Спасо-Преображенський собор у Чернігові і літописна стаття 1036 року

Лаврентіївський список «Повісті минулих літ», літопису Київської Русі, у статті під 6544 (1036) роком розповідає про кончину чернігівського князя Мстислава. Він вийшов на лови, розболівся й помер. Його поховали в церкві святого Спаса, яку він сам заклав. За його життя церкву звели «[так] заввишки, як, на коні стоячи, [можна] рукою досягти» (тут і далі літопис цитуємо за українським перекладом Леоніда Махновця).

Ця церква — Спасо-Преображенський собор, що й досі стоїть у центрі старого Чернігова. Енциклопедії пишуть про нього як про одну з найдавніших будівель, що збереглися в Україні. Проте слово «найдавніший» кожна з них уживає з дещо іншими застереженнями. За «Енциклопедією історії України» Інституту історії України НАН України (далі — ЕІУ), Internet Encyclopedia of Ukraine Канадського інституту українських студій (CIUS; далі — IEU), «Великою українською енциклопедією» (далі — ВУЕ), виданням літопису й документами ЮНЕСКО розглянемо, хто збудував собор, коли його звели і за яких умов він «найдавніший» (станом на вересень 2026 року).

Хто почав будівництво: Мстислав Володимирович

За IEU, Мстислав був сином великого князя київського Володимира (Святого) і зведеним братом Ярослава Мудрого. 988 року батько дав йому Тмуторокань (місто на північно-східному узбережжі Чорного моря), а 1024 року він став чернігівським князем. Того самого року в битві під Лиственом поблизу Чернігова він розбив військо Ярослава й відтоді правив Лівобережжям Дніпра, крім Переяслава. З 1026 року брати помирилися й навіть ходили у спільні походи.

Чернігів — давнє місто, яке в літописі вперше згадано під 907 роком (IEU, ВУЕ). За IEU, у XI–XIII століттях він був столицею Чернігівського князівства, і першим його князем був Мстислав. Собор поставили посеред дитинця — укріпленого центру міста; за ЕІУ, від заснування Чернігівської єпархії до 1919 року він був її кафедральним собором. Тут поховано князів — Мстислава, Святослава Ярославича, Ігоря Ольговича та інших, — а також митрополитів і архієпископів (ЕІУ).

Помер 1034 чи 1036 року

Смерть Мстислава в різних списках літопису записано під різними роками. У виданні Лаврентіївського списку 1926 року розповідь стоїть у статті під 6544 (1036) роком, а в українському перекладі історика Леоніда Махновця (1989), зробленому за Іпатським списком, — під 6542 (1034) роком. IEU подає рік смерті як «1034 або 1036», а ЕІУ і ВУЕ — 1036.

Коли собор звели і коли завершили

Року закладення літопис прямо не називає. Відомо лише, що на момент смерті Мстислава стіни сягали висоти, якої вершник міг досягти рукою. ЕІУ передає це як «бл. 4 м», ВУЕ — «до 4 м». Рік завершення енциклопедії називають такий.

IEU пише, що будівництво розпочали 1036 року, але ЕІУ і ВУЕ пишуть, що 1036 року стіни вже мали близько 4 метрів. Якщо спиратися на ці дві енциклопедії, будівництво почалося раніше.

Що рахують, коли кажуть «найдавніший»

Як це формулюють три енциклопедії

• IEU: одна з найдавніших кам’яних будівель в Україні і найкраща з пам’яток середньовічного Чернігівського князівства, що збереглися
• ЕІУ: «один із двох (другий — Софійський собор у Києві) найдавніших збережених давньорус. мурованих храмів»
• ВУЕ: «найстародавнішою датованою і добре збереженою автентичною спорудою княжої України-Русі та східних слов’ян загалом (на території України, Білорусії і Росії)»

Формулювання ВУЕ містить три умови: «датованою», «добре збереженою», «автентичною». ЕІУ теж пише: «Давня будівля майже цілком збереглася до нашого часу».

Порівняно з Софією Київською і Десятинною церквою

Для порівняння беруть Софійський собор у Києві. Роком його заснування одні вважають 1011-й, інші — 1037-й (стаття про Софійський собор). Якщо прийняти 1011 рік, Софія давніша; якщо 1037-й — раніше почалося будівництво чернігівського собору, стіни якого 1036 року вже піднялися. Імовірно, саме тому ЕІУ пише «один із двох» і не визначає, котрий давніший.

