Писати і написати: доконаний і недоконаний вид українського дієслова

Японське «書く» (писати) українською — писати. Але коли хочемо сказати, що лист дописано до кінця, з’являється інше дієслово — написати. У словнику біля писати стоїть скорочення недок., а біля написати — док. Саме ці два скорочення позначають вид дієслова.

Нижче пояснюємо, що таке вид, як утворюються пари доконаного й недоконаного виду і як вид пов’язаний із часами й наказовим способом. Спираємося на «Українська мова. Енциклопедія» (2-ге видання, 2004; далі — енциклопедія), укладену Інститутом мовознавства імені О. О. Потебні та Інститутом української мови НАН України, на правопис 2019 року та академічний «Словник української мови» (онлайн-версію 20-томного видання й 11-томне видання). Відомості перевірено станом на вересень 2026 року.

Що таке вид

Стаття «Вид» в енциклопедії визначає вид як «граматичну категорію дієслова, властиву українській та іншим слов’янським мовам». За значенням, пояснює енциклопедія, дві форми протиставлені за ознакою обмеженості (доконаний вид) і необмеженості (недоконаний вид) тривання дії.

Стаття «Доконаний вид» зазначає, що доконаний вид передає «значення внутрішньо обмеженої дії», і серед виявів цієї обмеженості називає початок дії (заговорити), її кінець (прийти), одиничний, часто раптовий вияв (стукнути), результат дії тощо.

Стаття «Ukrainian language» в «Internet Encyclopedia of Ukraine» (IEU) Канадського інституту українських студій Альбертського університету теж пише, що справді продуктивною категорією, яка пронизує всі форми дієслова, є лише вид — доконаний і недоконаний, і що, як правило, кожне дієслово виступає в одному з цих двох видів.

Як утворюються пари доконаного й недоконаного виду

За енциклопедією, у XX столітті вид стали розуміти як пару двох дієслів, тотожних або дуже близьких за значенням (видова пара). Члени пари однаково поводяться в реченні — наприклад, керують іменами в однакових відмінкових формах з однаковими прийменниками (читати що, про що — прочитати що, про що). Основні способи утворення пар такі (переклад японською — редакції):

Спосіб	Приклади (недоконаний — доконаний вид)	Стаття енциклопедії
Додавання префікса	писати — написати (書く), робити — зробити (する・作る), бити — побити (打つ)	«Вид»
Зміна суфікса	купувати — купити (買う), пускати — пустити (放す), стрибати — стрибнути (跳ぶ)	«Доконаний вид»
Від префіксального дієслова доконаного виду суфіксом утворюють недоконаний	розбити → розбивати (割る), продати → продавати (売る)	«Вид», «Доконаний вид»
Різні корені	брати — взяти (取る), ловити — піймати (捕まえる), бити — ударити (打つ)	«Суплетивізм»
Одна форма для обох видів	абсорбувати (吸収する), авансувати (前払いする), женити (結婚させる), веліти (命じる), мовити (言う)	«Вид», «Доконаний вид»

Префікс може й додавати значення

Префікс не завжди змінює тільки вид. Енциклопедія зіставляє: у парі бігти — добігти змінюються і просторова, і видова ознаки, у парі бити — добити — результативна і видова, а в парі писати — написати — тільки видова. Там же сказано, що від дієслів доконаного виду з префіксами, які позначають початок чи кінець дії, як-от заболіти, переболіти, парні дієслова недоконаного виду іноді не утворюються.

Отже, лише з форми префіксального дієслова не можна визначити, чи це просто видова пара, чи окреме дієслово з іншим значенням.

Пара до прочитати — читати чи прочитувати?

Які два дієслова вважати парою, різні джерела іноді подають по-різному. Енциклопедія наводить як приклад пари читати — прочитати, а в статті «Майбутній час» теж протиставляє прочитаю і читаю. Натомість онлайн-версія 20-томного словника об’єднує прочитати з ПРОЧИ́ТУВАТИ (недоконаний вид) в одну статтю із заголовком «ПРОЧИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЧИТА́ТИ, а́ю, а́єш, док.». У 11-томному словнику в статті ЧИТАТИ зазначено лише недок.

Користуючись словником, за скороченнями недок. / док. біля заголовка і за формою тлумачення на кшталт «Док. до писа́ти» можна з’ясувати, які слова цей словник вважає парою. 20-томний словник пояснює НАПИСА́ТИ як «Док. до писа́ти 1–3, 5», тобто це доконаний вид лише до частини значень писати. Як читати заголовки й скорочення словника, ми пояснюємо в статті «Вводиш „лютого“, а бачиш „лютеранський“: як шукати слова в українських словниках».

Час і вид: теперішній час — лише в недоконаного виду

Минулий час утворюється від обох видів (писав — 書いていた・書いた, написав — 書き上げた). Різниця виявляється в теперішньому й майбутньому часі. Стаття енциклопедії про доконаний вид зазначає, що від дієслів доконаного виду не утворюються форми теперішнього часу. Форма дієслова доконаного виду із закінченнями теперішнього часу (напишу) означає майбутнє.

Три форми майбутнього часу

Стаття «Майбутній час» в енциклопедії називає три форми майбутнього часу. Правопис 2019 року в пункті 8 § 115 розрізняє їх так само.

