Категорії від 1 до 4: кого український закон визнає постраждалими від Чорнобильської катастрофи

Пенсійний фонд України у квітні 2026 року оприлюднив, що станом на 1 січня 2026 року 637 013 пенсіонерів мають статус «постраждалих» від аварії на Чорнобильській АЕС. Найбільше їх у Київській області — 203 041, далі йдуть Рівненська область (93 620), Житомирська область (88 289) і місто Київ (30 840). Ця цифра охоплює лише тих, хто отримує пенсію, а не всіх, хто має статус.

Хто ж такий «постраждалий» за законом? В Україні це досі визначає закон, ухвалений у лютому 1991 року Верховною Радою Української РСР. Перебіг самої аварії описано у статті про аварію на Чорнобильській АЕС.

Два закони лютого 1991 року

Перший — Закон № 791а-XII від 27 лютого 1991 року «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Він поділяє забруднені землі на зони й визначає умови проживання та роботи на них. Другий — Закон № 796-XII від 28 лютого, наступного дня, «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що визначає статус людей і пільги. Обидва ухвалено за пів року до проголошення незалежності України.

Закон № 796-XII було повністю викладено в новій редакції Законом № 2001-XII від 19 грудня 1991 року, і згодом до нього неодноразово вносили зміни. Після змін 2016 року (№ 1339-VIII) дія цього закону поширюється також на осіб, причетних до інших ядерних аварій, ядерних випробувань і військових навчань із застосуванням ядерної зброї.

Учасники ліквідації наслідків аварії та постраждале населення

Стаття 9 Закону № 796-XII поділяє осіб, на яких поширюється закон, на чотири групи. Основні з них — «учасники ліквідації наслідків аварії» (учасники ліквідації наслідків аварії), що брали участь у ліквідації, та «потерпілі» (потерпілі), які зазнали впливу радіації.

За статтею 10, учасники ліквідації — це особи, які безпосередньо брали участь у ліквідації аварії та її наслідків у зоні відчуження. Ідеться про тих, хто працював у 1986–1987 роках незалежно від кількості днів, а в 1988–1990 роках — не менше 30 днів. Сюди належать і ті, хто 1986 року працював не менше 14 днів на пунктах санітарної обробки населення та дезактивації техніки. Враховують також військовослужбовців і осіб, направлених державними органами та підприємствами.

До потерпілих за статтею 11 належать евакуйовані із зони відчуження, відселені із сильно забруднених зон, ті, хто проживав у таких зонах, і ті, хто досі там проживає, працює чи навчається. Для тих, хто проживає, умовою є те, що станом на 1 січня 1993 року вони прожили там визначену для кожної зони кількість років (2, 3 або 4 роки).

Стаття «Chornobyl nuclear disaster» в Internet Encyclopedia of Ukraine (CIUS; написана 2023 року) зазначає, що в усьому СРСР у ліквідації брали участь від 600 до 800 тисяч осіб, а мільйони постраждалих отримали пенсії, медичні пільги й безоплатне оздоровлення, що стало важким тягарем для державного бюджету.

Зони забрудненої території

Поділ на зони визначає стаття 2 Закону № 791а-XII. Критеріями є щільність забруднення ґрунту цезієм, стронцієм і плутонієм та очікувана додаткова річна доза опромінення порівняно з доаварійним рівнем. Як читати одиниці виміру, пояснено у статті про одиниці виміру радіації.

Після того як зникло визначення четвертої зони

Закон № 76-VIII від 28 грудня 2014 року (набрав чинності 1 січня 2015 року) вилучив зі статті 2 Закону № 791а-XII абзац із визначенням четвертої зони — «зони посиленого радіоекологічного контролю». Водночас статті 18 і 19 того самого закону й досі визначають заборони в цій зоні та захист її населення, а категорія 4 постраждалих також охоплює тих, хто в цій зоні проживає чи працює. Тобто в тексті законів назва зони залишилася і після того, як зникло її визначення.

Стаття 2 встановлює, що межі зон визначає Кабінет Міністрів, а перелік населених пунктів, що входять до зон, і результати досліджень доз опромінення населення оприлюднюють раз на 3 роки.

Категорії від 1 до 4

Зміст пільг залежить від категорії, визначеної статтею 14 Закону № 796-XII.

Статус визначається документами (стаття 15). Для учасників ліквідації підставою є довідки про період роботи від місця роботи чи військкомату, для населення — довідки органів місцевого самоврядування про проживання чи евакуацію. Форми посвідчень (посвідчення) визначила постанова Кабінету Міністрів № 551 від 11 липня 2018 року; посвідчення різного кольору видають залежно від категорії та виду. До якої категорії належить особа, вирішує уповноважений орган на підставі цих документів.

Щодо пенсій, стаття 55 знижує пенсійний вік для тих, хто працював чи проживав на забруднених територіях. Наприклад, учасники ліквідації, які 1986 року працювали в зоні відчуження до 1 липня незалежно від кількості днів або в липні–грудні — не менше 5 днів, можуть отримувати пенсію на 10 років раніше. З 1 липня 2025 року частину компенсацій і допомог за цим законом виплачує Пенсійний фонд.

Скорочення пільг і Конституційний Суд

Пільги скорочували через стан державних фінансів, і щоразу своє рішення ухвалював Конституційний Суд. Стаття 71 Закону № 796-XII встановлює, що дію положень цього закону не можна зупинити іншими законами, крім законів про внесення змін до нього. Проте 2011 року, а також у 2024–2026 роках до законодавства додавали положення про те, що окремі статті застосовуються в порядку й розмірах, визначених Кабінетом Міністрів.

Основні події 2014–2026 років

Розміри й умови пільг і надалі можуть змінюватися законами про державний бюджет і рішеннями Кабінету Міністрів. Політику соціального захисту постраждалих формує Міністерство соціальної політики, сім’ї та єдності, перейменоване постановою Кабінету Міністрів № 904 від 21 липня 2025 року; затверджене цією постановою положення про міністерство називає серед його завдань захист «громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».