93 букові ліси у списку всесвітньої спадщини, і найбільший із них — в Україні

Об’єкт всесвітньої спадщини «Букові праліси і давні ліси Карпат та інших регіонів Європи», що об’єднує ліси бука лісового (Fagus sylvatica), станом на вересень 2026 року складається з 93 ділянок у 18 країнах. За переліком Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, почалося все 2007 року з 10 лісових ділянок, які внесли до списку разом дві країни — Словаччина та Україна; з 93 складових частин 15 розташовані в Україні.

Як змінювалися назва й межі об’єкта? Що це за 15 українських ділянок і звідки взявся вислів «найбільший у Європі буковий праліс»? Загальну картину заповідних територій України ми описуємо в статті про заповідні території України, а перелік об’єктів всесвітньої спадщини в країні — у статті про міста України та всесвітню спадщину.

Свідчення про дерево, що поширилося після льодовикового періоду

Рішенням, ухваленим 2007 року (31 COM 8B.16), Комітет всесвітньої спадщини вніс ці ліси до списку як природний об’єкт за критерієм (ix) — місце, що яскраво ілюструє процеси розвитку екосистем і еволюції організмів. Чинна «Заява про видатну універсальну цінність» пояснює, що бук лісовий протягом останнього мільйона років під час кожного льодовикового періоду виживав у рефугіумах на півдні Європи, а після завершення останнього льодовикового періоду, близько 11 000 років тому, поширився на великі території континенту; це поширення триває й досі.

Та сама заява називає найбільшою загрозою для об’єкта «рубки та фрагментацію оселищ». Більшість складових частин охороняє закон як суворо заповідні території або заповідні зони національних парків, а навколо них створено буферні зони.

Від 10 ділянок у 2 країнах до 93 у 18

У переліку Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО зазначено, що об’єкт внесено до списку 2007 року, суттєві зміни меж відбулися 2011, 2017 і 2021 року, а незначна зміна — 2023 року. Рішення комітету за роками такі:

За нинішнім переліком, площа складових частин разом становить 99 947,81 гектара, буферних зон — 296 275,8 гектара.

Давні й нинішня назви

З кожним розширенням змінювалася й назва об’єкта.

15 ділянок в Україні

Під час першого внесення до списку 2007 року з 6 українських ділянок 5 були в межах Карпатського біосферного заповідника, а 1 — в Ужанському національному природному парку (оцінка МСОП 2007 року). Заповідник пише, що 2007 року 20 980,5 гектара лісів під його управлінням стали всесвітньою спадщиною. З 9 ділянок, доданих 2017 року, 4 зосереджено в Національному природному парку «Синевир».

Якщо скласти площі з переліку ЮНЕСКО, 15 українських ділянок разом займають близько 28 986 гектарів, тобто приблизно 29 % усього об’єкта (розрахунок редакції). Це найбільша частка серед країн; друге місце посідають 12 ділянок Румунії.

План заходів зі збереження, затверджений Кабінетом Міністрів 2018 року (розпорядження № 892-р), називає сім установ, на території яких є складові частини: Карпатський біосферний заповідник, Ужанський національний природний парк, національні природні парки «Зачарований край», «Синевир» і «Подільські Товтри», природні заповідники «Горгани» і «Розточчя», — і зобов’язує звітувати 4 області: Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську та Хмельницьку. Хоча в назві об’єкта є «Карпати», Розточчя і Сатанівська дача — ліси поза Карпатськими горами.

Найбільша ділянка — Уголька-Широкий Луг

Площа Угольки-Широкого Лугу — 11 860 гектарів — найбільша серед 93 ділянок у переліку ЮНЕСКО (друга — румунська складова частина площею 5 110,63 гектара). За описом Карпатського біосферного заповідника, цей ліс розташований на висоті 380–1350 м над рівнем моря на південних схилах Полонини Красна, а назва місцевості пов’язана з річками Мала і Велика Уголька та Лужанка — притоками Тиси. Бук тягнеться суцільним поясом від 380 м до верхньої межі лісу; деякі дерева, за даними заповідника, сягають «висоти більш ніж 55 метрів, діаметру понад 130 см і віку близько 550 років». Оцінка МСОП 2007 року теж згадує буки заввишки до 55 м і діаметром до 130 см та 65 лісових угруповань.

Особливість цього лісу — вапнякові скелі й печери. Заповідник пише, що серед жуків та інших комах, знайдених у печерах, є види, які ніде у світі, крім цього місця, не виявлено.

Хто каже «найбільший у Європі»?

Чимало текстів представляють цей ліс чи весь об’єкт як «найбільший у Європі буковий праліс», але хто це стверджує і з чим порівнюють, у різних джерелах різниться.

• Оцінка МСОП 2007 року пише про весь об’єкт із 10 ділянок у 2 країнах, що він «містить найбільші збережені праліси бука в Європі». Це сказано не про саму лише Угольку-Широкий Луг.
• «Internet Encyclopedia of Ukraine» Канадського інституту українських студій (CIUS) Альбертського університету (стаття написана 2008 року) пише, що Угольсько-Широколужанський масив заповідника «відомий як місце, де розташований найбільший у Європі масив давніх букових пралісів». Площу масиву в цій статті вказано як 15 580 гектарів, що відрізняється від площі складової частини об’єкта всесвітньої спадщини.
• Сайт Карпатського біосферного заповідника на одній сторінці пише: «Найбільший у Європі суцільний буковий праліс», а на іншій — що це «найбільший суцільний масив букових пралісів із бука лісового у світі».
• Чинна «Заява про видатну універсальну цінність» ЮНЕСКО таких найвищих ступенів не вживає.

Першоджерела, яке показувало б, яку площу з лісами якого обсягу порівнювали, щоб назвати ліс «найбільшим», ми не знайшли. До речі, про японські гори Сіракамі (Сіракамі-Санті, внесені до списку 1993 року) заява ЮНЕСКО пише як про «найбільший збережений праліс бука у Східній Азії». Це ліс іншого виду — бука городчастого (Fagus crenata), а не бука лісового.

Охорона в умовах повномасштабного вторгнення

У рішенні 2023 року (45 COM 7B.20) Комітет всесвітньої спадщини схвально оцінив зміни до законодавства, які не допускають рубок, зокрема санітарних (рубок через шкідників, хвороби тощо), у буферних зонах українських складових частин.

У рішенні 2025 року (47 COM 7B.18) комітет висловив «серйозне занепокоєння» повідомленнями про те, що війна, яка триває, ускладнює управління українськими складовими частинами й посилює тиск щодо використання земель і ресурсів, і попросив Україну докладно повідомити про наслідки. Те саме рішення вказує, що повідомлені Україною площа й конфігурація складових частин не збігаються з тими, що були затверджені під час внесення до списку, і просить уточнити межі та стан охорони. Строк спільного звіту 18 країн — 1 грудня 2026 року; його планують розглянути на 49-й сесії комітету 2027 року. Про внутрішні правила щодо рубок і експорту деревини ми пишемо в статті про ліси й деревину України.