Воєнний стан в Україні: що обмежено, а що обмежити не можна

24 лютого 2022 року, у день, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, Президент Зеленський підписав Указ № 64/2022: «ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин» того ж дня «строком на 30 діб». Верховна Рада (парламент) затвердила його того ж дня Законом № 2102-IX. Відтоді воєнний стан продовжували 20 разів. Останнє продовження — Указ № 596/2026 від 13 липня 2026 року (затверджений наступного дня, 14 липня, Законом № 4928-IX): на 90 діб із 5:30 2 серпня 2026 року. За підрахунком це до 5:30 31 жовтня.

Слова «воєнний стан» можуть навести на думку, що зупинилося все. Українське законодавство написане інакше. Указ Президента перелічує, які права можна обмежити, закон перелічує, які заходи можна вживати, а Конституція перелічує права, які не можна обмежувати навіть в умовах воєнного стану. Нижче розглядаємо ці три переліки за текстами норм. Усі норми наведено в чинних редакціях, опублікованих у базі законодавства Верховної Ради (zakon.rada.gov.ua) станом на 23 вересня 2026 року.

Хто вирішує і хто затверджує

Пункт 20 частини першої статті 106 Конституції України відносить до повноважень Президента прийняття відповідно до закону рішення про введення воєнного стану. Верховна Рада затверджує указ Президента протягом двох днів (пункт 31 частини першої статті 85).

Деталі процедури визначає Закон «Про правовий режим воєнного стану» (№ 389-VIII від 12 травня 2015 року; далі — Закон про воєнний стан). Пропозицію вносить Рада національної безпеки і оборони (частина перша статті 5), а Президент, видавши указ, негайно звертається до Верховної Ради щодо його затвердження (частина друга). Верховна Рада збирається протягом 2 днів без скликання (частина четверта). Указ оприлюднюється разом із законом про його затвердження і набирає чинності одночасно з цим законом (частина шоста). Продовження оформлюють так само: на кожен указ про продовження ухвалювали закон про затвердження.

Стаття 1 Закону про воєнний стан визначає воєнний стан як особливий правовий режим, що вводиться, зокрема, «у разі збройної агресії чи загрози нападу», і називає два його складники. Перший — надання органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування необхідних повноважень. Другий — тимчасове, зумовлене загрозою обмеження конституційних прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Зазначимо, що 24 лютого 2022 року окремим указом, № 65/2022, було оголошено й загальну мобілізацію (затверджено 3 березня Законом № 2105-IX). Загальну мобілізацію продовжують паралельно з воєнним станом; останнє продовження — Указ № 597/2026, на 90 діб із 2 серпня 2026 року. З правового погляду воєнний стан і мобілізація — різні інститути.

12 статей, за якими дозволено обмеження

Стаття 6 Закону про воєнний стан вимагає, щоб указ про введення воєнного стану містив «вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються». Пункт 3 Указу № 64/2022 називає статті 30–34, 38, 39, 41–44 і 53 Конституції.

Стаття Конституції	Зміст
Стаття 30	Недоторканність житла
Стаття 31	Таємниця листування та інших видів кореспонденції
Стаття 32	Невтручання в особисте і сімейне життя, заборона збирання інформації про особу без її згоди
Стаття 33	Свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України
Стаття 34	Свобода думки і слова, право збирати й поширювати інформацію
Стаття 38	Участь в управлінні державними справами і у всеукраїнському референдумі, право обирати і бути обраним
Стаття 39	Право на мирні збори й демонстрації
Стаття 41	Право власності
Стаття 42	Свобода підприємницької діяльності
Стаття 43	Право на працю
Стаття 44	Право на страйк
Стаття 53	Право на освіту

Деякі статті ще в мирний час написано з урахуванням воєнного стану. Стаття 41 вимагає для примусового відчуження приватної власності попереднього і повного відшкодування, але допускає відчуження з наступним повним відшкодуванням «в умовах воєнного чи надзвичайного стану». Стаття 43 забороняє примусову працю, але встановлює, що робота за законом про воєнний і надзвичайний стан не вважається примусовою працею. У статті 33 є й положення про те, що громадянина не може бути позбавлено права в будь-який час повернутися в Україну.

