За переписом — 47 тисяч, за оцінками — до 400 тисяч: роми в Україні та державна стратегія

Всеукраїнський перепис населення станом на 5 грудня 2001 року нарахував в Україні 47 587 ромів — 0,1% населення. Водночас державна стратегія щодо ромів, яку уряд України схвалив 2021 року, посилаючись на неофіційні оцінки міжнародних організацій і громадських об’єднань, зазначає, що насправді їх може бути від 200 до 400 тисяч. Щодо тих самих людей офіційне число й оцінки різняться в 4–8 разів.

Текст стратегії називає брак нових даних про чисельність ромів, умови їхнього життя та місця проживання однією з перешкод для ефективних державних заходів, і першою метою ставить оновлення статистики. Простежуємо за стратегією, планом заходів і доповідями Ради Європи, які проблеми визначила держава і що вирішила зробити.

Залежно від підрахунку — 47 тисяч або 400 тисяч

У таблицях результатів перепису ромів враховано в графі з тодішньою назвою «цигани». Нинішні урядові документи пишуть «роми» або «ромська національна меншина». Наприклад, у Закарпатській області їх налічувалося 14 000 (1,1% населення області). Перепис населення в Україні проводили лише один раз — 2001 року, і це найновіше офіційне число.

П’ята доповідь ECRI називає такі причини великого розриву між офіційним числом і оцінками: багато людей не мають документів і не зареєстровані державою; дехто не зазначає національність, бо боїться дискримінації; ромів помилково записують румунами. ECRI рекомендувала створити систему збору статистики в усіх сферах, пов’язаних з інтеграцією ромів, за умови самовизначення й згоди самих людей.

Перша стратегія 2013 року та її оцінка

Уперше держава визначила стратегію щодо ромів указом Президента від 8 квітня 2013 року № 201, яким схвалено «Стратегію захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року». За п’ятою доповіддю ECRI, план заходів, затверджений Кабінетом Міністрів у вересні того ж року, містив 56 заходів; відповідальних і строки було визначено, але фінансування не передбачено.

Та сама доповідь передає думку багатьох зацікавлених сторін, що стратегія не дала результатів, а більшість заходів плану так і не виконано. Офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (омбудсмана) також писав на своєму сайті, що стратегія формальна і не досягає мети — розв’язання проблем ромів. Міжвідомча робоча група, що мала забезпечувати виконання, уперше зібралася в листопаді 2016 року — більш ніж через три роки після схвалення стратегії.

Вісім цілей стратегії до 2030 року

Чинна стратегія — «Стратегія сприяння реалізації прав і можливостей осіб, які належать до ромської національної меншини, в українському суспільстві на період до 2030 року», яку Кабінет Міністрів схвалив розпорядженням від 28 липня 2021 року № 866-р. Серед проблем, які треба розв’язати, текст стратегії називає відсутність документів, обмежений доступ до правової допомоги, негативні стереотипи в суспільстві, велику кількість дітей, що кидають школу, низьку доступність медичної допомоги, умови життя в компактних відокремлених поселеннях і низький рівень зайнятості. Цілей вісім.

Щодо документів сама стратегія пише, що, за різними оцінками, документів, які посвідчують особу чи громадянство, не мають 4–8% ромів. Ще більше людей не мають інших документів — про реєстрацію народження, право власності, реєстрацію місця проживання, трудову діяльність, — і через це не можуть отримати соціальний захист та адміністративні послуги. ECRI у висновках, оприлюднених у червні 2020 року, визнала невиконаною свою рекомендацію звільнити ромів від судового збору у справах про встановлення особи. Щоб отримати звільнення від збору чи його зменшення, треба документально довести неспроможність сплатити, а людям без документів це зробити складно.

Хто, що і до якого строку

Координує виконання стратегії Державна служба України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС). Постановою від 19 квітня 2022 року № 468 Кабінет Міністрів утворив міжвідомчу робочу групу під головуванням керівника ДЕСС. До неї входять заступники міністрів внутрішніх справ, освіти і науки, охорони здоров’я та інших, а також представник Уповноваженого з прав людини і, за згодою, представники ромських громадських об’єднань.

Як конкретний план дій Кабінет Міністрів розпорядженням від 22 грудня 2023 року № 1197-р затвердив план на 2024–2025 роки. План поділено на 23 пункти; ось приклади строків і цілей.

• 2025 рік: провести дослідження чисельності, демографічного складу, умов життя й місць проживання ромів і оприлюднити дані за статтю та віком. На основі результатів створити онлайн-карту місць компактного проживання ромів і їхніх проблем
• 2024–2025 роки: опитування щодо доступу до освіти, медицини, зайнятості та потреб тих, хто став внутрішньо переміщеною особою
• Збільшити кількість звернень по безоплатну правову допомогу від людей без документів до 200 у 2024 році і до 300 у 2025 році
• Області та місто Київ протягом трьох місяців розробляють регіональні плани заходів

Стратегія передбачає, що міністерства й області щороку до 31 січня звітують ДЕСС, а ДЕСС до 31 березня оприлюднює узагальнений звіт; 2025 року проводиться проміжна оцінка, 2030 року — підсумкова.

Підготовка до викладання ромської мови в школах

У цілі 8 стратегія передбачає спільний проєкт Міністерства освіти і науки, Національної академії наук, Національної академії педагогічних наук, Ради Європи та інших зі стандартизації та унормування ромської мови в Україні. План заходів на 2024–2025 роки називає для цього такі кроки.

• Консультації щодо затвердження ромської абетки, підготовка базового словника й книжок для читання
• Апробація навчальної програми з ромської мови для 1–4 класів і підготовка навчальних матеріалів для викладання як курсу за вибором
• Навчальна програма курсу за вибором «Ромознавство» для молодших і середніх класів
• Консультації щодо включення підготовки вчителів ромської мови до середньострокового прогнозу державної потреби у фахівцях

Ромська мова не є офіційною мовою ЄС, тож за нормами про мову освіти (стаття 7 Закону «Про освіту», стаття 5 Закону «Про повну загальну середню освіту») вона має інший статус, ніж угорська чи румунська: починаючи з 5 класу не менше 80% навчального часу має припадати на українську мову. Незалежно від мови, законом гарантовано право осіб, які належать до національних меншин, вивчати свою мову в державних і комунальних закладах освіти або через національні культурні товариства. Про народи, визнані законом корінними, ідеться в статті Закон України про корінні народи.