Вступати до асоціації мешканців чи виходити з неї — вільно, але плата за спільне майно окремо. Рішення Верховного суду і як влаштовані «дзітікай»

Коли в Японії орендуєш житло чи купуєш будинок, сусіди або керуюча компанія можуть запропонувати: «Чи не хочете вступити до асоціації мешканців (自治会, «дзітікай»; 町内会, «тьонайкай»)?» Асоціація мешканців — це організація людей, які живуть в одному районі. «Посібник із життя та працевлаштування» (生活・就労ガイドブック, японська версія, 8-ме видання, лютий 2026 року), виданий під керівництвом Агентства імміграційних служб Японії, називає основними видами її діяльності навчання з цивільного захисту, нагляд за дітьми дорогою до школи й додому, соціальну допомогу людям похилого віку й людям з інвалідністю, передавання повідомлень від мерії тощо, свята й спортивні змагання і пояснює, що витрати на діяльність покривають члени.

Чи обов’язково вступати, чи можна вийти, чи можна викидати сміття, якщо не вступив? Нижче пояснюємо на основі тексту Закону про місцеве самоврядування (база законодавства e-Gov), рішення Верховного суду Японії 2005 року, опитування й звіту дослідницької групи Міністерства внутрішніх справ та комунікацій Японії, а також офіційних пояснень кількох муніципалітетів. Відомості перевірено у вересні 2026 року. Які правила в конкретній асоціації і як варто вчинити саме вам, у цій статті ми не визначаємо. Уточнюйте у відповідальному віконці вашого муніципалітету або в самій асоціації.

По всій країні близько 300 тисяч, назви різні

За опитуванням Міністерства внутрішніх справ та комунікацій Японії (станом на 1 квітня 2023 року), муніципалітети по всій країні знали про 295 838 таких місцевих організацій. За назвами: «дзітікай» — 44,1 %, «тьонайкай» — 22,8 %, «тьокай» (町会) — 6,0 %, є також «буракукай» (部落会), «кукай» (区会), «ку» (区) та інші. Хоч назви й різні, по суті це організації одного типу. Далі в статті всі вони названі «асоціаціями мешканців».

За законом — організація, яку жителі створюють добровільно

Більшість асоціацій мешканців — це добровільні організації без статусу юридичної особи, які в правовому сенсі тлумачать як «об’єднання без правоздатності» (権利能力のない社団). У звіті дослідницької групи міністерства (квітень 2022 року) про асоціації, що не отримали визнання, сказано: «рамок у державній правовій системі не існує».

Водночас стаття 260-2 Закону про місцеве самоврядування (地方自治法) дає асоціації змогу стати юридичною особою, отримавши визнання голови муніципалітету. Таку організацію називають «визнаною територіальною організацією» (認可地縁団体, «нінка тіен дантай»). Спершу цей механізм запровадили змінами до закону 1991 року, щоб можна було реєструвати нерухомість, зокрема будинки для зборів, на ім’я організації, але після змін 2021 року (чинні з 26 листопада 2021 року) визнання можна отримати незалежно від того, чи є в організації нерухомість. За опитуванням міністерства, на кінець 2022 фінансового року було 56 078 визнаних територіальних організацій.

Та сама стаття визначає для визнаних організацій таке:

• визнання «не можна тлумачити як таке, що означає перетворення» організації «на публічну організацію чи іншу частину адміністративної системи» (частина 6);
• без поважної причини не можна відмовляти у вступі людям, які мають адресу в межах її території (частина 7);
• організація має діяти самостійно за демократичного управління й не може несправедливо дискримінувати членів (частина 8);
• її не можна використовувати на користь певної політичної партії (частина 9).

Умова визнання (пункт 3 частини 2) — «усі особи, які мають адресу в межах її території, можуть стати членами»; вимог щодо громадянства в тексті статті немає. У звіті міністерства визнану територіальну організацію пояснено як приватноправову юридичну особу, до якої жителі вступають і з якої виходять добровільно.

«Тьонайкай» воєнного часу і нинішні асоціації мешканців

Навіть з однією назвою «тьонайкай» характер цих організацій у різні епохи різний. У звіті міністерства сказано, що довоєнні й воєнні тьонайкай були інституціоналізовані як низові структури муніципалітетів «Положенням про впорядкування буракукай, тьонайкай тощо» 1940 року та змінами до законів про міста й про містечка і села 1943 року, і за характером вони принципово відрізняються від нинішньої системи визнаних територіальних організацій.

Вступати й виходити — вільно: рішення Верховного суду 2005 року

У справі, де сперечалися, чи можна вийти з асоціації мешканців, Третя мала колегія Верховного суду Японії ухвалила рішення 26 квітня 2005 року (平成16年（受）第1742号, справа про стягнення внесків до асоціації мешканців тощо). Асоціація мешканців префектурного житлового будинку в місті Ніїдза префектури Сайтама вимагала від мешканця, який заявив про вихід, сплатити заборговану плату за спільне майно й внески. Суд другої інстанції — Токійський високий суд — через публічний характер асоціації та інші причини визнав, що заявляти про вихід з особистих почуттів тощо не можна, і визнав вихід недійсним.

Верховний суд це рішення змінив. У рішенні сказано, що ця асоціація є організацією, мета якої — дружні стосунки між членами, підтримання комфортного середовища, добробут і взаємодопомога членів тощо, вона «не є так званою організацією з обов’язковим членством», а в її статуті немає положень, що обмежують вихід; отже, член може «будь-коли» вийти з асоціації, в односторонньому порядку заявивши про це, — і заяву про вихід визнано дійсною. Внески за період після виходу сплачувати не потрібно.