Форма	Приклад	Від якого виду	Як утворюється
складена	буду писати (書くだろう)	Лише недоконаний	Майбутній час бути (буду, будеш…) + інфінітив
складна	писатиму, ходитиму, пектиму	Лише недоконаний	Інфінітив + -му, -меш, -ме… (колишні особові форми давнього дієслова яти, що стали закінченнями)
проста	напишу, зроблю	Лише доконаний	Дієслово доконаного виду із закінченнями теперішнього часу

Енциклопедія називає форму, де закінчення злилося з інфінітивом (писатиму), одним із характерних явищ граматичної структури української мови. Там же сказано, що в південно-західних діалектах частина, яка відповідає закінченню, може стояти й попереду: му писати, меш читати. Правопис додає, що й безпрефіксні дієслова доконаного виду, як-от гримну, ляжу, пущу, стукну, закінченнями теперішнього часу означають майбутнє.

За енциклопедією, форма майбутнього часу доконаного виду означає дію, що настає після моменту мовлення, а форма теперішнього часу недоконаного виду — дію, співвідносну з моментом мовлення. Проте та сама стаття застерігає, що форми майбутнього часу доконаного виду можуть уживатися й переносно, означаючи дії, регулярно повторювані в минулому.

Приклади наказового способу

Наказовий спосіб теж утворюється від обох видів. § 116 правопису наводить як приклади від писати — пиши, пишімо, пишіть, від брати — бери, берімо, беріть. Стаття «Спосіб» в енциклопедії подає форми зроби, зробімо, зробіть від дієслова доконаного виду зробити.

У прикладах словника трапляються форми наказового способу обох видів.

• Доконаний вид: «Напишіть про себе, що поробляєте, чим заняті» (ご自分のことを、何をしているか、何に忙しいか書いてください; Коцюбинський). Приклад до НАПИСА́ТИ в 20-томному словнику
• Недоконаний вид: «не можна просьбою – бери силою!» (頼んでだめなら、力で取れ; Панас Мирний). Приклад до БРА́ТИ в 20-томному словнику
• Доконаний вид: «ні, ти зроби його з води!» (いや、それを水から作ってみろ; Леся Українка). Приклад до ЗРОБИ́ТИ в 20-томному словнику
• Недоконаний вид: «а робіть те, що самі знаєте» (自分で分かっていることをしなさい; Довженко). Приклад до РОБИ́ТИ в 20-томному словнику

Правопис зазначає, що для дієслів доконаного виду доповісти, розповісти в наказовому способі звичайно вживають форми доповідай, розповідай, утворені від дієслів недоконаного виду доповідати, розповідати. Однак загального правила, у яких ситуаціях вибирати наказовий спосіб якого виду, у використаних у цій статті джерелах немає.

Вид не збігається один до одного з японськими «〜している» і «〜した»

Хочеться прирівняти вид до японських форм «〜している» (дія триває) і «〜した» (дія завершилася), але так не виходить. У прикладі до писати в 20-томному словнику «А писав [Йосип] – куди краще від самого дяка» (ヨシプは、教会の読経役その人よりずっと上手に字を書いた) минулий час недоконаного виду писав означає не один завершений акт писання, а вміння писати. Японською це можна перекласти і як «書いた», і як «書いていた».

Натомість у реченні «Юрко вистругав маленьку дощечку, написав кілька слів» (ユルコは小さな板を削り、いくつかの言葉を書いた; Нечуй-Левицький) написав — це один завершений акт. Японською обидва випадки можуть стати «書いた». І навпаки: теперішній час недоконаного виду пише можна перекласти і як «書いている», і як «書く» (як звичку), а доконаний напишу найчастіше перекладають як «書く» (у значенні «допишу згодом»).

Менше плутанини буде, якщо розрізняти: японське «た» виражає час, а український вид — чи має дія межу. Відповідності в цьому абзаці редакція наводить як орієнтир для розуміння; це не твердження з граматик.

Як змінювалися назви видів

За статтями енциклопедії «Вид» і «Доконаний вид», до нинішніх назв шлях був такий:

Рік	Подія	Джерело
1619	Мелетій Смотрицький у граматиці церковнослов’янської мови вперше вживає термін «вид», але з іншим, ніж тепер, значенням	Енциклопедія, «Вид»
1755	Граматика Ломоносова не виділяє вид в окрему граматичну категорію, а розглядає його як форми, пов’язані з часом	Те саме
Перша половина XIX століття	Копітар, Востоков, Яків Головацький та інші розглядають вид як окрему категорію дієслова	Те саме
1907	Євген Тимченко в праці «Українська граматика» вживає терміни «доконаний вид» і «недоконаний вид» у сучасному значенні	Енциклопедія, «Доконаний вид»
XX століття	Вид стали розуміти як пару двох дієслів, тотожних або дуже близьких за значенням	Енциклопедія, «Вид»

Давні й нинішні назви

Смотрицький поділяв вид на два: «первообразный», або «совершенный», і «производный» (з підвидами «начинательный» і «учащательный»). Слово «совершенный» («досконалий»), близьке до нинішньої назви доконаного виду, уже вживається, але, за енциклопедією, усі дієслова, які він наводив як приклади, — чту, стою тощо, — насправді є недоконаного виду. Та сама стаття пише, що його поділ радше слід було б назвати «непохідними», «похідними» і «повторюваної дії». Нинішня пара доконаний / недоконаний сягає граматики Тимченка 1907 року.

Словотворення чи граматика?

Місце виду в мовній системі науковці оцінювали по-різному. За енциклопедією, більшість дослідників першої половини XIX століття, які розглядали вид як окрему категорію, відносили його до словотворення (словотвір), а Востоков та інші обстоювали його морфологічний (морфологія) характер. Сама енциклопедія стоїть на позиції, що у видовій парі переплелися словотворення і морфологія, а це свідчить про незавершеність процесу граматикалізації категорії виду.