Останній перепис населення в Україні — 2001 року: дату наступного переносили 5 разів, а потім скасували

Останній перепис населення в Україні відбувся 5 грудня 2001 року. Це був перший після здобуття незалежності і поки що єдиний Всеукраїнський перепис населення. Наступний планували на 2011 рік, але рішеннями Кабінету Міністрів його дату переносили 5 разів — на 2012, 2013, 2016, 2020 і 2023 роки, — а в жовтні 2023 року скасували і сам план. Станом на вересень 2026 року дату наступного перепису не визначено.

Простежуємо в хронологічному порядку переписи, що проводилися на нинішніх українських землях, починаючи з перепису Російської імперії 1897 року, і за текстами рішень Кабінету Міністрів та закону про перепис перевіряємо, як змінювалися плани після 2001 року. Оцінки чисельності населення за відсутності перепису та розбіжності між ними розглянуто у статті Офіційна оцінка чисельності населення України зупинилася на 1 січня 2022 року.

Які держави рахували людей на цих землях

Перепис — це обстеження, під час якого поіменно рахують усіх, хто перебуває в державі на визначений момент. Нинішні українські землі до середини XX століття були поділені між кількома державами, тож у різних регіонах людей рахували різні держави й різну кількість разів. Основні переписи наводимо за історичною довідкою, яку Державний комітет статистики України (тодішня назва; нині Державна служба статистики) розмістив на сайті перепису 2001 року, і за статтею «Переписи населення» (автор В. Стешенко) у 8-му томі «Енциклопедії історії України» (2011) Інституту історії України НАН України.

Щоб дізнатися про населення західних регіонів у першій половині XX століття, треба звертатися до переписів, проведених поза Україною. За історичною довідкою Держкомстату, землі нинішніх Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей рахували австрійські та польські переписи. Землі нинішніх Волинської та Рівненської областей 1897 року рахувала Російська імперія, а в міжвоєнний період — Польща. Які області відповідають яким історичним регіонам, зведено у статті про назви історичних регіонів, відмінні від назв областей.

Переписи, що рахували неоднаково

Не всі переписи з таблиці однаково точно охопили всю країну. «Енциклопедія історії України» зазначає таке.

• Перепис 1920 року проводили в розпал громадянської та польсько-радянської війн, і, за оцінкою його керівника В. Михайлівського, врахували лише 72% населення. Енциклопедія пише, що загальним переписом його назвати не можна
• Під час перепису 1939 року населення всього СРСР штучно завищили щонайменше на 2,9 млн осіб
• Наступний перепис мав відбутися 1949 року, але його не провели в межах курсу на приховування людських втрат війни, і перший повоєнний перепис відбувся 1959 року

Порівнюючи зміни населення між переписами, треба спершу з’ясувати, що і в яких межах рахував кожен перепис.

Перепис 1937 року й арешти його керівників

Постанова Раднаркому СРСР від 25 вересня 1937 року визнала, що під час перепису січня того року було допущено грубі порушення основ статистичної науки та урядових інструкцій, і його матеріали майже повністю знищили. За «Енциклопедією історії України», начальника всесоюзного бюро перепису О. Квіткіна розстріляли, а організатор демографічної статистики радянської України А. Хоменко також зазнав репресій (про голод і демографічні цифри тієї доби — у статті про Голодомор).

5 грудня 2001 року: перший перепис після здобуття незалежності

Підставою для перепису в незалежній Україні став Закон «Про Всеукраїнський перепис населення» (№ 2058-III), ухвалений Верховною Радою 19 жовтня 2000 року. Держкомстат пояснює, що провів перепис 5 грудня 2001 року відповідно до резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН від 19 липня 1995 року, яка закликала країни провести переписи у 1995–2004 роках. Від радянського перепису 1989 року минуло 12 років.

За повідомленням Держкомстату, кількість осіб, які перебували в Україні на момент перепису (наявне населення), становила 48 457 тисяч, а тих, хто зазвичай проживає (постійне населення), — 48 241 тисячу. Перепис врахував представників понад 130 національностей. За «Енциклопедією історії України», повні підсумки оприлюднили у 2002–2004 роках як 14 тематичних розробок (17 томів). Багато статей про національні меншини чи населення регіонів і нині спираються на дані 2001 року, бо новішого суцільного обліку немає.

Рік перепису переписували 5 разів

Уперше наступний перепис визначило розпорядження Кабінету Міністрів № 581-р від 9 квітня 2008 року. За пропозицією Державного комітету статистики воно передбачило провести Всеукраїнський перепис населення 2011 року, а для підготовки — пробний перепис 2009 року. Згодом рік у цьому розпорядженні змінювали наступні розпорядження.

Пробний перепис 2019 року і «37 289 тисяч» 2020 року

Поки дату переносили, підготовчу роботу все ж вели. Розпорядження Кабінету Міністрів № 504-р від 18 липня 2018 року доручило Держстату провести в грудні 2019 року в Оболонському районі Києва та Бородянському районі Київської області пробний перепис із застосуванням нових методів збирання даних. За інструкцією Держстату, критичним моментом була 00:00 з 30 листопада на 1 грудня 2019 року; служба оприлюднила результати по частині Оболонського району та частині Бородянського району.

Окремо від цього 23 січня 2020 року Міністр Кабінету Міністрів Дмитро Дубілет оголосив «оцінку чисельності наявного населення» України на 1 грудня 2019 року — 37 289 тисяч осіб. За повідомленням уряду, це значення обчислили, поєднавши кількість номерів, отриманих від мобільних операторів, вибіркові обстеження домогосподарств, дані реєстрів пенсіонерів і дітей тощо; населення окупованих Росією територій не враховано. Уряд пояснював, що перевага цього методу — низька вартість і можливість проводити його частіше, ніж перепис.

Ця цифра не є результатом перепису. Закон про перепис визначає перепис як періодичне суцільне державне статистичне спостереження, а цифра 2020 року — оцінка, обчислена з інших даних без поіменного обліку. Вона також відрізняється від оцінок чисельності населення самого Держстату.

Закон: під час воєнного стану перепис не проводять

Закон від 19 липня 2022 року (№ 2438-IX) виклав закон про перепис у новій редакції, і з 1 вересня того ж року діють такі правила.

• Перепис проводять не рідше одного разу на 10 років (стаття 3. У первинній редакції 2000 року такої норми про періодичність не було)
• Перепис проводять за рішенням Кабінету Міністрів, яке ухвалюють не пізніше ніж за 3 роки до його початку (стаття 3)
• Під час воєнного стану і протягом 6 місяців після його припинення перепис не проводять; визначені строки відповідно продовжуються (пункт 1-1 розділу VI)
• На тимчасово окупованих територіях перепис не проводять, доки триває їхній правовий режим (там само)

Воєнний стан, запроваджений у день початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, 24 лютого 2022 року, відтоді продовжують. Останнє продовження — указ Президента від 13 липня 2026 року (№ 596/2026), на 90 днів з 2 серпня. Розпорядження Кабінету Міністрів жовтня 2023 року також вимагає від Держстату вносити пропозиції щодо проведення перепису після припинення воєнного стану. 1 жовтня 2025 року рішенням Кабінету Міністрів (№ 1225) ліквідовано й Міжвідомчу комісію з питань сприяння проведенню Всеукраїнського перепису населення, створену 2018 року.

Що довше немає перепису, то більше дані про чисельність національних меншин і населення регіонів залежать від перепису 2001 року або обчислених на його основі оцінок. Наприклад, у статті про ромів і державну стратегію сама урядова стратегія називає однією з цілей участь у наступному переписі.