Чим «5-бан 25-ґо» відрізняється від «123-банті»? Як читати японську адресу

Район Мінато в Токіо як приклад адреси у своєму районі наводить «港区芝公園一丁目5番25号» (район Мінато, Сібакоен, 1-тьоме, 5-бан, 25-ґо). Назва району, назва кварталу і два числа — «5-бан» і «25-ґо». Українську адресу пишуть від вулиці й номера будинку до області (українська адреса — від вулиці до області), а японську починають із префектури і ведуть від більших одиниць до менших. Проте значення останніх чисел залежно від місцевості буває двох видів.

Нижче — те, що ми перевірили у вересні 2026 року в Законі про позначення місць проживання та в офіційних поясненнях Міністерства внутрішніх справ та комунікацій Японії (総務省), районів Мінато і Сіндзюку в Токіо, міста Кіото та Японської пошти (Japan Post, 日本郵便).

Від більших одиниць до менших

«5-бан 25-ґо» і «123-банті»

Для останніх чисел японської адреси існують дві системи.

«Дзюкьо хьодзі»: номери дають будинкам

«Закон про позначення місць проживання» (住居表示に関する法律), оприлюднений і чинний з 10 травня 1962 року, встановлює систему, щоб адреси в містах було легше зрозуміти. Стаття 2 називає два способи позначення адреси: «блоковий спосіб», коли використовують номер «блоку» (街区) — частини кварталу, відокремленої дорогами, залізницею, річками тощо (номер блоку, 街区符号), — і номер будинку в ньому (номер житла, 住居番号), та «вуличний спосіб», коли використовують назву вулиці й номер будинку. За статтею 3 муніципалітет за рішенням своєї ради визначає, на якій території і яким способом запроваджувати позначення місць проживання.

Міністерство внутрішніх справ та комунікацій Японії пояснює мету цієї системи так: замінити позначення «назва кварталу + номер ділянки» (町名地番), яке з розростанням міст стало незрозумілим, раціональним способом позначення. У прикладі району Мінато «5-бан» — це номер блоку, а «25-ґо» — номер житла.

«Тібан»: використовують реєстраційний номер земельної ділянки

Там, де позначення місць проживання не запроваджено, використовують номер земельної ділянки, на якій стоїть будинок (地番, «тібан»), і пишуть «〇-банті» (〇番地). Номер ділянки — це обліковий номер землі, який використовують для реєстрації нерухомості й податку на нерухоме майно. Район Мінато пояснює, що номери позначення місць проживання і номери ділянок між собою не пов’язані.

Яка з систем діє, залежить від місця навіть у межах одного муніципалітету.

• Район Мінато: позначення місць проживання запроваджено на всій території (99,71 % площі), крім кварталів Адзабу-Маміанаматі й Адзабу-Нагасакатьо.
• Район Сіндзюку: позначення місць проживання запроваджено на 76,60 % території, а на 23,40 % — ні. Там, де його не запроваджено, після назви кварталу використовують основний номер ділянки і пишуть «〇-банті», іноді додаючи додатковий номер.
• Місто Кіото: позначення місць проживання не запроваджено. Реєстрацію мешканців оформлюють за номером ділянки, на якій стоїть житло.

За офіційними поясненнями районів Мінато і Сіндзюку та міста Кіото (перевірено у вересні 2026 року).

За даними міста Кіото, якщо номер ділянки має додатковий номер, до 1995 року (7-го року Хейсей) писали «123番地の4», а в адресах, які записують заново з 1996 року, — «123番地4». Місто пояснює, що з «но» (の) чи без нього це те саме місце.

«Назви вулиць» у Кіото

В адресах центральної частини Кіото іноді є назви вулиць. Наприклад, адреса мерії Кіото — «京都市中京区寺町通御池上る上本能寺前町488番地». «寺町通» (Тераматі-дорі) і «御池» (Оіке) — це назви вулиць, «上る» (аґару) після них — слово, що вказує напрямок, «上本能寺前町» — назва кварталу, а «488-банті» — номер ділянки. Адресу управи району Накаґьо теж записано як «京都市中京区西堀川通御池下る西三坊堀川町521».

Сторінка міста Кіото для дітей наводить пісеньку, яка перелічує вулиці, що тягнуться зі сходу на захід, «по черзі з півночі (згори)». Як писати адресу свого житла, найнадійніше звіряти із записом у дзюмінхьо.

Поштовий індекс — 7 цифр

Японський поштовий індекс складається з 7 цифр, між 3-ю і 4-ю ставлять дефіс (〒〇〇〇-〇〇〇〇). За посібником Японської пошти, індекси присвоюють кожній території кварталу (межам назви кварталу без «…тьоме», тобто «ооадза», 大字) і хмарочосам, куди надходить багато пошти. Підприємствам, куди надходить особливо багато пошти, іноді присвоюють окремий індекс.

Систему поштових індексів запроваджено 1 липня 1968 року (Музей пошти). Тодішні 3- і 5-значні індекси без змін залишилися першою частиною нинішніх 7-значних. Японська пошта зазначає, що коли поштовий індекс написано правильно, назву муніципалітету можна не писати, але все, починаючи з назви кварталу, треба писати обов’язково.

«Цифрова адреса» не замінює адресу

З 26 травня 2025 року Японська пошта запустила «цифрову адресу» (デジタルアドレス), яка дає змогу передати адресу у вигляді 7 символів із латинських літер і цифр. Це код для виклику адреси, зареєстрованої в «Yu ID» (ゆうID) Японської пошти, і ним можна й далі користуватися після переїзду. Проте Японська пошта зазначає, що надіслати лист чи посилку, вказавши лише цифрову адресу, не можна: потрібно написати поштовий індекс, адресу та ім’я.

Латиницею — у зворотному порядку

Коли вам надсилають пошту до Японії з-за кордону або коли ви пишете японську адресу в документі англійською, її пишуть латиницею. Щодо адрес міжнародних відправлень Японська пошта, щоб пошта точно дійшла, просить, як правило, писати латинськими літерами й арабськими цифрами і наводить такий порядок.

Порядок протилежний до японського запису адреси: спершу будинок і номери, а префектура й країна — наприкінці. Це близько до порядку, у якому пишуть українські адреси. Японська пошта попереджає: якщо поміняти місцями адреси відправника й одержувача або записати їх вертикально, пошту можуть повернути або вона може затриматися.

Як отримувати листи й посилки в Японії, пояснено у статті про отримання пошти в Японії. Як повідомити муніципалітет про адресу, дивіться у статті про слова, що трапляються під час реєстрації мешканців у Японії.