Заходи, які дозволяє закон

Що саме можна робити в межах, у яких дозволено обмежувати права? Частина перша статті 8 Закону про воєнний стан перелічує заходи, які військове командування разом із військовими адміністраціями, а також із залученням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування може запроваджувати (деякі пункти виключено, а деякі додано). Ось ті, що безпосередньо стосуються повсякденного життя.

• Запровадження комендантської години (заборони перебувати без спеціальних перепусток на вулицях та в інших громадських місцях у визначений час, зокрема вночі) і світломаскування (пункт 5)
• Особливий режим в’їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців і руху транспортних засобів (пункт 6)
• Перевірка документів, у разі потреби — огляд речей, транспортних засобів, житла тощо (пункт 7)
• Заборона мирних зібрань, мітингів, демонстрацій та інших масових заходів (пункт 8)
• Регулювання роботи операторів зв’язку, видавництв, мовлення тощо (пункт 11)
• Запровадження трудової повинності для робіт, пов’язаних з обороною тощо (пункт 2)
• Примусове відчуження майна приватної і комунальної власності (пункт 4)
• Евакуація населення (пункт 19), запровадження нормованого забезпечення населення товарами першої необхідності (пункт 20)
• Інтернування громадян держави, яка здійснює напад на Україну (пункт 23)

Саме через цей механізм комендантська година в різних регіонах різна. За порядком, визначеним постановою Кабінету Міністрів № 573 (8 липня 2020 року), комендантську годину запроваджує наказ військового командування або військової адміністрації, і цей наказ визначає час і територію. Єдиного часу для всієї України немає.

Для відчуження майна передбачено й запобіжники. Стаття 23 Закону про воєнний стан встановлює, що за майно, відчужене без попереднього відшкодування, згодом виплачується повне відшкодування, а якщо відчужене майно збереглося після скасування воєнного стану, колишній власник може вимагати його повернення в судовому порядку.

Що заборонено на час воєнного стану

Частина перша статті 19 Закону про воєнний стан забороняє в період воєнного стану: зміни до Конституції України, зміни до Конституції Автономної Республіки Крим, вибори Президента, до Верховної Ради, до Верховної Ради Автономної Республіки Крим і місцеві вибори, всеукраїнські та місцеві референдуми, а також страйки й масові зібрання та акції.

Саме ця норма є прямою підставою того, що з 2022 року в Україні не проводять виборів. Як розв’язується питання строку повноважень Президента і Верховної Ради, докладно розповідаємо в статті Президент, Верховна Рада і Кабінет Міністрів України: хто що вирішує.

Навпаки, закон визначає й те, що зупиняти не можна. Частина перша статті 10 встановлює, що в період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Національного банку, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Рахункової палати, судів, прокуратури та інших. Стаття 26 встановлює, що правосуддя здійснюють лише суди, забороняє скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства і не дозволяє створення надзвичайних та особливих судів.

Права, які не можна обмежити навіть у воєнний стан

Частина друга статті 64 Конституції допускає обмеження прав в умовах воєнного або надзвичайного стану, але прямо вказує, що не можуть бути обмежені права, передбачені такими статтями: 24 (рівність перед законом), 25 (право не бути позбавленим громадянства), 27 (життя), 28 (гідність; заборона катувань і жорстокого поводження), 29 (особиста свобода), 40 (право на звернення до органів влади), 47 (право на житло), 51 (шлюб і сім’я), 52 (рівність дітей), 55 (судовий захист прав), 56 (відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями органів влади), 57 (право знати свої права і обов’язки), 58 (незворотність дії законів у часі), 59 (право на правову допомогу), 60 (право не виконувати явно злочинні накази), 61 (заборона подвійної відповідальності), 62 (презумпція невинуватості), 63 (право відмовитися давати показання щодо себе і членів своєї сім’ї).

Закон про воєнний стан підтверджує цю норму в частині другій статті 20, а в статті 22 окремо наголошує, що введення воєнного стану не може бути підставою для катувань і принизливого поводження.

