Чехи на Волині: від 65 тисяч до 5 917 осіб

Всеукраїнський перепис населення 2001 року нарахував в Україні 5 917 чехів. За статтею «Чехи в Україні» (автор С. Віднянський; далі — ЕІУ) у 10-му томі «Енциклопедії історії України» (2013) Інституту історії України НАН України, на початку XX століття на нинішніх українських землях було близько 130 чеських сіл, а кількість чехів сягала 65 тисяч. Їхню основу становили селяни, які в другій половині XIX століття переселилися на Волинь на північному заході, та їхні нащадки.

Звідки вони прийшли, чим займалися і чому їх стало менше, простежуємо за ЕІУ, статтею «Czechs» (автор В. Маркусь, редакція 2020 року) в Internet Encyclopedia of Ukraine Канадського інституту українських студій Альбертського університету (далі — IEU), виданнями Чеського статистичного управління та документами чеського парламенту. Волинь — назва історичного краю, що відповідає нинішнім Волинській і Рівненській областям та більшій частині Житомирської (стаття про назви історичних регіонів, відмінні від назв областей).

1860-ті роки: після скасування кріпацтва

Згадки про чехів на нинішніх українських землях відомі ще із середньовіччя, але переселятися цілими селами вони почали з 1860-х років, після скасування кріпацтва в Російській імперії. І IEU, і ЕІУ першим серед основних місць поселення називають волинське село Людгардівка (Людгардівка, 1863).

За ЕІУ, у 1868–1870 роках на Волинь переселилися 946 чеських родин, які отримали 17 500 десятин землі (1 десятина — близько 1,09 га). У Рівному діяла спеціальна комісія з переселення, і переселенці купували поміщицькі землі на вигідних умовах. Найбільше їх оселилося в Дубенському повіті, згодом поселення поширилися на Луцький, Острозький, Житомирський і Володимирський повіти, а села з’явилися й південніше — у Херсонській та Таврійській губерніях.

Як пише ЕІУ, з 1870 року переселенцям дозволили ставати підданими Росії, вони отримали право створювати власні громади й волості (волость — адміністративна одиниця, що об’єднувала кілька сіл), свободу віросповідання та звільнення від податків і військової служби на 5 років. IEU пише, що утворилися чотири чеські волості: Рівненська, Дубенська, Луцька й Купичівська. З 1874 року переселення зменшилося, бо купувати землю стало складніше, а на переселенців поширився обов’язок військової служби (ЕІУ).

Поля й міські ремесла

За IEU, чеські села завдяки передовим методам господарювання й техніці стали заможними, мали школи, газети, товариства й кооперативи. Сільськогосподарські машини вони привозили з Богемії (нині західна частина Чехії), а їхні методи й техніку переймали й сусідні українські села, пише та сама стаття.

Поза селами ремісники, будівельники й пивовари жили в містах — Львові, Києві, Житомирі та інших (ЕІУ). У Києві з ініціативи чеських товариств 1907 року відкрили чеську школу; 1910 року в ній навчалося 86 дітей, і школа проіснувала до 1934 року. У Києві з 1888 року виходили й чеськомовні видання.

Про віру енциклопедії пишуть по-різному

Щодо віри чеських переселенців дві енциклопедії розходяться.

Хто має рацію, лише за цими двома статтями визначити не можна. Можливо, ситуація різнилася залежно від часу й місцевості.

Зміни чисельності

Кількість чехів щоразу рахували на інший момент і в інших межах. Застерігаючи, що ці цифри не можна порівнювати за однакових умов, наводимо дані двох енциклопедій і переписів.

За ЕІУ, 2001 року найбільше чехів жило в Житомирській області (839), далі — Запорізька область (808), Автономна Республіка Крим (749) і Одеська область (503). Рідною мовою чеську назвали 20,1%, українську — 42,3%, російську — 36,2%.

Міжвоєнний період: розділені між двома державами

За Ризьким договором 1921 року західна частина Волині відійшла до Польщі, і близько 20 тисяч чехів стали громадянами Польщі (IEU, ЕІУ). На радянському боці, за IEU, у 1920-х роках було 12 чеських сільрад (сільська адміністративна одиниця), діяли й чеські початкові школи.

13 липня 1943 року, Чеський Малин

13 липня 1943 року волинське чеське село Чеський Малин (Český Malín) оточили й спалили німецькі війська; за даними Військово-історичного інституту Чехії, загинули 374 чехи.

1947 рік: до Чехословаччини

1944 року багато волинських чехів зголосилися добровольцями до чехословацьких частин, сформованих на території СРСР (IEU, ЕІУ). Після війни на підставі домовленостей між СРСР і Чехословаччиною більшість чехів залишила Україну.

Журнал Чеського статистичного управління «Statistika&My», спираючись на видання управління 1948 року, пише таке. Повернення волинських чехів 1947 року стало можливим завдяки домовленості із СРСР від 10 липня 1946 року, і 33 050 осіб залишили СРСР. Це 63,4% тих, хто того року повернувся до Чехословаччини. З лютого до червня 1947 року відправили 91 ешелон, а за родом занять 80% становили селяни-власники. Вони походили з Дубна, Рівного, Луцька, Шепетівки, Здолбунова, Житомира та інших місць, а оселилися в околицях Жатця на північному заході Богемії, Мікулова на півдні Моравії, у Сілезії тощо. Та сама стаття наводить і опис 1948 року, за яким метою тодішньої політики повернення було отримати робочу силу на місце виселеного німецького населення.

Домовленість 1945 чи 1946 року?

Рік цієї домовленості в джерелах різниться. IEU пише, що багато чехів повернулися відповідно до чехословацько-радянського договору 1945 року, а ЕІУ — що виїзд відбувався на підставі чехословацько-радянської угоди 1945 року про обмін населенням. Натомість стаття Чеського статистичного управління датує домовленість, що уможливила повернення волинських чехів, підписанням 10 липня 1946 року. В Україні, за IEU, залишилося трохи більше 10 тисяч осіб, переважно в Житомирській області.

Переселення після аварії на Чорнобильській АЕС

За ЕІУ, наслідки аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року торкнулися й чеських сіл Волині, через що у 1992–1993 роках Україну залишили 1 800 чехів.

За документами чеського парламенту, переселення почалося раніше. Згідно із запитом, поданим на засіданні Чеської національної ради (попередниці нинішньої Палати депутатів Чехії) 23 квітня – 14 травня 1991 року, незадовго до того перша група з постраждалих від аварії територій переїхала до Чехословаччини на підставі рішення чеського уряду (№ 48). Той самий документ зазначає, що 950 поданих на той час заяв надійшли лише від жителів села Мала Зубівщина Коростенського району Житомирської області (чеською Malá Zubovština) і частини міста Коростеня.

Серед чеських організацій, що існують в Україні, ЕІУ називає товариство волинських чехів у Житомирі, а також організації в Києві, Львові, Одесі, Криму та інших місцях (опис 2013 року). Загальнонаціональні дані про чисельність національних меншин України й досі є лише за переписом 2001 року (стаття про переписи населення в Україні).