Чи соняшник — національна квітка України? Рослина, що прийшла у XVIII столітті, і калина з народних пісень

В Україні немає «національної квітки», визначеної законом. Стаття 20 Конституції називає державними символами три: Державний Прапор, Державний Герб і Державний Гімн. В англомовних медіа соняшник іноді називають «національною квіткою України» (national flower), і японською теж трапляються тексти, що подають його як національну квітку, але юридично його так не визначено.

І все ж соняшник і калина широко вживаються як рослини, що уособлюють Україну. Соняшник — польова культура, яка прийшла в Україну у XVIII столітті, а калина — дерево, про яке здавна співають у народних піснях. Як ці дві рослини стали символами, розглянемо за енциклопедіями та документальними джерелами (станом на жовтень 2026 року).

Національну квітку України закон не визначає

Стаття 20 Конституції України, ухваленої 1996 року, починається таким реченням.

Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.

Конституція України, стаття 20, частина перша

Далі стаття визначає кольори Прапора, великий і малий Державний Герб, порядок затвердження музики й тексту Гімну, а також те, що столицею України є Київ. Квітів, дерев чи птахів у ній немає. Як ухвалювали три державні символи, див. статтю про прапор, герб і гімн, а про те, як тексти, що називають калину чи лелеку «національною квіткою» чи «національним птахом», співвідносяться із законом, — статтю про те, як передавати японською назви рослин і тварин.

Водночас медіа від самого початку називали соняшник «національною квіткою». Американський новинний сайт Daily Beast 25 лютого 2022 року пояснював соняшник як «національну квітку України», а стаття Business Insider, яку 1 березня передрукувала South China Morning Post, писала, що «соняшник уже був національною квіткою України». Утім, жодна з цих статей не вказує, чим саме його визначено національною квіткою.

Соняшник — польова культура, що прийшла у XVIII столітті

Соняшник не є рослиною, що від початку росла в Україні. Стаття «Олійні культури» (Oil plants) в «Internet Encyclopedia of Ukraine» (IEU) Канадського інституту українських студій (CIUS) Альбертського університету (уперше опублікована в 3-му томі, що вийшов 1993 року) пише, що найдавніші олійні культури в Україні — льон і коноплі, а соняшник і гірчиця прийшли у XVIII столітті, рижій і ріпак — у XIX столітті.

Та сама стаття зазначає, що 1987 року під три культури — соняшник, льон і коноплі — відводили 1,75 млн гектарів. Стаття IEU «Степ» (Steppe) називає соняшник серед важливих технічних культур степової зони, а стаття «Традиційна їжа» (Traditional foods) згадує смажене насіння соняшнику й соняшникову олію для приготування страв як звичні речі на щоденному столі.

Про нинішні врожаї насіння соняшнику ми писали в статті про три основні культури, а про олію та експортне мито — у статті про соняшникову олію. Поля, суцільно вкриті соняшниками, стали звичним краєвидом разом із поширенням цього землеробства.

Калина — дерево, що в народних піснях уособлює дівчину

Калина — це рослина роду калина (Viburnum) з науковою назвою Viburnum opulus; японською її називають «сейокамбоку» (セイヨウカンボク). Стаття IEU «Флора» (Flora) згадує її серед рослин підліску в лісах по долинах лісостепової зони. Восени калина вкривається червоними ягодами.

Про калину як символ передусім ідеться в народних піснях. Стаття IEU «Народні пісні» (Folk songs) (уперше опублікована в 1-му томі, що вийшов 1984 року) як приклад символів, узятих із рослинного світу, пише, що «калина уособлює дівчину, а дуб — юнака», і що в піснях дівчину порівнюють із зіркою, червоною калиною, сосною, маком.

Освітня добірка матеріалів, яку оприлюднив Центр міської історії Центрально-Східної Європи у Львові, називає й інші значення: червоні ягоди, схожі на краплі крові, вважали символом крові, пролитої козаками; у родинних баладах калина означає ранню смерть чи могилу юнака, а в козацьких баладах кущ, що квітне, позначає могилу героя.