Про обмеження прав повідомляють і за кордон. Пункт 7 Указу № 64/2022 і стаття 24 Закону про воєнний стан передбачають, що відповідно до Міжнародного пакту про громадянські і політичні права держав-учасниць через Генерального секретаря ООН повідомляють про межі відступу від зобов’язань і його причини. Таке саме доручення про повідомлення містять і укази про продовження.

Чоловіки від 18 до 60 років і кордон

Обмеження на виїзд чоловіків з України в умовах воєнного стану не записане в Законі про воєнний стан одним реченням.

Перетин кордону регулюють «Правила перетинання державного кордону громадянами України», затверджені постановою Кабінету Міністрів № 57 (27 січня 1995 року). Правила окремими пунктами перелічують, хто має право перетинати кордон у разі введення надзвичайного або воєнного стану: особи з інвалідністю та члени сім’ї, які їх супроводжують (пункт 2-1), особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (пункт 2-6), особи з професійними підставами, як-от моряки й члени екіпажів повітряних суден (пункти 2-12, 2-13), тощо.

Ці правила змінила постанова Кабінету Міністрів № 1031 від 26 серпня 2025 року. Новий пункт 2-19 встановлює, що обмеження на перетин кордону в умовах воєнного стану «не поширюються на громадян чоловічої статі віком від 18 до 22 років (включно)» (крім осіб за пунктом 2-14, що перелічує, зокрема, посадовців). Тією ж зміною в кількох пунктах із винятками цифру «18» замінено на «23», і станом на 23 вересня 2026 року ці пункти в правилах сформульовано щодо «чоловіків віком від 23 до 60 років».

Водночас і сам Закон про воєнний стан змінами у квітні 2024 року доповнено нормою, що стосується чоловіків. Частина четверта статті 20 зобов’язує громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років мати при собі військово-обліковий документ і документ, що посвідчує особу, та пред’являти їх на вимогу уповноваженої особи територіального центру комплектування та соціальної підтримки, поліцейського чи уповноваженої особи Державної прикордонної служби.

Як це стосується українських чоловіків за кордоном

Та сама стаття 20 стосується й процедур для тих, хто перебуває за кордоном. За частиною п’ятою консульські послуги в закордонних дипломатичних установах чоловікам від 18 до 60 років, які не оновили у встановлений законом строк свої персональні дані (військово-облікові дані), надаються лише одночасно з таким оновленням. Винятки з цієї умови — оформлення посвідчення особи на повернення в Україну, дії щодо дітей, один із батьків яких є іноземцем, і дії щодо осіб, затриманих за кордоном. Частина шоста передбачає, що і для оформлення паспорта громадянина України чи паспорта для виїзду за кордон у закордонних підрозділах державного підприємства, що належить до сфери управління Державної міграційної служби, чоловікам від 18 до 60 років потрібен військово-обліковий документ.

Якщо громадянин України, який живе в Японії, звертається по ці послуги, ця стаття не може визначити, які саме умови стосуються саме його. Уточнюйте в Посольстві України в Японії.

Обласне й районне управління перейшло до військових адміністрацій

Воєнний стан змінив і форму місцевого управління. Указ № 68/2022 (24 лютого 2022 року) утворив на базі обласних і Київської міської державних адміністрацій 24 областей і міста Києва відповідні обласні (міську) військові адміністрації, а їхніх голів зробив начальниками військових адміністрацій. Районні державні адміністрації також стали районними військовими адміністраціями. За статтею 4 Закону про воєнний стан військові адміністрації здійснюють повноваження на час воєнного стану і протягом 30 днів після його припинення.

На територіях, де сільські, селищні й міські ради та голови не здійснюють своїх повноважень, утворюють військові адміністрації населених пунктів, і за рішенням Верховної Ради їхні начальники здійснюють повноваження рад і голів (частина третя статті 4, частина друга статті 10). Оскільки вибори заборонено, місцеві ради також не переобиратимуться, доки не скінчиться воєнний стан.