Скільки держава дає на один фільм: закон про державну підтримку кіно в Україні і конкурси

Яку частку витрат на один фільм в Україні може покрити держава? Відповідь записано в законі. Це Закон України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» (№ 1977-VIII), ухвалений 23 березня 2017 року (набрав чинності 26 квітня 2017 року). Закон суттєво переписано законом про зміни від 18 грудня 2025 року (№ 4743-IX); той закон опубліковано 6 червня 2026 року, а чинності він набрав наступного дня, 7 червня.

Далі ми спираємося на текст закону в базі законодавства Верховної Ради України (станом на вересень 2026 року) і на матеріали, які оприлюднює Державне агентство України з питань кіно (Держкіно).

Звідки гроші і хто їх розподіляє

Стаття 6 закону називає три джерела фінансування підтримки кіно: кошти, отримані від Українського культурного фонду, державний бюджет та інші не заборонені законом надходження. За текстом станом на вересень 2026 року, сума з державного бюджету становить «не менше 0,2% видатків загального фонду державного бюджету попереднього року», а підтримку кінематографії передбачають у бюджеті окремою статтею.

Кошти перебувають у віданні Держкіно, але напрями їх використання агентство саме не визначає. Стаття 6 встановлює, що агентство використовує бюджет на підставі рішень Ради з державної підтримки кінематографії. Рада — орган із 9 осіб, який утворює Кабінет Міністрів; строк повноважень — 2 роки, і одна особа не може обіймати посаду два строки поспіль (стаття 9). Із 9 членів одного висуває міністерство, що формує політику (Міністерство культури), одного — Держкіно, а решту 7 обирають на конкурсі з кандидатів, яких висувають творчі спілки та галузеві об’єднання, що працюють у сфері кіно й телебачення.

Граничні частки державного фінансування

Держпідтримка має багато форм (стаття 7), але граничні суми на саме виробництво фільмів такі. Порівнюємо редакцію 2017 року і редакцію після змін червня 2026 року.

Один фільм може отримати лише одну з форм: державне замовлення, субсидію на виробництво, субсидію на серіал або зворотну підтримку (частина 2 статті 7). Права на фільм, що отримав субсидію, належать продюсерській компанії, але в разі прибутку вона за договором сплачує державі частину прибутку в межах 50% отриманої суми підтримки (стаття 13).

«Національний фільм» як умова підтримки

Підтримку виробництва надають «національному фільму». За визначенням статті 3 Закону «Про кінематографію» (1998, № 9/98-ВР), це фільм, повністю або частково вироблений в Україні, основну звукову версію якого створено українською або кримськотатарською мовою і який набрав необхідну кількість балів за визначеною законом системою. Якщо цього потребує творчий задум, за рішенням Ради можна використовувати репліки іншими мовами обсягом до 10% загальної тривалості реплік (крім фільмів для дітей та анімаційних).

Це визначення за обсягом відрізняється від того, що в Японії називають «українським кіно». Про те, як значення змінюється залежно від того, що брати за мірило — країну виробництва, місце дії чи авторів, — ми писали в статті «Українське кіно» означає п’ять різних речей.

Конкурс вирішує «пітчинг»

Проєкти, що отримують субсидію на виробництво або державне замовлення, відбирають на відкритому конкурсному відборі — «пітчингу» (творчому конкурсі). Заявники подають сценарій, кошторис, режисерську експлікацію, продюсерську концепцію, план просування тощо, а Рада ухвалює рішення після розгляду (стаття 9). Фільми з комерційним потенціалом оцінюють у два етапи, і на кожному етапі — інші експерти. Відеозаписи засідань Ради, експертних комісій і пітчингів мають бути доступні в інтернеті щонайменше 7 років.

На сторінці Держкіно «Результати минулих конкурсів» станом на вересень 2026 року розміщено конкурси від 12-го (2019) до 14-го (2020). Якщо порахувати за переліками переможців кожного конкурсу, виходить так.

Повернення коштів, щоб залучати іноземні зйомки

Держпідтримка призначена не лише вітчизняним продюсерським компаніям. Стаття 11 встановлює механізм, за яким іноземній продюсерській компанії, що знімає в Україні разом з українською компанією, повертають 25% кваліфікованих витрат, здійснених в Україні. Це так званий «кешрибейт». Умова — набрати щонайменше 14 із 27 балів за виробничими критеріями (кількість знімальних днів, витрати в Україні тощо) «культурного тесту» з додатка до закону; якщо набрати щонайменше 4 з 20 балів за критеріями, пов’язаними з українською культурою, додається ще 5%.

Норми, що не пускають російське кіно й музику

До законів про підтримку кіно входять і норми, що відсікають російську продукцію. Стаття 15-1 Закону «Про кінематографію», окрім фільмів, які позитивно зображують російські органи тощо, забороняє розповсюдження і демонстрування фільмів, створених фізичними та юридичними особами «держави-агресора». Ідеться про фільми, вироблені або вперше оприлюднені після 1 січня 2014 року. Цю статтю додано законом 2015 року (№ 159-VIII, набрав чинності 4 червня 2015 року) і переписано Законом «Про медіа» від 13 грудня 2022 року (№ 2849-IX, набрав чинності 31 березня 2023 року).

І з боку підтримки: якщо засновники чи кінцеві бенефіціарні власники компанії є резидентами держави-агресора, держпідтримку вона отримати не може (стаття 12 Закону «Про державну підтримку кінематографії в Україні»). Підтримку не надають і фільмам, у яких беруть участь особи з переліку осіб, що створюють загрозу національній безпеці, або особи під санкціями.

Щодо музики, закон від 19 червня 2022 року (№ 2310-IX, набрав чинності 7 жовтня 2022 року) заборонив, зокрема, публічне відтворення пісень виконавців, які після 1991 року мали громадянство держави-агресора (крім тих, хто згодом залишився лише з українським громадянством, або тих, хто, наприклад, зробив заяву із засудженням агресії). Водночас у тексті закону сказано, що ця заборона не поширюється на музику, використану у фільмах.

Що відбувається 2026 року

Після набрання чинності змінами 7 червня 2026 року Рада засідає майже щомісяця і ухвалює, зокрема, рішення про продовження строків виробництва та зміни кошторисів. Держкіно оприлюднює рішення і протоколи (станом на вересень 2026 року останнє — засідання 16 вересня).

Почалася й програма підтримки культурного контенту, не обмежена кіно, — «Тисячовесна», яку реалізують Офіс Президента і Міністерство культури. За повідомленням Держкіно від 14 серпня 2026 року, Президент на фінальному пітчингу сказав, що з понад 2 600 заявок до фінального етапу пройшли 1 227.

Як видно, механізм підтримки кіно детально прописано в законі. Натомість щоб дізнатися, скільки коштів насправді розподіляють щороку, треба переглядати державний бюджет і рішення Ради за кожен рік. Про фільм, знятий у Києві за радянських часів і знятий з прокату через 9 днів після виходу, є стаття «Земля» Довженка.