Звук чути за 10 кілометрів: карпатська дерев’яна трембіта

Завдовжки від 1 до 3 метрів. У дерев’яну трубу дмуть, і її звук чути на відстані понад 10 кілометрів. Дерев’яний духовий інструмент, яким користувалися в Карпатах на заході України, називається трембіта (трембіта).

Internet Encyclopedia of Ukraine (далі — IEU) Канадського інституту українських студій (CIUS) описує трембіту як різновид «альпійського рогу». Про гірське випасання худоби і життя в горах ми писали в статті Літо над лісом: гуцульське полонинське господарство і бринза. Тут розглянемо сам інструмент і те, про що він сповіщав, — за енциклопедіями та польовими дослідженнями з наукових журналів (станом на вересень 2026 року).

Розколоти смереку й обвити березовою корою

За статтею IEU «Trembita» (передрук із п’ятого тому друкованого видання 1993 року), трембіта — духовий інструмент: стовбур смереки розколюють уздовж навпіл, видовбують середину, половинки складають і обвивають березовою корою. Форма в цілому конічна, на вужчому кінці — мундштук із металу або рогу. Завдовжки вона 1–3 метри, діапазон — понад дві октави, звук сильний, і його, як вважають, чути на відстані понад 10 кілометрів.

Стаття IEU «Folk musical instruments» поділяє українські народні інструменти на три великі групи — струнні, духові й ударні — і відносить трембіту до дерев’яних духових. До тієї самої групи духових належать сопілка і волинка-дуда. Про струнний інструмент бандуру ми розповідали в статті Мандрівні незрячі співці-кобзарі та бандура.

Як виготовляють трембіту — зі слів родини майстрів

Польове дослідження фольклористки Ірини Коваль-Фучило, опубліковане в журналі «Народна творчість та етнографія» (Народна творчість та етнографія) Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (2012, № 4), фіксує, як виготовляють трембіту, за розповідями, записаними в червні 2012 року в селі на Косівщині Івано-Франківської області. За поясненнями родини майстрів, суху смереку розколюють навпіл, вистругують середину, складають половинки, а заготовлену в липні березову кору розпарюють, ріжуть на вузькі смуги й обмотують ними трубу. Клею не використовують, а щоб краще звучала, всередину наливають горілку чи воду.

Те саме дослідження зазначає, що найважче майстрові вибрати дерево: шукали високу пряму смереку, в яку влучила блискавка (таке дерево стає легшим). У дослідженні це подано як розповідь родини майстрів, тож чи поширений такий спосіб виготовлення по всьому краю, з нього не видно. Довжину трембіти в цьому селі вказано як 3 метри.

Звістки в горах, куди не долітає голос

За IEU, трембітою користувалися переважно в українських Карпатах. Це був засіб, яким люди й пастухи в горах, далеко від поселень, подавали одне одному заздалегідь умовлені сигнали. Особливо, пише та сама стаття, трембіта сповіщала про смерть, похорон і весілля.

Стаття «Гуцульщина» (2006) в «Енциклопедії Сучасної України» (ЕСУ) НАН України та інших установ серед давніх рис гуцульської похоронної обрядовості називає «трембітання на знак смерті родича».

Стаття К. О. Булиги, опублікована 2018 року в журналі «Мистецтво та освіта» (Мистецтво та освіта), в анотації виокремлює функції трембіти — «зв’язку, попередження, сповіщення часу, супроводження обрядових дійств» — і поділяє трембітну музику космацько-брустурівського ареалу на полонинську, колядницьку та похоронну.

В останніх рядах похоронної процесії

Коваль-Фучило показує, що цей звичай було зафіксовано вже на початку XX століття, наводячи опис похоронних звичаїв села Косівського повіту, опублікований 1912 року у львівському «Етнографічному збірнику», і книжку Володимира Шухевича «Гуцульщина» (Гуцульщина, 1902). За тогочасними записами, коли біля хати лунав сумний звук трембіти, люди знали, що там є покійник.

За записами 2012 року, у селі на Косівщині все відбувалося так.

• Трембітар приходить наступного дня після смерті й грає під вікном кімнати, де лежить покійник. Від вечора, поки читають Псалтир, він грає з перервами до півночі
• У день похорону він приходить зранку і йде в самому кінці процесії, що рухається на цвинтар. Приблизно кожні 10 хвилин зупиняється, грає 1–2 хвилини і йде далі
• Трембітар не заходить до церкви, а чекає надворі. Наостанок над могилою він тричі грає прощальну мелодію
• До трембіти, як і до предметів, що використовують в обряді, прив’язують вишитий рушник
• Існує повір’я, що коли трембітар вийде наперед процесії, у селі й далі помиратимуть люди, тож трембітар намагається нікого не обганяти

Дослідження фіксує також звичай, окрім похорону, напередодні весняного Юрієвого дня розпалювати вогнище й трембітати, зустрічаючи весну. Водночас воно записує голоси місцевих жителів, які несхвально ставляться до того, що в радянський час трембіту почали використовувати для відкриття свят і заходів: мовляв, трембіта — для похорону й полонини. IEU пише, що трембіту іноді включають до складу симфонічного оркестру як рідкісний інструмент.

Чи це «найдовший інструмент у світі»

Трембіту іноді представляють як «найдовший музичний інструмент у світі» чи «інструмент, занесений до Книги рекордів Гіннеса». У межах нашої перевірки джерел, які підтверджували б ці твердження, не знайдено. IEU вказує довжину 1–3 метри, а «найдовший альпійський ріг», якого наводить офіційний сайт Книги рекордів Гіннеса, — це інструмент завдовжки 26,46 метра, виготовлений німецьким товариством аматорів і виміряний 16 вересня 2012 року. Це не рекорд самої трембіти.

У національному переліку нематеріальної культурної спадщини

У Національному переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, який публікує Міністерство культури України, і в наказах про доповнення, опублікованих до червня 2026 року, елемента, у назві якого є слово «трембіта», у межах нашої перевірки не знайдено (станом на вересень 2026 року). Серед елементів, пов’язаних із гуцулами, є гуцульська писанка, гуцульське різьблення, традиція гуцульських виробів із сиру та інші. Про гуцульську кераміку див. статтю Зелене й жовте, що стікає «сльозами»: косівська мальована кераміка.