Та сама стратегія оцінює загальну кількість ветеранів, членів сімей загиблих і померлих та осіб з інвалідністю внаслідок війни як таку, що перевищує 1,3 мільйона. Станом на коли наведено цю цифру, не зазначено. Також сказано, що якщо російська агресія триватиме, ця кількість зростатиме далі.

Основа — закон 1993 року

Центральне місце в системі підтримки посідає закон «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року (№ 3551-XII). Його ухвалили через два роки після здобуття незалежності від СРСР, і відтоді, хоч його багато разів змінювали, він діє досі. Стратегія пише про цей закон, що, не пройшовши модернізації, він став основою підтримки українських ветеранів після 2014 року, і вказує, що визначення «ветерана» в законі істотно відрізняється від того, як його розуміє суспільство.

Стаття 4 закону поділяє «ветеранів війни» на три категорії.

• Учасники бойових дій
• Особи з інвалідністю внаслідок війни
• Учасники війни

Стаття 5 визначає учасників бойових дій як осіб, які брали участь у виконанні бойових завдань із захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, партизанських загонів та інших формувань — як у воєнний, так і в мирний час.

Кого визнають «учасниками бойових дій»

Хто саме належить до учасників бойових дій, по пунктах перелічує стаття 6. У першій частині переліку — учасники Другої світової війни та бойових дій за кордоном за радянських часів. Сюди входять навіть ті, хто працював у блокадному Ленінграді, і учасники оборони Севастополя 1941–1942 років. Уже з порядку пунктів видно, що закон 1993 року створювали насамперед для ветеранів воєн радянської доби.

Учасників боїв після 2014 року враховано в пунктах, доданих пізніше.

• Пункт 19: військовослужбовці ЗСУ, Національної гвардії, СБУ, Державної прикордонної служби та інших, які безпосередньо брали участь в «антитерористичній операції» або у відсічі і стримуванні збройної агресії Росії в Донецькій та Луганській областях
• Пункти 20 і 21: ті, хто воював у складі добровольчих формувань, що утворилися самостійно й пізніше були включені до складу ЗСУ та інших, тощо
• Пункт 25: ті, хто в період з 24 лютого до 25 березня 2022 року брав участь в обороні на підставі закону про участь цивільних осіб в обороні або у складі добровольчих формувань у взаємодії із ЗСУ та іншими

Привертає увагу пункт з обмеженим періодом, запроваджений, щоб урахувати цивільних, які взяли до рук зброю в перший місяць повномасштабного вторгнення. Якими документами підтверджують участь і який орган надає статус, визначають окремі порядки для кожної категорії.

Що дає статус

Стаття 12 перелічує пільги для учасників бойових дій — понад 20 пунктів. Основні з них:

• Безоплатне забезпечення ліками за рецептами лікарів
• Знижка 75% на оплату житла та комунальних послуг (газ, електроенергія тощо). Є граничні норми площі та споживання
• Безоплатний проїзд у міському громадському транспорті
• Додаткова оплачувана відпустка 14 днів на рік
• Надбавка до пенсії (25% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність)
• Щорічна разова грошова допомога, яку виплачують до Дня незалежності. Розмір визначає Кабінет Міністрів

Водночас є пункти, які записані в законі, але не діють. Дію пункту 3 про санаторно-курортне лікування (або компенсацію його вартості) з 2023 до 2026 року щороку зупиняє закон про Державний бюджет на відповідний рік. Те, що передбачені законом пільги не обов’язково виконуються, стратегія також критикує, називаючи такі пільги декларативними.

Міністерство у справах ветеранів, створене 2018 року

Міністерство, відповідальне за підтримку, з’явилося 2018 року. Постановою № 1175 від 27 грудня 2018 року Кабінет Міністрів затвердив Положення про Міністерство у справах ветеранів (Мінветеранів). Положення визначає його як центральний орган виконавчої влади, що формує і реалізує політику щодо соціального захисту, психологічної реабілітації, соціальної та професійної адаптації, зайнятості ветеранів і членів їхніх сімей тощо.

Звернутися можна і до центрів надання адміністративних послуг (ЦНАП) на місцях. За даними Мінветеранів, на підставі постанови Кабінету Міністрів № 1226 від 1 жовтня 2025 року в «єдиних ветеранських вікнах» ЦНАП можна отримати понад 20 послуг: подати заяву на статус учасника бойових дій для добровольців, на статус особи з інвалідністю внаслідок війни чи члена сім’ї загиблого, отримати посвідчення, звернутися по разову грошову допомогу тощо. Номер телефонної «Єдиної ветеранської лінії» — 15-28.

Чого вимагав указ Президента 2024 року

Однією з відправних точок нинішнього перегляду став указ Президента № 512 від 22 серпня 2024 року про невідкладні заходи щодо підтримки ветеранів війни та членів їхніх сімей, а також сімей загиблих ветеранів і захисників. Указ доручив Кабінету Міністрів невідкладно схвалити Стратегію ветеранської політики на період до 2030 року і стратегію до 2032 року щодо формування системи переходу від військової служби до цивільного життя. Стратегію, згадану на початку, схвалили через 3 місяці, і серед документів, на яких вона ґрунтується, названо цей указ.

Той самий указ також називає доступність на місцях «ветеранських просторів», де ветерани збираються і підтримують одне одного, групи взаємопідтримки людей зі схожим досвідом, професійне навчання та аналіз регіональних ринків праці, а також опрацювання питання створення «Єдиної ветеранської лінії» — контактного центру для ветеранів та їхніх сімей. Обласним державним адміністраціям доручено разом із громадами розвивати осередки підтримки психічного здоров’я і сприяти зайнятості.

Перегляд починається з питання «кого вважати ветераном»

Стратегія пише, що ті, хто отримав статус до 2014 року, і ті, хто нині захищає країну, потребують різної підтримки. Ба більше, вона визнає потребу аналізувати окремо тих, хто воював після 2014 року і знову був мобілізований після початку повномасштабного вторгнення, і тих, хто вперше пішов на службу з початком повномасштабного вторгнення, бо для повернення до цивільного життя їм може знадобитися суттєво різне.

Відтак стратегія ставить завдання переглянути коло осіб, які можуть претендувати на статус ветерана, і оновити порядок надання та позбавлення статусу. За інформацією на сайті Мінветеранів, міністерство розробляє проєкт кодексу, який об’єднав би розрізнені норми, і досі вирішує, чи це буде кодекс, чи окремий закон. Міністерство зазначає, що принципом буде збереження вже наявних прав і гарантій.

Кількість ветеранів зростає з кожною війною, і система, яка розширювала підтримку, не змінюючи основи — закону 1993 року, — перейшла на етап перебудови. Про устрій країни в умовах війни загалом див. також статтю Воєнний стан в Україні: що зупинено, а що зупинити не можна.