Заповідник у дельті Дунаю і 20 років суперечки навколо каналу Бистре

Пройшовши близько 2 860 км, Дунай перед Чорним морем розгалужується на кілька рукавів і утворює дельту. За даними Дунайського біосферного заповідника НАН України, площа дельти — 5 640 км²; 82% її лежить у Румунії, 18% — в Україні. Українська частина дельти розташована на південно-західному краю Одеської області й простягається за Кілійським гирлом (Кілійським рукавом), що є кордоном із Румунією.

Тут 1998 року створили державний заповідник, і того ж року його разом із румунською частиною внесли до ЮНЕСКО як єдиний біосферний резерват. Водночас 2004 року через судноплавний шлях «канал Бистре», що проходить цим заповідником, спалахнула міжнародна суперечка з Румунією. Простежимо, як виник заповідник і як тривала двадцятирічна суперечка.

Дельта Кілійського гирла, що й далі росте в море

За поясненням Дунайського біосферного заповідника, нижче Ізмаїла, біля мису (Ізмаїльський Чатал), Дунай ділиться на Кілійське й Тульчинське гирла, і північним Кілійським гирлом тече 49% стоку. Дельта Кілійського гирла нижче міста Вилкове — наймолодша частина всієї дельти Дунаю: їй близько 400 років, а смузі вздовж моря — менше 150 років. Щороку Дунай виносить у море від 42 до 84 млн тонн наносів, і завдяки їх відкладенню дельта продовжує висуватися в море, пише заповідник.

Частка стоку в різних джерелах різниться. Internet Encyclopedia of Ukraine Канадського інституту українських студій Альбертського університету (CIUS; уперше опубліковано 1984 року) пише, що Кілійським гирлом проходить приблизно дві третини стоку Дунаю. Про басейн Дунаю в межах України та довжину кордону йдеться у статті про річки й клімат України.

Указ 1998 року і біосферний резерват двох країн

Дунайський біосферний заповідник створено указом Президента від 10 серпня 1998 року (№ 861/98) на базі заповідника «Дунайські плавні» в Кілійському районі Одеської області. Указ визначає мету — «поліпшення збереження у природному стані унікальних природних комплексів у дельті Дунаю, розвитку міжнародного співробітництва, наукових досліджень та моніторингу довкілля» — і підпорядковує заповідник Національній академії наук. Визначена площа разом з акваторією Чорного моря становила 46 402,9 гектара: з них 22 662 гектари передали заповіднику в користування, а 23 740,9 гектара включили до його складу без вилучення в землекористувачів.

За даними заповідника, 9 грудня 1998 року Міжнародна координаційна рада програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера» (MAB) включила його до світової мережі як частину транскордонного біосферного резервату «Дельта Дунаю» двох країн — Румунії та України. На сторінці ЮНЕСКО зазначено, що цей транскордонний резерват охоплює чотири водно-болотні угіддя Рамсарської конвенції: румунське «Дельта Дунаю» та українські «Кілійське гирло», «Озеро Кугурлуй» і «Озеро Картал».

Указ Президента від 2 лютого 2004 року (№ 117/2004) розширив заповідник, додавши 1 295 гектарів у Кілійському районі та 3 850 гектарів у Татарбунарському районі. Нині заповідник указує загальну площу 50 252,9 гектара. Площа, наведена на сторінці ЮНЕСКО про українську частину, має інше значення; площі основних заповідників України зведено в таблиці у статті про заповідники.

Рамсарське угіддя «Кілійське гирло» (реєстраційний номер 113) спершу було частиною угіддя «Дельта Дунаю та затоки Тендрівська і Ягорлицька», яке СРСР зареєстрував 11 жовтня 1976 року. За даними Секретаріату Рамсарської конвенції, 1995 року, після приєднання України, його поділили на три, а 2021 року межі розширили, і площа зросла на 12 100 гектарів — нині вона становить 44 904,3 гектара. Сюди прилітає понад 1% популяцій рожевого та кучерявого пеліканів, а з 2009 року тут ведуть роботи з відновлення острівних оселищ шляхом розбирання дамб.

Зафіксовані види

Дунайський біосферний заповідник оприлюднює такі дані.

Для всього транскордонного резервату сторінка ЮНЕСКО називає 312 видів важливих птахів і зазначає, що тут мешкає найбільша в Європі популяція рожевого пелікана. Заповідник наголошує, що водно-болотні угіддя дельти важливі в європейському масштабі для виживання норки європейської та кота лісового.

Канал Бистре і суперечка з 2004 року

На початку 2000-х років Україна розвивала проєкт глибоководного суднового ходу, який з’єднував би Дунай і Чорне море через її власну частину дельти. Цей хід проходить гирлом Бистре (Новостамбульським гирлом), що відгалужується від Кілійського гирла й виходить у море, і його називають «каналом Бистре». За даними Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК ООН), перший етап проєкту завершено в серпні 2004 року.

За пів року до того указ Президента від 2 лютого 2004 року (№ 117/2004) «з метою відновлення судноплавства в українській частині дельти ріки Дунаю» переніс прибережні захисні смуги гирла Бистре (348 гектарів) і гирла Очаківського (442 гектари), а також 230 гектарів акваторії Чорного моря до зони антропогенних ландшафтів заповідника. Це зона, де навіть у заповіднику дозволено господарську діяльність.

Румунія, вважаючи, що проєкт матиме транскордонний вплив на довкілля, ініціювала «процедуру розслідування» за Конвенцією про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті (Конвенцією Еспо, 1991 рік) і 19 серпня 2004 року надіслала повідомлення. За даними ЄЕК ООН, цю процедуру тоді застосували вперше, і досі це єдиний такий випадок. Створили комісію з розслідування на чолі з почесним професором нідерландського університету, до якої Румунія та Україна делегували по одному експерту; у травні 2006 року комісія відвідала обидві країни й 10 липня одностайно повідомила їм висновок: проєкт «імовірно матиме значний шкідливий транскордонний вплив».

Подальший перебіг подій за повідомленнями ЄЕК ООН такий.

У жовтні 2004 року гирло Бистре відвідала й спільна місія Європейської комісії та експертів міжнародних конвенцій (її звіт розміщено на сторінці ЄЕК ООН про комісію з розслідування). З погляду процедур конвенції станом на вересень 2026 року цю справу завершено.

Гирло Бистре після повномасштабного вторгнення

Коли через повномасштабне вторгнення Росії, що почалося 24 лютого 2022 року, експорт із чорноморських портів зупинився, роль дунайських портів і суднового ходу через гирло Бистре зросла. 17 лютого 2023 року Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України (тодішня назва) повідомило, що відповідно до розпорядження порту Ізмаїл від 16 лютого прохідна осадка суден на ділянці від 0 км гирла Бистре до 77 км Кілійського гирла становить 6,5 м, а на ділянці від 77 до 116 км — 7 м. На початок повномасштабного вторгнення максимальна осадка, за даними міністерства, становила 3,9 м.

Міністерство пояснило, що за рік з березня 2022 року перевалка трьох портів — Ізмаїла, Рені та Усть-Дунайська — зросла втричі, експортовано понад 17 млн тонн продукції, з них понад 11 млн тонн продовольства. Роботи на українській ділянці Дунаю, як зазначено там само, ведуться у співпраці з Європейською комісією, Румунією та Дунайською комісією. Про роль дунайських портів після того, як улітку 2026 року порти Одеси зупинилися через удари, йдеться у статті про маршрути експорту зерна.