Державний кіноархів: 30 років Довженко-Центру

Більшість плівок фільмів, знятих в Україні, зберігається в Києві, у Національному центрі Олександра Довженка (скорочено — Довженко-Центр). Центр називає себе «найбільшим кіноархівом України» і зазначає, що це єдина в Україні установа — член Міжнародної федерації кіноархівів (FIAF). Він носить ім’я режисера Олександра Довженка, але зберігає не лише його фільми. Про фільм «Земля» ми писали в окремій статті.

1994 рік: указ до 100-річчя від дня народження

Центр створено указом Президента від 10 вересня 1994 року № 511/94 «Про заходи щодо відзначення 100-річчя від дня народження Олександра Довженка». Указ заснував Державну премію імені Олександра Довженка і передбачив створення в Києві Національного центру Олександра Довженка в системі Міністерства культури України. Той самий указ визначив, що фільми та фільмові матеріали українських кіностудій, створені коштом державного бюджету, є державною власністю і культурним надбанням народу.

За поясненням центру, його основою стала київська кінокопіювальна фабрика (заснована 1938 року), найбільша в Україні за радянських часів. Підрозділ зберігання плівок (Фільмофонд) почав роботу 1996 року, коли отримав сховища на території фабрики на вулиці Васильківській у Києві.

Що зберігає центр

За даними центру, станом на 1 січня 2025 року фільмові матеріали налічують близько 62 400 одиниць зберігання, а фільмів — понад 7000. Це ігрові, анімаційні, документальні й науково-популярні фільми, здебільшого створені в Україні.

Сховища поділено на вихідні матеріали (негативи зображення й звуку), фільмокопії для показу, звук на магнітній стрічці, окреме зберігання продезінфікованих плівок, уражених цвіллю, цифрові носії тощо; у них контролюють температуру й вологість. Стан кожної плівки, за словами центру, перевіряють повторно раз на 3–5 років. У центрі також працює єдина в Україні лабораторія проявлення та копіювання кіноплівки.

12 вересня 2019 року в центрі відкрився Музей кіно. Першою виставкою стала «ВУФКУ. Lost & Found» про Всеукраїнське фотокіноуправління (ВУФКУ) — українську кіноорганізацію 1920-х років.

Фільми, повернені із закордонних сховищ

Центр шукав і повертав українські німі фільми, що збереглися в зарубіжних архівах. Як повідомлялося в березні 2021 року, фільмокопії стрічки ВУФКУ «Кіра Кіраліна» 1927 року знайшли у Федеральному архіві Німеччини та в Національному кіноархіві Румунії, і з Німеччини до України для сканування надіслали плівку завдовжки 1538 метрів. Центр вважає, що цей фільм — один із 13 фільмів ВУФКУ, проданих до країн Західної Європи, і що саме завдяки цьому він, імовірно, зберігся. Раніше були повернені також «Тарас Трясило» (1926) і «Людина і мавпа» (1928).

Приклад реставрації — «Земля» Довженка: 2012 року центр відреставрував фільм і представив його з новою музикою (стаття про «Землю»).

Брак коштів і наказ 2022 року про «реорганізацію»

Центр — державне підприємство, яке утримується коштом державних субсидій і доходів, зокрема від оренди приміщень. 28 травня 2020 року центр оприлюднив заяву про те, що «опинився в стані неплатоспроможності». Як ідеться в заяві, від початку 2020 року не надійшло передбачене державне фінансування, зарплату за січень і лютий не виплачено, а доходи від оренди та заходів, що становили 70% надходжень, зникли через карантин, запроваджений через коронавірус.

26 січня 2022 року Кабінет Міністрів розпорядженням № 91-р передав управління центром від Міністерства культури та інформаційної політики до Державного агентства України з питань кіно (Держкіно) і доручив агентству протягом трьох місяців розробити стратегічний план центру.

5 серпня 2022 року Держкіно наказом № 100 ухвалило рішення про «реорганізацію» центру. За заявою Держкіно від 17 серпня 2022 року, вона передбачала дві речі.

• Виокремити майно державної анімаційної студії, приєднаної до центру 2019 року, і створити нове державне підприємство «Українська анімаційна студія»
• Передати повноваження зберігати вихідні матеріали фільмів, створених коштом державного бюджету, державній установі в галузі кінознавства, створеній 2011 року

Держкіно пояснило, що це «не ліквідація, а реорганізація», і навело такі аргументи: центр за законом не є «архівною установою», а лише зберігає плівки; центр залежить від державних субсидій (у 2021 і 2022 роках — по 7 мільйонів 606 тисяч гривень на рік) і доходів від оренди тощо. Центр натомість заперечив, що наказ фактично означає ліквідацію і передає фільмову колекцію установі, яка на ділі не працює.

Скасування наказу і чим закінчився суд

15 листопада 2022 року Держкіно оголосило, що зупиняє дію наказу до завершення експертної оцінки колекції, аудиту центру та конкурсу на посаду нового керівника. У тому самому повідомленні агентство заявило про намір розпочати процедуру надання центру статусу національного — не лише в назві, а й по суті. Дію наказу зупинено наказом № 170 від 12 грудня 2022 року, а наказом № 82 від 28 червня 2023 року накази № 100 і № 170 втратили чинність. Як причини Держкіно назвало те, що минули строки, визначені в наказі, і те, що до пріоритетного плану дій уряду на 2023 рік увійшло створення «Національного фільмофонду».

Центр звернувся до суду з вимогою скасувати наказ. За повідомленням Держкіно, Господарський суд міста Києва 11 липня 2023 року визнав наказ протиправним, але Північний апеляційний господарський суд 2 липня 2024 року скасував це рішення, а Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду 19 листопада 2024 року відмовив центру в задоволенні касаційної скарги. На момент рішення суду першої інстанції наказ уже втратив чинність.

31 жовтня 2023 року центр вимагав відкликати проєкт «Стратегії розвитку кінематографії до 2027 року», поданий до Кабінету Міністрів, оскільки, на думку центру, під назвою «оптимізації» до нього знову включили зміст реорганізації.

2025 рік: статус національного

12 вересня 2025 року указом Президента № 677/2025 державному підприємству «Національний центр Олександра Довженка» надано статус національного. Слово «Національний» було в назві й раніше, але як правовий статус його надано саме тоді.

22 грудня 2025 року Держкіно повідомило, що для розв’язання фінансових проблем центру, які виникли 2025 року, перерозподілить у межах бюджету 2,5 мільйона гривень на виплату зарплат і оплату комунальних послуг. За повідомленням Міністерства культури, у березні 2026 року генеральним директором центру призначено Ігоря Гладуна. Гладун із серпня 2022 року був виконавчим директором центру, а з 13 грудня 2024 року виконував обов’язки генерального директора. Міністерка культури Тетяна Бережна пояснила, що це призначення тимчасове і що нового керівника оберуть на відкритому конкурсі.

Унаслідок російської атаки 15 червня 2026 року постраждала Національна кіностудія імені Олександра Довженка в Києві (окрема від центру установа), і було втрачено колекцію з понад 100 тисяч костюмів. За даними FIAF, будівля центру не постраждала.