Були й давніші муровані церкви. За IEU, Десятинна церква в Києві, збудована в 989–996 роках, була першою кам’яною церквою Києва, але її зруйнували під час монгольського нападу 1240 року, а церкву, зведену на її місці в XIX столітті, розібрали 1935 року, тож тепер збереглися лише фундаменти. Коли до слова «найдавніший» додають умови «збережений», «добре збережений», такі будівлі в розрахунок не потрапляють.

Як змінювалася будівля

Дві вежі зі шпилями й бані, які бачимо тепер, мають не той вигляд, що в XI столітті. Ось що пишуть енциклопедії, у хронологічному порядку.

За IEU і ВУЕ, від XI століття збереглися різьблені шиферні плити парапетів хорів, фрагменти фресок XI століття, візантійські мармурові колони з капітелями, плити підлоги тощо. ВУЕ пише, що фреска «Свята Текля», відкрита в 1920-х роках разом із залишками каплиць, загинула під час Другої світової війни; збереглася лише копія.

«Святий Спас» і «Спасо-Преображенський»

Літопис пише, що Мстислава поклали «в церкві святого Спаса». Сучасних українських назв дві: Спаський собор, тобто собор Спаса (Спасителя), і Спасо-Преображенський собор, що вказує на освячення на честь Преображення Господнього; ЕІУ подає в заголовку обидві. Англійською її називають, як IEU, «собором Преображення» (Cathedral of the Transfiguration).

Інші середньовічні храми міста

На чернігівському дитинці стоїть і Борисоглібський собор. За ЕІУ, одні дослідники на підставі свідчення «Слова про князів» (1175) вважають, що його збудував чернігівський князь Давид Святославич, інші відносять спорудження до другої половини XI, середини XII або другої половини XII століття, тож одного року немає. 1941 року собор постраждав від бомбардувань, а після війни на основі досліджень його реконструювали «у “первісному вигляді”».

П’ятницьку церкву (церкву святої Параскеви П’ятниці) біля центральної площі міста, за ЕІУ, збудовано наприкінці XII – на початку XIII століття. Її зруйновано в період Другої світової війни, а 1962 року завершено реставрацію «в гаданому первісному вигляді» за проєктом російського реставратора Петра Барановського. Нинішній вигляд обох храмів значною мірою є результатом реставрацій XX століття. Імовірно, саме тому, коли Спасо-Преображенський собор називають «найдавнішим», умовою, крім віку, є й те, що збереглася автентична будівля.

Заповідник і попередній список світової спадщини

За ЕІУ, згідно з постановою Ради міністрів УРСР від 20 лютого 1967 року та іншими рішеннями в Чернігові створили заповідник як філіал київського «Софійського музею». 1978 року він став самостійною установою, 1998 року отримав статус національного і тепер називається Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній». Спасо-Преображенський собор, Борисоглібський собор і П’ятницька церква входять до його складу.

Чернігів не є об’єктом світової спадщини. До попереднього списку ЮНЕСКО (переліку об’єктів, які країни мають намір номінувати в майбутньому) 13 вересня 1989 року внесено «Historic Centre of Tchernigov, 9th -13th centuries» (Історичний центр Чернігова, IX–XIII століття). В описі названо «Borissoglebsky Cathedral, 12th century, Preobazhensky Cathedral, 11th century», а серед критеріїв — (i), (ii) і (iv).

Використання як храму

За ЕІУ, собор діяв як храм до 1926 року, а також у 1942–1961 роках. Та сама ЕІУ пише: «Наприкінці 1980-х рр. захоплений громадою УПЦ (МП)». ВУЕ пише, що 1990 року собор «передано православній громаді», і що станом на 2020 рік тут відбуваються богослужіння Української православної церкви Московського патріархату. Про відмінність двох православних церков і закон 2024 року йдеться в статті про дві православні церкви.

Чернігів після 2022 року

У повідомленні квітня 2024 року ЮНЕСКО пише, що історичний центр Чернігова зазнав значного впливу нападів Російської Федерації в перші місяці повномасштабного вторгнення Росії в Україну, а в березні 2024 року експерти ЮНЕСКО та ICOMOS оглянули пам’ятки заповідника, зокрема собори й церкви, і підтримують розроблення плану відновлення.