Від Київської Русі до XVI століття: Галицько-Волинське князівство і дві унії

Ми простежуємо історію українських земель від доісторичних часів до 1990-х у чотирьох статтях. Перша охоплює період від доісторичної доби до кінця XVI століття — до того, як козацтво стало політичною силою. Датування цієї доби в різних джерелах часто подають із розкидом; розбіжні дати ми наводимо з тим самим розкидом.

5000–3000 роки до н. е.: Трипільська культура

На території нинішньої України від неоліту до бронзової доби існувала культура, яку називають Трипільською. «Internet Encyclopedia of Ukraine» (видання Канадського інституту українських студій Альбертського університету — CIUS) датує її «приблизно 5000–3000 роками до н. е.». Encyclopaedia Britannica теж пише про «неолітичну культуру, що виникла в Україні в V тисячолітті до н. е.».

Енциклопедія пише, що на пізньому етапі цієї культури з’явилися великі поселення — «мегапоселення» — площею від 50 до понад 200 гектарів, з населенням, за оцінками, від 5 000 до 15 000 осіб. Поселення біля Тальянок — близько 340 гектарів. Усе це оцінки, а не встановлена кількість населення.

Степові кочовики і грецькі міста на узбережжі Чорного моря

У степах Північного Причорномор’я кіммерійців близько VIII століття до н. е. згадує Гомер, а в VII столітті до н. е. скіфи витіснили їх зі степу. Скіфи панували в степах Південної України з VII по III століття до н. е., а сармати в III столітті до н. е. розбили скіфів у Криму. Досі — за описами окремих статей «Internet Encyclopedia of Ukraine».

Грецькі колонії на узбережжі виникли не одночасно. За енциклопедією, найдавніша колонія — на острові Березань, друга половина VII століття до н. е., а більшість інших засновано в VI столітті до н. е. Ольвію на початку VI століття до н. е. заснували переселенці з Мілета, а Херсонес у 422–421 роках до н. е. — греки мегарського походження, які прийшли з Гераклеї Понтійської; між Березанню і Херсонесом — понад двісті років.

Руїни Херсонеса 2013 року внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. ЮНЕСКО описує їх як «залишки античного міста, заснованого в V столітті до н. е. як колонія дорійських греків».

Готи, гуни, авари, хозари

Готи наприкінці II століття рушили на південь і дійшли до Чорного моря, а 375 року гуни підкорили остготську державу. Авари з’явилися в степах на захід від Каспійського моря в середині VI століття і наприкінці 560-х років заснували каганат. Хозари з’явилися в Південно-Східній Європі після відходу гунів у IV столітті й перебували в цьому регіоні до XI століття. «Internet Encyclopedia of Ukraine» називає Хозарський каганат «першою державою у Східній Європі».

Східнослов’янські племена джерела описують такими, якими вони були, вже осівши в цьому регіоні станом на VIII століття. Опису, який звужував би до певного століття час їхнього поширення, у джерелах, на які спирається ця стаття, немає.

882 і 988 роки: що переказує літопис

Про те, що 882 року Олег заволодів Києвом, пишуть і «Internet Encyclopedia of Ukraine», і Britannica. Проте Britannica прямо вказує, що це розповідь «Повісті минулих літ», укладеної в Києві в XII столітті. 882 рік — дата, яку подає літопис, а не подія, підтверджена незалежним свідченням того часу.

Прийняття християнства великим князем Володимиром 988 року однаково датують «Internet Encyclopedia of Ukraine», Britannica і опис ЮНЕСКО для об’єкта всесвітньої спадщини. Про те, що за Ярослава Мудрого право було кодифіковано в «Руській правді», пише «Internet Encyclopedia of Ukraine». Стаття енциклопедії «Ярослав Мудрий» зазначає, що він одружився з Інгігердою, донькою шведського короля Олафа Шетконунга, а доньок видав заміж за норвезького короля Гаральда III, французького короля Генріха I і угорського короля Андраша I.

Софійський собор у Києві 1990 року внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (офіційна назва — «Kyiv: Saint-Sophia Cathedral and Related Monastic Buildings, Kyiv-Pechersk Lavra»). ЮНЕСКО називає його «однією з основних пам’яток, що представляють архітектуру і монументальне мистецтво початку XI століття», яку «збудовано за правління великого князя київського Ярослава Мудрого за участю місцевих будівничих і візантійських майстрів». Року початку будівництва за нашою ерою ЮНЕСКО не вказує.

«Єдина давньоруська народність» — схема, яку офіційно закріпив СРСР

Формулювання, що Київська Русь — це «середньовічна історія, спільна для сучасних України, Росії та Білорусі», здається виваженим. Але воно збігається з однією зі схем, які визначила радянська офіційна історіографія.