«Ой у лузі червона калина» і Українські січові стрільці

Одна з пісень, що широко поширила зв’язок калини з країною, з’явилася на початку XX століття. Це пісня «Ой у лузі червона калина».

За добіркою Центру міської історії, основою пісні стала народна пісня «Розлилися круті бережечки» про війну Богдана Хмельницького середини XVII століття. Режисер Степан Чарнецький (1881–1944) використав останню частину цієї пісні у виставі за п’єсою Василя Пачовського «Сонце руїни» і додав власний текст, що починається словами «Ой у лузі червона калина». Мелодію обробив диригент театру Михайло Коссак. IEU датує п’єсу «Сонце руїни» 1911 роком.

1914 року, коли почалася Перша світова війна, цю пісню на виставі в Стрию почув Григорій Трух (1894–1959) з Українських січових стрільців — українського добровольчого формування у складі австро-угорської армії. Трух дописав три нові строфи, і пісню почали співати як стрілецьку. Як пише добірка, текст і мелодія вперше з’явилися 1915 року у Відні в збірці «Сім пісень для вояків». Про січових стрільців ідеться в статті про козацтво й добу двох імперій.

Коли з’явилася пісня: 1913 чи 1914 року?

Коли саме з’явилася ця пісня, різні джерела подають по-різному.

Стаття Суспільного Мовлення зазначає, що Чарнецький — автор стрілецької пісні «за однією з версій». Це пісня, що виросла з народної і до якої текст додавали кілька людей, тож визначити одного автора й один рік складно.

Видавництво, що взяло назву від стрілецької пісні

За статтею IEU «Червона калина» (Chervona Kalyna), 1921 року колишні січові стрільці й колишні вояки Української галицької армії заснували у Львові видавничий кооператив з тією самою назвою, що й пісня, — «Червона калина». Кооператив видавав документи й спогади про визвольні змагання 1917–21 років, а також збірки стрілецьких пісень. 1939 року радянська влада його закрила, а 1949 року його відновили в Нью-Йорку. Стаття IEU «Пісні Українських січових стрільців» пише, що в радянській Україні такі пісні вважали «націоналістичними» й забороняли, а з кінця 1980-х років їх знову почали широко співати.

28 лютого 2022 року Андрій Хливнюк з гурту «Бумбокс» заспівав першу строфу цієї пісні на Софійській площі в Києві, і відео облетіло світ. Pink Floyd також випустили пісню «Hey! Hey! Rise Up!» за участі Хливнюка (за добіркою Центру міської історії).

1996 рік: соняшники на місці ракетної шахти

Є й документальні свідчення, що соняшник з’являвся під час подій державного значення. За описом фотографії, яку оприлюднило Міністерство оборони США, 4 червня 1996 року поблизу Первомайська міністр оборони США Вільям Перрі, міністр оборони України Валерій Шмаров і міністр оборони Росії Павло Грачов посадили соняшники на місці ліквідованої ракетної шахти (№ 110). Ця шахта була однією зі 160 шахт в Україні, які ліквідовували за американською Програмою спільного зменшення загрози (Cooperative Threat Reduction). Як Україна відмовилася від ядерної зброї, див. у статті про період від повоєнних років до 1990-х.

24 лютого 2022 року: відео з Генічеська

За статтею Business Insider, соняшник поширився як символ спротиву завдяки відео, опублікованому в перший день повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Українське медіа UkraineWorld 24 лютого 2022 року опублікувало відео, на якому жінка в Генічеську Херсонської області підходить до російських солдатів і вимагає, щоб вони поклали до кишень насіння соняшнику. Стаття Business Insider (передрук у South China Morning Post, 1 березня 2022 року) передає слова жінки в перекладі британської BBC: «Візьміть це насіння, щоб, коли ви тут загинете, виросли соняшники» (тут — переклад з англійського перекладу BBC). Business Insider пише, що відео, «схоже, показує» таку сцену. Жодне з цих видань не називає імені жінки.

Хронологія: як соняшник і калина стали символами

Соняшник — як польова культура, калина — як дерево з пісень: кожен пройшов свій шлях, щоб стати символом. Жоден із них держава не визначила законом — це символи, які обрали ті, хто ними користується.