Синьо-жовтий прапор, тризуб на гербі та гімн, слова якого затвердили у 2003 році

Стаття 20 Конституції України, ухваленої 28 червня 1996 року, визначає три державні символи: Державний Прапор, Державний Герб і Державний Гімн. У тій самій статті 20 встановлено й те, що столицею України є Київ.

Стаття описує й зміст усіх трьох символів. Прапор — «стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів». Головним елементом великого Державного Герба є «Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України)». Гімн — «національний гімн на музику М. Вербицького із словами, затвердженими законом». Проте остаточний вигляд трьох символів визначали в різний час, і слова гімну законом встановили лише у 2003 році.

Прапор: угорі синій, унизу жовтий

28 січня 1992 року, наступного року після здобуття незалежності, Верховна Рада постановою № 2067-XII затвердила прапор: «прямокутне полотнище, яке складається з двох рівних за шириною горизонтально розташованих смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору, із співвідношенням ширини прапора до його довжини 2:3». Конституція 1996 року закріпила в тексті форму з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

23 серпня — День Державного Прапора. Його встановив Указ Президента № 987/2004 від 23 серпня 2004 року, який передбачає щороку цього дня о 9 годині офіційну церемонію підняття Державного Прапора в Києві, обласних і районних центрах та інших населених пунктах.

Тризуб на гербі сягає монет Київської Русі

19 лютого 1992 року Верховна Рада постановою № 2137-XII затвердила тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба. Постанова встановлює, що зображення Державного герба поміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках і знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов’язковим додержанням пропорцій затвердженого зображення.

Про походження тризуба стаття Trident в «Інтернет-енциклопедії України» (IEU), яку видає Канадський інститут українських студій (CIUS) Альбертського університету (автор — Аркадій Жуковський; у друкованій версії вперше опубліковано в 5-му томі 1993 року), пише таке. Тризуб як державний знак сягає часів Київської Русі й був гербом династії Рюриковичів. Щодо його походження й значення існують різні версії. Тризуб — також символ бога моря Посейдона в грецькій міфології; його використовували як релігійний і військовий знак, герб, монограму й орнамент у різних суспільствах — у грецьких колоніях на північному узбережжі Чорного моря, у Візантії, Скандинавії тощо. Найдавніші зразки, знайдені археологами на українських землях, датуються I століттям нашої ери.

За тією ж статтею, князь Володимир Великий (980–1015) карбував золоті й срібні монети із зображенням тризуба. Імовірно, він успадкував його від предків як династичний герб і передав синам — Святополку I і Ярославу Мудрому. Тризуб карбували й на цеглі Десятинної церкви в Києві (986–996). Через широке використання форма розгалузилася, і відомо майже 200 середньовічних варіантів. Як державний знак у XII столітті його замінило зображення архангела Михаїла.

Гербом сучасної держави тризуб став у 1918 році. За IEU, за пропозицією Михайла Грушевського Мала Рада 12 лютого 1918 року, а Центральна Рада 22 березня ухвалили тризуб Володимира Великого гербом Української Народної Республіки. IEU пише, що так сучасну українську державу було пов’язано із середньовічною державою Київської Русі. Проєкти великого й малого гербів намалював Василь Кричевський.

Герб Української РСР радянського періоду мав у центрі серп і молот. Стаття Coat of arms в IEU (автор — Михайло Міллер; у друкованій версії вперше опубліковано в 1-му томі 1984 року) зазначає, що в ньому «не було традиційних українських елементів». Постановою від 19 лютого 1992 року, вже після здобуття незалежності, тризуб знову став центром герба.

Постанова 1992 року затвердила малий герб. Щодо великого герба стаття 20 Конституції встановлює, що він встановлюється «з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького» законом, який ухвалюється не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради (450 депутатів). За статтею Coat of arms в IEU, герб Війська Запорізького відомий з XVI століття й зображував озброєного козака. Про конституційний склад Верховної Ради і випадки, коли потрібна більшість у дві третини, йдеться в статті Що вирішують президент, Верховна Рада і Кабінет Міністрів України.

Гімн: спершу музика, а слова — через 11 років

15 січня 1992 року Указ Президії Верховної Ради № 2042-XII затвердив «музичну редакцію Державного гімну України, автором музики якої є М. М. Вербицький», і запровадив його повсюдне виконання з наступного дня, 16 січня. Той самий указ визнав таким, що втратив чинність, указ від 22 березня 1978 року «Про Державний гімн Української РСР». Тоді затвердили лише музику, а слів не встановили.

Конституція 1996 року встановила, що слова гімну затверджуються законом, який ухвалюється не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради. Цей Закон «Про Державний Гімн України» (№ 602-IV) ухвалили 6 березня 2003 року. Закон визначив словами гімну перший куплет і приспів твору Павла Чубинського «в такій редакції».

Ще не вмерла України і слава, і воля,
Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші воріженьки, як роса на сонці.
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Приспів:
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.

Закон «Про Державний Гімн України» (6 березня 2003 року № 602-IV), стаття 1. Японський переклад редакції: ウクライナの栄光も自由も、まだ滅びてはいない。若き兄弟たちよ、運命はまだ私たちにほほえむ。私たちの敵は、日を浴びた露のように消える。兄弟たちよ、私たちも自分の土地の主となる。（繰り返し）自由のために魂も体も捧げよう。そして示そう、兄弟たちよ、私たちがコサックの一族であることを。

Закон також встановлює, що урочисті заходи загальнодержавного значення розпочинаються і закінчуються виконанням Державного Гімну (стаття 2). За публічну наругу над Державним Прапором, Державним Гербом або Державним Гімном стаття 338 Кримінального кодексу передбачає штраф, пробаційний нагляд на строк до 3 років або позбавлення волі на строк до 3 років.

Про композитора й автора слів IEU пише таке. Михайло Вербицький (1815–1870) — галицький композитор і диригент, католицький священник. Він писав хорові твори й музику до 18 п’єс, а найвідоміший його твір — цей гімн, який IEU датує 1862–63 роками. Павло Чубинський (1839–1884) — етнограф, уродженець Борисполя; у 1869–70 роках він очолював етнографічно-статистичну експедицію в Україну, Білорусь і Молдову. Написаний ним вірш «Shche ne vmerla Ukraïna» («Ще не вмерла Україна») згодом став гімном Української Народної Республіки, а потім і сучасної України.

Ця назва, яку наводить IEU, і перший рядок, затверджений законом 2003 року, — «Ще не вмерла України і слава, і воля», — не збігаються дослівно. Словами гімну закон визначає саме другий варіант.

У якому порядку затверджували три символи

Про добу Київської Русі, коли вживали тризуб, йдеться в статті Від Київської Русі до XVI століття.