Соломія Крушельницька, яка 1904 року заспівала Баттерфляй у Брешії

28 травня 1904 року в театрі «Театро Ґранде» в північноіталійському місті Брешія показали оперу Пуччіні «Мадам Баттерфляй» (Madama Butterfly). Це була доопрацьована редакція твору, прем’єра якого відбулася в лютому того самого року в міланському «Ла Скала». Заголовну партію Баттерфляй (Чіо-Чіо-сан) співала Соломія Крушельницька — співачка, що народилася в селі в Галичині, яка тоді належала до імперії Габсбургів.

Нижче — за Internet Encyclopedia of Ukraine (далі — IEU) Канадського інституту українських студій (CIUS), «Енциклопедією Сучасної України» (ЕСУ) Національної академії наук України та інших установ і за відомостями про твір італійського Дослідницького центру Джакомо Пуччіні (Centro Studi Giacomo Puccini) (станом на вересень 2026 року). Де роки у двох енциклопедіях розходяться, наводимо обидва варіанти.

З галицького села — до Львова й Мілана

Обидві енциклопедії одностайно зазначають, що Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в селі Білявинці нинішньої Тернопільської області, а померла 16 листопада 1952 року у Львові. Тип голосу IEU називає «драматичним сопрано», а ЕСУ — «сопрано».

1893 року вона закінчила Львівську консерваторію і того самого року дебютувала на львівській сцені партією Леонори в опері Доніцетті «Фаворитка». Потім навчалася в Мілані у Франческо Креспі. Період навчання в Мілані IEU подає як 1893–1896 роки, а ЕСУ — як 1893–1894, і ЕСУ пише, що 1895 року вона навчалася також у Відні.

«Мадам Баттерфляй» 1904 року

За відомостями Дослідницького центру Пуччіні, прем’єра «Мадам Баттерфляй» відбулася 17 лютого 1904 року в міланському «Ла Скала». Баттерфляй тоді співала Розіна Сторкіо. ЕСУ пише, що ця прем’єра зазнала «гучного провалу». Дія опери відбувається в Наґасакі, і вона відома також тим, що в ній використано японські мелодії.

Через 3 місяці, 28 травня, у брешійському «Театро Ґранде» вперше показали доопрацьовану редакцію. Центр підсумовує зміни в ній так: другу дію поділено на дві частини, деякі сцени скорочено, інші додано, мелодії суттєво змінено. Баттерфляй співала Крушельницька, диригував, як і на міланській прем’єрі, Клеофонте Кампаніні. ЕСУ зазначає, що вона виконала цю партію на запрошення Пуччіні.

Чи можна сказати, що вона «врятувала оперу»

Про Крушельницьку часто кажуть як про «співачку, що врятувала провальну “Мадам Баттерфляй”». У джерелах, які ми перевірили, енциклопедії так далеко не заходять. IEU пише, що її Баттерфляй 1904 року сприяла тому, що твір увійшов до світового оперного репертуару. ЕСУ пише, що Пуччіні вважав її «найпрекраснішою і найчарівнішою Баттерфляй», але не вказує, в якому листі чи документі є ці слова.

За відомостями Дослідницького центру, Пуччіні доопрацьовував оперу й після Брешії: у постановці 28 грудня 1906 року в паризькій «Опера-Комік» він скоротив першу дію, дописав другу і суттєво змінив фінал. Твір поширився не лише завдяки виконавцям, а й завдяки таким редакціям самого композитора, і першоджерел, які б свідчили, що оперу врятувала одна співачка, ми не знайшли.

Сцени Європи й Південної Америки

Після дебюту Крушельницька виступала в оперних театрах Європи й Південної Америки. Проте де і в яких роках вона співала, дві енциклопедії подають із багатьма розбіжностями.

IEU пише, що успіхом «Саломеї» Ріхарда Штрауса в «Ла Скала» 1906 року завдячували їй і диригентові Артуро Тосканіні, а 1915 року вона виконала заголовну партію у світовій прем’єрі «Федри» Ільдебрандо Піцетті. ЕСУ називає її першою виконавицею провідних партій в Італії в операх «Саломея» (1906) і «Електра» (1909). За IEU, її репертуар налічував майже 60 партій, а діапазон голосу обидві енциклопедії визначають у 3 октави.

Українські пісні і повернення до Львова

За обома енциклопедіями, у середині 1920-х років вона залишила оперну сцену й виступала з концертами. IEU пише, що вона любила співати українські народні пісні, акомпануючи собі на фортепіано. ЕСУ згадує, що композитор Микола Лисенко присвятив їй солоспіви і що 1900 року у Львові вона виступала в опері Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм». Про Лисенка йдеться у статті про композитора Миколу Лисенка і «Тараса Бульбу», якого не поставили за його життя.

За ЕСУ, 1910 року вона одружилася з італійським адвокатом Річчоні й жила в італійському місті Віареджо. 1939 року повернулася до Львова і викладала сольний спів у консерваторії. Період викладання IEU подає як 1944–1952 роки, а ЕСУ — як 1944–1951.

Де збереглося її ім’я

ЕСУ наводить такі меморіальні установи й назви.

• 1963 року в селі Біла Тернопільської області, де минули її дитячі роки, відкрито меморіальний музей
• 1989 року у Львові в будинку, де вона жила до 1952 року, відкрито музично-меморіальний музей
• Її ім’я носить Львівський національний театр опери та балету (за IEU і повідомленням театру — з 2000 року, за ЕСУ — з 2001 року)
• З 1991 року у Львові проводять Міжнародний конкурс оперних співаків її імені

За IEU, львівський театр розташований у будівлі міського театру, зведеній 1900 року, а раніше носив ім’я Івана Франка. Про регіон Галичина йдеться у статті «Галичина, Поділля, Слобожанщина: назви регіонів, що не збігаються з назвами областей».