Що залишилося платити й після виходу: плата за спільне майно

Те саме рішення визнало, що обов’язок сплачувати плату за спільне майно (共益費, «кьоекіхі») після виходу не зникає. У цьому житловому комплексі ця плата покривала утримання спільних об’єктів: електроенергію для вуличних ліхтарів і освітлення сходів, воду на вулиці, обслуговування ліфтів, знищення шкідників тощо. Префектурна корпорація житлового забезпечення, яка керувала комплексом, вказала кожному мешканцеві сплачувати цю плату асоціації, і мешканці так і робили. На підставі цього Верховний суд дійшов висновку, що мешканці під час заселення фактично пообіцяли платити асоціації плату за спільне майно, доки живуть там.

Отже, у цій справі «внески члена асоціації мешканців» і «витрати на спільні частини будинку, у якому людина живе» розглянули окремо. Рішення ґрунтується на фактичних обставинах саме цього комплексу. Для чого призначені гроші, які ви платите асоціації за своїм місцем проживання, перевірте в договорі оренди, правилах управління будинком і статуті асоціації. Витрати на оренду житла описано в статті про оренду житла.

Зв’язок пунктів збору сміття з асоціаціями в кожній місцевості різний

Навіть якщо членство добровільне, асоціації виконують чимало функцій у повсякденному житті. Звіт міністерства називає передавання повідомлень «кайранбаном» (回覧板, папка з оголошеннями, яку передають від сусіда до сусіда), встановлення й утримання ліхтарів для безпеки, патрулювання для запобігання злочинам і пожежам, прибирання території тощо. Особливо часто проблеми виникають із пунктами збору сміття (ごみ集積所, «ґомі сюсекідзьо»; ごみステーション).

Місто Тіґасакі префектури Канаґава в розділі «Часті запитання» на офіційному сайті пояснює, що міський вивіз сміття не залежить від того, чи ви член асоціації, але де розмістити пункт збору і як ним керувати, вирішують асоціації, і правила користування та прибирання забезпечують місцеві жителі, насамперед асоціація. Якщо ви не можете вступити до асоціації або змушені вийти з неї, місто просить обговорити з асоціацією, яка керує пунктом збору, як ним користуватися, наприклад долучитися до чергувань із прибирання. Місто пише, що асоціація — «добровільна організація, тому вступати до неї не примушують», але водночас закликає вступати.

За даними дослідника Національного інституту досліджень довкілля, в анкетуванні голів асоціацій мешканців міста Цукуба префектури Ібаракі 2019 року (402 респонденти) близько 70 % асоціацій відповіли, що «не дозволяють користуватися тим, хто не є членом», а приблизно половина з тих близько 30 %, що дозволяють, стягувала плату за користування (від 500 до 12 000 єн на рік). В опитуванні муніципалітетів по всій країні, яке та сама дослідницька група провела 2020 року, у 70 % муніципалітетів траплялися конфлікти, коли люди, що не є членами, не могли користуватися пунктами збору. За словами дослідника, є й приклади, коли муніципалітети пропонують самостійно привозити сміття до центру переробки або повідомляють, що за певної кількості домогосподарств можна облаштувати новий пункт збору.

Префектура Каґава на звернення жителя, якому сказали, що після виходу з асоціації йому не дадуть користуватися пунктом збору сміття, відповіла, що зі сміттям людей, які не є членами, кожне місто й містечко чинить відповідно до місцевих умов, і порадила звернутися до свого міста чи містечка. Як сортувати й виносити сміття, розповідаємо в статті про правила викидання сміття, а про повідомлення про переїзд — у статті про реєстрацію місця проживання.

Внески й частка учасників

Розмір внеску кожна асоціація встановлює у своєму статуті. Єдиної суми для всієї країни немає. Місто Тіґасакі пояснює, що не знає подробиць щодо внесків, тому може з’ясувати й повідомити контакти голови місцевої асоціації. В асоціації зі згаданої справи у Верховному суді статут встановлював внесок 300 єн на місяць з домогосподарства і плату за спільне майно 2 700 єн на місяць (факти приблизно 1998–2003 років).

Частка домогосподарств-учасників постійно знижується. В анкетуванні, яке міністерство провело серед муніципалітетів, середнє (просте середнє) значення для 600 муніципалітетів, що щороку з 2010 до 2020 фінансового року знали частку участі домогосподарств, таке:

Як приклад цифр окремого міста: Йокогама щороку оприлюднює частку участі в асоціаціях мешканців станом на 1 квітня, і вона знизилася з 69,4 % 2021 року до 65,3 % 2025 року. В анкетуванні голів асоціацій, яке місто провело 2025 року, найчастішою причиною відмови від вступу названо «не хочуть бути старостою групи чи членом правління» (65,1 %), далі — «майже не буває вдома, не може брати участі в діяльності» (48,0 %).

Де уточнити, якщо сумніваєтеся

• Контакти місцевої асоціації й порядок вступу: відділ вашого муніципалітету, що відповідає за асоціації мешканців (у Йокогамі консультують відділи розвитку громад (地域振興課) районних управ)
• Користування пунктом збору сміття: відділ муніципалітету, що відповідає за сміття, і асоціація, яка керує пунктом збору
• Зміст плати за спільне майно та внесків, які сплачують разом з орендою: договір оренди, керуюча компанія чи власник, правила управління багатоквартирним будинком

Збори й оголошення асоціацій мешканців майже завжди японською. Місця, де можна отримати консультацію українською, зібрано в статті про пункти консультацій.