За «Internet Encyclopedia of Ukraine», схему, згідно з якою «Київську Русь створила єдина давньоруська народність, з якої в XIV–XV століттях виокремилися українці, росіяни і білоруси», запропонувала в 1930-х роках група істориків на замовлення Комуністичної партії СРСР. Тобто це пояснення радянської офіційної історіографії, запропоноване на замовлення партії. У межах цієї схеми Київська Русь — не початок історії України, а спільне джерело трьох народів, які згодом розділилися. Енциклопедія також зазначає, що українська історіографія від часів Грушевського заперечувала цю схему, вважаючи Галицько-Волинське князівство прямим наступником Київської держави.

Наступний розділ цієї статті ми пишемо відповідно до погляду української історіографії від часів Грушевського — як безперервну лінію від Київської Русі до Галицько-Волинського князівства.

1240 рік і Галицько-Волинське князівство

Ще до приходу монголів Київ кілька разів грабували ворогуючі князі. Особливо відоме пограбування 1169 року, яке вчинив Андрій Боголюбський із Володимиро-Ростово-Суздальської землі. Монгольська навала 1236–40 років остаточно зруйнувала державу, а 1240 року Київ було вщент пограбовано. Britannica лише зазначає, що «монгольське завоювання XIII століття остаточно поклало край могутності Києва», не вказуючи року.

1199 року Роман Мстиславич заснував Галицько-Волинське князівство. Його син Данило, щоб здобути підтримку папи, визнав папу главою церкви у своїх землях і 1253 року отримав від папи корону.

У Великому князівстві Литовському збереглися руське право і мова

Стаття «Internet Encyclopedia of Ukraine» про Литву пише про цю державу, що «лише 10 відсотків її території були заселені литовцями, і офіційна культура, мова, кодекс законів («Руська правда» Київської Русі) та релігія нової держави стали руськими, тобто українсько-білоруськими» і що «було засновано православну Литовську митрополію». Енциклопедія також зазначає, що згодом литовсько-руська знать дедалі більше полонізувалася.

1569 і 1596 роки: дві унії

За Люблінською унією, підписаною 1 липня 1569 року, Підляшшя, Волинь, Поділля, Брацлавщина і Київщина перейшли до Корони Польської.

Берестейська унія 1596 року (в енциклопедії стаття називається «Берестейська церковна унія») — угода між руською православною церквою Польщі та Литви і Святим Престолом. Папська булла Decet Romanum Pontificem датована 23 лютого 1596 року. Енциклопедія простежує цю традицію аж до її відродження в нинішній Україні в 1990-х роках. Це лінія, що веде до сучасної Української Греко-Католицької Церкви.

Міста жили не за одним правом

Систему міського самоврядування — магдебурзьке право — принесли в цей регіон німецькі колоністи. Час запровадження в різних містах різний: у Львові — до 1352 року, у Кам’янці-Подільському — 1374 року, у Києві — 1494 року тощо.

У Кам’янці-Подільському, пише енциклопедія, «існували три окремі етнічні юрисдикції — українська, польська і вірменська». Навіть живучи в одному місті, люди підлягали різному праву.

Кримське ханство

Рік виникнення в джерелах різниться. «Internet Encyclopedia of Ukraine» пише, що «з середини XV століття ханство було незалежною державою», а в іншій статті — що 1449 року воно відокремилося від Золотої Орди. Britannica датує заснування 1443 роком. У цій статті пишемо «середина XV століття».

Рік, коли ханство перейшло під сюзеренітет Османської імперії, енциклопедія подає як 1478, а Britannica — як 1475. Вибрати одну дату ми не можемо, тому пишемо «1470-ті роки».

Кримських татар корінним народом визначає Верховна Рада України. Постанова № 1140-VII від 20 березня 2014 року «Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави» проголошує, що Україна гарантує збереження і розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності кримськотатарського народу як корінного народу і всіх національних меншин України, а також висловлює підтримку Декларації ООН про права корінних народів. Це заява державного органу, і ми не стверджуємо цього від власного імені, не називаючи суб’єкта.

Те, що степові набіги і работоргівля завдавали великої шкоди населенню довколишніх земель, зазначають кілька джерел. Проте цифр, які показували б масштаб, не наводить і стаття Britannica «Slavery». Для атлантичної работоргівлі вона подає конкретні оцінки, а щодо цього регіону обмежується загальною характеристикою. У цій статті ми теж цифр не наводимо.

Продовження — від повстання 1648 року до переддня Першої світової війни — в окремій статті.