Харків — столиця радянської України — і Держпром

Столиця України — Київ, але певний час за радянської доби уряд України розміщувався в Харкові. Internet Encyclopedia of Ukraine (IEU, Канадський інститут українських студій) пише, що Харків «був столицею радянської України з 1920 до 1934 року». Саме тоді, щоб зібрати столичні установи в одному місці, на харківському майдані Свободи звели Держпром (Держпром, Будинок державної промисловості).

Відколи Харків став столицею

Коли Харків став столицею, енциклопедії подають по-різному.

Ще раніше Харків ненадовго ставав осередком радянської влади. За IEU і ВУЕ, 24–25 грудня 1917 року в Харкові відбувся Перший Всеукраїнський з’їзд Рад, який обрав радянський уряд (Народний секретаріат). Згодом влада в Харкові кілька разів переходила від німецьких військ до військ Української Народної Республіки й до Добровольчої армії Денікіна, а 12 грудня 1919 року, за ВУЕ, тут утретє встановилася радянська влада. «Столична доба» в назві цієї статті означає саме період від кінця 1919 до 1934 року.

Харків у столичну добу

За IEU, у міжвоєнний період Харків як столицю розбудовували інтенсивніше, ніж багато інших радянських міст. Площа міста зросла зі 141 квадратного кілометра 1924 року до 272 квадратних кілометрів 1939 року. 1931 року почав випускати продукцію Харківський тракторний завод, а 1934 року запрацював турбінний завод.

1920-ті роки — час політики «українізації», і Харків став також центром літератури й театру. IEU пише, що до 1932 року діяли письменницькі об’єднання «Плуг», «Гарт», ВАПЛІТЕ, «Нова генерація» та інші. За ВУЕ, театр «Березіль» під керівництвом Леся Курбаса 1926 року переїхав із Києва до Харкова. Будинок письменників «Слово» (1929) — теж споруда цієї доби. Про подальшу долю письменників, які в ньому жили, ідеться в статті про «Розстріляне відродження».

Як будували Держпром

За статтею ВУЕ «Держпром у Харкові» (автор — В. В. Вечерський), рішення звести у столичному Харкові велику адміністративну будівлю ухвалили в березні 1925 року, а влітку того ж року провели архітектурний конкурс. Перше місце посів і був реалізований проєкт трьох архітекторів — Серафимова, Фельгера і Кравця. Будівництвом керував інженер Роттерт. Будівлю відкрили 7 листопада 1928 року, до 11-ї річниці Жовтневого перевороту, але, як пише ВУЕ, насправді роботи тривали і 1929 року. IEU також датує будівництво «1925–1929 роками».

Будівля складається з дев’яти корпусів. Вони поділені на три групи по три і розташовані віялом, спрямованим до центру круглої частини майдану Свободи. Висота зростає від 6 поверхів з краю до 11 у центрі; два центральні корпуси мають 11 поверхів і висоту 63 метри (ВУЕ). Корпуси з’єднані критими переходами на рівні третього, п’ятого і шостого поверхів, а під ними проходять міські вулиці. ВУЕ пояснює, що тут найвиразніше виявилися прийоми архітектури, яку називають конструктивізмом: плоскі дахи, стрічкові вікна, стіни без декору.

У будівлі розмістилися республіканські Рада народних комісарів, Державна планова комісія, Вища рада народного господарства і народні комісаріати (відповідники міністерств) (ВУЕ). Після перенесення столиці до Києва 1934 року тут працював виконавчий комітет Харківської області.

У цій будівлі 7 липня 1933 року у своєму кабінеті загинув політик Микола Скрипник, який провадив українізацію. IEU пише, що це було самогубство в очікуванні кінця українізації та власної чистки, а ВУЕ — що офіційно смерть визнали самогубством, але насправді його вбили працівники таємної поліції. Оскільки енциклопедії розходяться, ця стаття не стверджує ні того, ні іншого.

ВУЕ також пише, що на початку 1930-х років влада заборонила сам стиль конструктивізму, назвавши його «українським націоналістичним шкідництвом».

1934 рік: столицю перенесено до Києва

За матеріалом Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, 18 січня 1934 року на пленумі ЦК КП(б)У другий секретар Постишев повідомив, що ЦК ВКП(б) і «особисто товариш Сталін» пропонують перенести столицю з Харкова до Києва. Рішення схвалив XII з’їзд партії того ж січня, а 24 червня 1934 року Рада народних комісарів ухвалила його офіційно. Того дня почалося переміщення урядових і партійних установ, а в Києві відбулися урочистості й військовий парад. Офіційно повноваження столиці Київ отримав 1 серпня 1934 року, а статус столиці закріпила Конституція, ухвалена в січні 1937 року.

IEU пише, що після репресій проти українських установ і національно свідомої інтелігенції, голоду 1932–33 років (Голодомору), посилення русифікації та перенесення столиці Харків «втратив значну частину свого українського характеру». Про Голодомор ми писали в окремій статті.

Попередній список Світової спадщини і посилений захист

Держпром не є об’єктом Світової спадщини. 27 квітня 2017 року за поданням Міністерства культури України його внесено до попереднього списку Центру всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (переліку кандидатів, яких держави розглядають для майбутньої номінації). Зазначено один критерій — (iv) (визначний зразок архітектурного типу). Подання характеризує Держпром як «першу у світі офісну будівлю державного рівня, створену в модерністських формах» і «найбільшу у світі будівлю в стилі конструктивізму». Це формулювання українського подання; ВУЕ теж пише про «найбільшу у світі будівлю в стилі конструктивізму», але ЮНЕСКО не визнавало цього як своєї оцінки. Перелік об’єктів Світової спадщини в Україні наведено в статті Міста України та Світова спадщина.

Окремо від цього Комітет Другого протоколу до Гаазької конвенції про захист культурних цінностей у разі збройного конфлікту 7 вересня 2023 року вніс 20 українських об’єктів, серед них Держпром, до списку культурних цінностей під посиленим захистом (ЮНЕСКО, Міністерство культури України; у документі ЮНЕСКО внесення позначено як тимчасове). Посилений захист вимагає від сторін бойових дій не робити ці культурні цінності об’єктом нападу і не використовувати їх у військових цілях.

Пошкодження 2024 року

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Держпром неодноразово зазнавав пошкоджень під час атак на Харків. За ВУЕ, уночі 28 жовтня 2024 року внаслідок удару російської армії керованою авіабомбою будівлю знову пошкоджено. За даними Міністерства культури України, під час атаки 8 листопада 2024 року на рівні третього поверху сьомого під’їзду стався потужний вибух, обвалилися другий і третій поверхи, значно пошкоджено фасад і дах. Після цього комітет ЮНЕСКО 11 грудня 2024 року вирішив застосувати до Держпрому механізм «посиленого моніторингу» (ad hoc monitoring); міністерство зазначило, що Україна — перша країна, до якої застосовано цей механізм.

До переліку пошкоджених культурних об’єктів України, підтверджених ЮНЕСКО, внесено й харківський будинок «Слово».